Ухвала суду № 100220780, 06.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 жовтня 2021 року м. РівнеСправа №460/13508/21

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Пунктами 1- 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.

Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160 - 161 КАС України з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту позовних вимог позивач просить суд захистити та відновити порушене її право на отримання держаної пенсії особі з інвалідністю, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, передбаченої статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до частини третьої статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по даний час.

У позовній заяві позивач зазначає, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 вона має право на отримання вказаних державної та додаткової пенсії.

Суд зауважує, що позивачем долучено до позовної заяви копію посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке видане Рівненською обласною державною адміністрацією 12.11.2019.

За змістом ч.3 ст.65 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

При цьому, матеріали позовної заяви не містять доказів, що підтверджують статус позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до 12.11.2019, та, як наслідок, права на отримання компенсацій, допомог певних видів та пільг, передбачених Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 11.11.2019.

Таким чином, позовні вимоги в частині віднесення позивача у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 11.11.2019 до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підтверджені жодними доказами.

Крім того, згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" строки звернення до суду не встановлені, то на даний спір поширюються положення ст.122 КАС України.

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За змістом позовних вимог позивач просить суд захистити та відновити порушене її право на отримання держаної пенсії особі з інвалідністю, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, передбаченої статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до частини третьої статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по даний час.

Водночас, даний позов пред`явлено позивачем до суду 29.09.2021 шляхом надіслання його 28.09.2021 засобами поштового зв`язку, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення.

При цьому, у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач посилаючись до положень Цивільного кодексу України зазначає, що позовна давність не поширюється на відновлення його права, що було порушено відповідачем та заподіяно державою внаслідок прийняття актів, положення яких суперечать Конституції України чи визнані неконституційними.

Суд вважає зазначені в заяві підстави пропуску такого строку неповажними, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Враховуючи те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлена статтею 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте, за своєю природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати. Тому на спори щодо їх нарахування та виплати не розповсюджуються положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки згідно з ч.1 ст.5 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

При цьому, суд зауважує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не заслуговують на увагу і покликання позивача, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення її до суду з даним позовом з 2014 року, введенням на території України карантину, спрямованого на запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Востаннє постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 21.04.2021 №405 установлено карантин на усій території України до 30.06.2021.

Відповідно до названих постанов Кабінету Міністрів України судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (далі - Закон №731-IX), відповідно до якого пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС був викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону №731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Водночас, позивачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку звернення до суду із цим позовом у взаємозв`язку вищезазначених часових інтервалів. Позивачем не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду із цим позовом з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, спрямованого на запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, та не надано доказів, які б підтверджували вказане.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 29.04.2021 у справі №754/11751/20, від 28.04.2021 у справі № 200/14482/19-а.

Крім того, суд зауважує, що у період із серпня 2020 року по день звернення позивача із даним позовом до суду на території Рівненської області діють протипандемічні заходи, спрямовані на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, у формі адаптивного карантину, що не передбачає встановлення додаткових карантинних обмежень, які б перешкоджали зверненню особи до суду (припинення або обмеження: руху громадського транспорту; роботи засобів поштового зв`язку; роботи банківських установ, тощо).

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, причини на які покликається позивач, мотивуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та не можуть бути підставою для його задоволення.

Враховуючи викладене, слід запропонувати позивачу подати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення такого строку, та належних доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати ОСОБА_1 у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду: 1) доказів на підтвердження статусу позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 11.11.2019; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення такого строку, та належних доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Н.О. Дорошенко