Рішення № 100221283, 07.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 р. № 520/16325/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком від 10.06.2021 за №204450009744; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 30.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачу у призначені пенсії за віком є протипарвним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

30.09.2021 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 09.01.1978 працював на різноманітних посадах будівельником.

Так, відповідно копій трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім`я позивача, які наявні в матеріалах справи містяться наступні записи, про місця роботи позивача, а саме:

- 09.01.1978 прийнятий на роботу в якості робочого III розряду;

- 13.10.1978 звільнений від роботи у зв`язку з відходом в Радянську Армію (служба Радянської Армії з 14.11.1978 по 01.11.1980;

- 03.12.1980 прийнятий на роботу в якості фрезерувальника IV розряду;

- 21.05.1981 звільнений з праці у зв`язку з відходом на навчання (Єреванський Політехнічний інститут імені К. Маркса (зарахований з 23.08.1981 та з 08.07.1986 звільнений з інституту в зв`язку з закінченням);

- 21.11.1986 прийнятий в Донецьке СУ Тресту "Укрметаллурремонт" на посаду майстра будівельних робіт;

- 10.08.1987 звільнений за власним бажанням;

- 01.03.1988 прийнятий робітником на період будівництва тепличного господарства;

- 27.06.1988 переведений старшим майстром на будівництво ТО;

- 01.12.1988 звільнений від роботи і в порядку переведення направлений в розпорядження коперетива "Котел";

- 02.12.1988 прийнятий на роботу в КП "Котел" в якості виконроба будівельних робіт;

- 28.04.1989 звільнений за власним бажанням;

- 05.05.1989 прийнятий на роботу в СПМК-3 об`єднання Узахурян Агробуд на посаду виконроба;

- 13.11.1989 звільнений за власним бажанням;

- 05.03.1990 прийнятий на роботу в СМП-14 ТСО «Красноярскстрой» на посаду виконроба;

- 01.01.1991 переведений на посаду старшого виконроба уч. №3;

- 10.06.1992 звільнений за власним бажанням;

- 11.06.1992 прийнятий на роботу в МП «Заранедутюн» на посаду директора;

- 20.08.1993 звільнений за власним бажанням;

- 25.08.1993 прийнятий на роботу в ВКФ «Регіон» на посаду замдиректора;

- 24.04.2004 звільнений за власним бажанням;

- 01.02.2005 прийнятий на роботу в ПП «Пронто» на посаду виконроба;

- 30.09.2005 звільнений за згодою сторін;

- 16.01.2006 прийнятий на роботу в СПИ «Скло» (ТОВ) майстром ремонтно-будівельної дільниці;

- 18.01.20006 звільнений за згодою сторін;

- з 31.01.2006 по 28.06.2006 перебував на обліку в Харківському районному центру зайнятості;

- 07.04.2006 прийнятий на роботу у Вищий навчальний заклад Учбовий науково- виробничий центр «Укртехпрогрес» на посаду начальника дільниці №2 будівельно-монтажного управління;

- 31.01.2007 звільнений з роботи з переведення до ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера»;

- 01.02.2007 прийнятий на роботу в ТОВ "БК "УКРТЕХНОСФЕРА" на посаду начальника будівельної дільниці №2 будівельно-монтажного управління за переведенням з ВНЗ «Учбовий науково-виробничий центр» «Укртехпрогрес»;

- 26.06.2007 переведений на посаду начальника будівельно-монтажного управління №1;

- 12.01.2009 звільнений за власним бажанням;

- 28.09.2011 прийнятий на роботу в ТОВ «ЛАГУНА-С» на посаду головного інженера;

- 28.02.2015 звільнений з посади головного інженера за згодою сторін;

- 01.04.2015 прийнятий на роботу в ТОВ «Старсен» на посаду головного інженера;

- 13.08.2015 звільнений з посади головного інженера за згодою сторін;

- 14.08.2015 прийнятий на роботу ТОВ «Благоспец Буд+» на посаду головного інженера;

- 12.09.2017 звільнений з посади головного інженера за згодою сторін;

- 12.09.2017 прийнятий на роботу в ТОВ "ПІВДЕНБУДСЕРВІС-18" на посаду головного інженера;

- 21.05.2018 звільнений з посади головного інженера за згодою сторін;

- 24.05.2018 прийнятий на роботу в ТОВ «БУДСЕРВІС -16» на посаду головного інженера;

- 29.11.2018 звільнений з посади головного інженера за згодою сторін;

- 04.06.2019 прийнятий на роботу в ТОВ "ПІВДЕНБУДСЕРВІС-18" на посаду головного інженера;

- 03.02.2020 звільнений з роботи за посадою головного інженера за згодою сторін.

З 21.10.2020 по теперішній час позивач працю в ТОВ "ПІВДЕНБУДСЕРВІС-18" на посаді головного інженера.

У зв`язую із досягненням пенсійного віку та маючи необхідний страховий стаж понад 27 років 30.05.2021 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Харківській області із відповідною заявою з підстав призначення йому пенсії за віком та надав відповідні документи на вимогу управління.

Рішенням №201450009744 від 10.06.2021 відділу обслуговування громадян №18 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області позивачу в призначенні пенсії за віком було відмовлено.

Підставою для відмови в призначені позивачу пенсії слугувало те що відсутній необхідний страховий стаж, оскільки з підрахунків відповідача страховий стаж позивача становить 18 років 8 місяців 11 днів, а для призначення пенсії необхідний стаж становить 27 років відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважаючи рішення відповідача №201450009744 від 10.06.2021 та дії управління протиправними, та такими що порушують його права, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі за текстом - Закон 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 26 Закону 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 1 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМ України від 12.08.1993 №637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 статті 24 Закону 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 26 Закону 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються положення Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі ч. 1 ст. 44 Закону 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі З - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, установ, тощо.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, у відповідності до розділів III, IV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

У свою чергу, в спірному рішенні відсутні посилання відповідача, що дані трудової книжки позивача в частині відповідних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості.

Як зазначено у спірному рішенні Управління ПФУ всі періоди роботи за доданими документами до страхового стажу зараховано позивачу.

Однак, суд зауважує , що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 необхідний страховий стаж позивача для призначення пенсії становить понад 27 років відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже, як наслідок, рішення №201450009744 від 10.06.2021 відділу обслуговування громадян №18 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись викладеним, суд зауважує, що з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправні дії відповідача, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 30.05.2021.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком від 10.06.2021 за №204450009744.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 30.05.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Панов М.М.