Рішення № 100220100, 07.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 р. № 400/4114/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

про:визнання незаконним рішення від 11.03.2021 № 131/03.04-п та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання незаконним рішення від 11.03.2021 року № 131/03.04-п про відмову в перерахунку пенсії за заявою від 09.03.2021 року; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії як дружині померлого малолітнього в`язня концтаборів ОСОБА_2 з урахуванням підвищення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» від 16.12.2004 року № 2256-ІV на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки вона є дружиною померлого ОСОБА_2 , який був малолітнім в`язнем концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та визнаний особою з інвалідністю. Проте, відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті відповідного підвищення.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем до заяви про перерахунок пенсії не надано посвідчення жертви нацистських переслідувань та не підтверджено відповідний статус.

Позивач надала відповідь на відзив, просила позов задовольнити. Зазначила про безпідставність тверджень відповідача, оскільки у рішенні від 07.03.2020 року № 1400-0307-8/50752 на заяву про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 був вивезений у січні 1944 року на територію Румунії, потім Німеччини та Австрії. В 2005 році його визнано інвалідом другої групи. Причина інвалідності: малолітній в`язень (інвалід з дитинства). Захворювання отримано в концтаборі в період другої світової війни. Мав посвідчення особи з інвалідністю війни 2 групи від 10.02.2005 серія НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

09.03.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням підвищення відповідно до Закону України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань».

Рішенням від 11.03.2021 року № 131/03.04-п відповідач відмовив у перерахунку пенсії за заявою від 09.03.2021 року, оскільки до заяви про встановлення підвищення відповідно до Закону № 1584-ІІІ ОСОБА_1 посвідчення жертви нацистських переслідувань не надано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є, зокрема, колишні в`язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Другої світової війни.

Ст. 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено пільги дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» від 16.12.2004 року № 2256-IV, внесено зміни у Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", доповнено статтями 6-1 - 6-5 такого змісту, зокрема, ст. 64 - Пільги дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань.

Так, ст. 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» від 16.12.2004 року № 2256-IV) встановлено, зокрема, що дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 цього Закону, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань" щодо віку неповнолітніх в`язнів та розміру підвищення пенсії» від 01.07.2010 № 2408-VI, внесено до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" такі зміни: частину другу статті 6-4 викласти в такій редакції: "Дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 цього Закону, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".

Зазначений Закон набрав чинності з 27.07.2010 року.

З 27.07.2010 редакція ч. 2 статті 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" не змінювалася.

Відтак, з 27.07.2010 дружинам (чоловіки) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 цього Закону, які не одружилися вдруге, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому підстави для виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком - відсутні.

Щодо позовної вимоги про протиправність рішення відповідача, суд зазначає наступне.

Ст. 5 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що жертвам нацистських переслідувань видаються відповідні посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 27.09.2000 № 1467 затверджено Порядок виготовлення та видачі посвідчень, листів талонів на право одержання пільгових проїзних документів(квитків) жертвам нацистських переслідувань.

Так, п. 1 Порядку № 1467 встановлено, що посвідчення жертви нацистських переслідувань є документом, що підтверджує статус жертви нацистських переслідувань і її право на отримання відповідних пільг згідно із Законами України "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до п. 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи: 10) документи про визнання особи жертвою нацистських переслідувань або дружиною (чоловіком) померлої жертви нацистських переслідувань (для підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання згідно зі статтями 61-64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань").

Позивач при зверненні до відповідача із заявою відповідних документів не подав, тому відповідач правомірно відмовив у призначенні відповідного підвищення.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання незаконним рішення від 11.03.2021 № 131/03.04-п та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко