Рішення № 100221182, 08.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2021 р. №520/14736/21

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8,м. Слов`янськ, Донецька область,84121), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №204650011209 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.06.2021 р. про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в отриманні грошової допомоги, як працівнику освіти;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.06.2021 року звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, до спеціального стажу, визначеного пунктом "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійним органом не зараховано перелік роботи у певних закладах та на певних посадах. Позивач зазначила, що педагогічний (спеціальний) стаж її роботи складає 37 років, тобто більше необхідних 30 років працівником освіти, а тому стаж роботи не зарахований відповідачем повинен зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки належним відповідачем по даній справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що посади, які займала позивач не передбачають призначення пенсії за вислугою років (як працівника освіти) та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області області с заявою про отримання грошової допомоги, як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням №204650011209 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.06.2021 р. позивачу було відмовлено у отриманні грошової допомоги, із зазначенням, що провести нарахування вказаної одноразової доплати неможливо, оскільки згідно даних в наданих довідках про роботу № 180, 181 від 22.06.2021 р. ОСОБА_1 в період 01.09.1984 р. по 01.09.1987 р. працювала в якості керівника факультативу, та з 29.01.2003 р. по теперішній час в якості заступника директора навчально-методичної роботи, що не відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Позивач не погодилась із вказаною відмовою та звернулась до суду із зазначеним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.

Спірним, у даній справі, є наявність чи відсутність правових підстав для зарахування, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до спеціального стажу позивача період роботи з 01.09.1984 р. по 01.09.1987 р. на посаді керівника факультативу та з 29.01.2003 р. по теперішній час на посаді заступника директора навчально-методичної роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, позивачем надані довідки, щодо підтвердження свого трудового стажу.

Судом встановлено, що на час звернення до Управління ПФУ у Донецькій області ОСОБА_1 виповнилось 60 років, трудовий та страховій стаж складає більше 40 років, при цьому більше 37 років позивач працює у галузі освіти, а саме у Комунальному закладі «Харківська спеціальна школа ім. В.Г. Короленка» Харківської обласної ради з 01.09.1984 року по теперішній час. Станом на час розгляду справи, позивач займає посаду заступника директора з навчально-методичної роботи починаючи з 2003 року та за сумісництвом учителя історії.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 - система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909- 93-п ) розділом 1 «Освіта» передбачено, що викладачі загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл мають право на пенсію за вислугу років (керівник гуртка, учитель, заступник директора).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників до яких віднесено, зокрема, посада заступника директора з навчально-методичної роботи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Аналогічні норми передбачені в статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017, а саме система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними. Структура освіти включає позашкільну освіту (ст. 10 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017).

У відповідності до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017 заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145- VIII невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта: повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Стаття 14 Закону «Про освіту» встановлює, що метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

Згідно ст.4 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України. Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про позашкільну освіту" заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального стажу позивача вищевказаний періоди роботи, а тому для повного захисту прав позивача, суд дійшов до висновку про протиправність рішення №204650011209 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.06.2021 р. та наявність підстав для його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася с заявою № 3839 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) про отримання грошової допомоги, як працівнику освіти (10 пенсій) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 4.8 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Заява, відомості з відповідних інформаційних систем ... обробляються в складі електронної пенсійної справи... Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі що призначив пенсію..», в даному випадку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Після реєстрації звернення № 3839 ОСОБА_1 в управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області обробка заяви пройшла за принципом екстериторіальності, та було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, в подальшому - додане до електронної пенсійної справи.

Відповідно до абз. 12 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено,що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Отже, з огляду на приписи зазначених норм за принципом екстериторіальності органом, що призначає грошову допомогу позивачу, як працівнику освіти (10 пенсій), визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Суд зазначає, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області розглянуло за принципом екстериторіальності сформовану в електронній пенсійній системі спеціалістом Пенсійного фонду України в Харківській області заяву № 3839 отримувача пенсії ОСОБА_1 та винесло оскаржуване рішення № 204650011209 від 23.06.2021 року.

Згідно п.10.4 вказаного порядку - після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, тому виплата грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", здійснює саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Велика Палата Верхового Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17 дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у закладах освіти, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити грошову допомогу позивачу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).

В положенні Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Оскільки позивач працював на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та як встановлено судом має страховий стаж більше 30 років на такій посаді (враховуючи стаж зарахований пенсійним органом та судом), до цього не отримував будь-яку пенсію, суд дійшов до висновку, що при призначенні пенсії за віком, позивач мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у виплаті такої грошової допомоги є протиправною.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8,м. Слов`янськ, Донецька область,84121) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №204650011209 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.06.2021 р. про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в отриманні грошової допомоги, як працівнику освіти.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8,м. Слов`янськ, Донецька область,84121, код 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.