Рішення № 100219805, 08.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4484/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Комплект” до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Директор товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Комплект” звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми “В4” № 00017880703 від 27.05.2021 p., яким ТОВ фірма “Комплект” було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 30300 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми “В1” № 00017890703 від 27.05.2021 p., яким ТОВ фірма “Комплект” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 284 229 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 142 115 грн.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки рішення ґрунтуються на помилкових висновках, викладених у акті перевірки щодо не підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами ПП "Надніпрянське", ПП"Віктор і К", ТОВ "Транспостач" та ТОВ "Гідросенд".

Представник відповідача у наданому до суду відзиві проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення - рішення прийнято контролюючим органом у зв`язку з встановленням перевіркою обставин порушення ТОВ фірма “Комплект” норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню (т.1 а.с.21-28).

Дослідивши наявні в справі документи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

В період з 26.04.2021 по 30.04.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області проведена документальна позапланова виїзна перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (код ЄДРПОУ 22219911) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки № 1322/11-28-07-03/22219911 від 07.05.2021 ( т.2 а.с.31-103).

Відповідно до висновків акту перевіркою дотримання податкового законодавства встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 ст. 198 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового; зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за лютий 2021 року в розмірі 30300,0 грн.;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), в розмірі 284229,0 грн. ( т.3 а.с.101).

Так, перевіркою встановлено, позивачем завищено від`ємні значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за лютий 2021 року в розмірі 30 300,0 грн. в частині не підтвердження факту (законного джерела) реального походження товарів/послуг (відсутнє дійсне формування активу) між ТОВ фірма "Комплект" та контрагентами-постачальниками ланцюгу постачання послуг ПП "Надніпрянське" та ТОВ "Діва логістик консалт".

Крім того, на думку відповідача, позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), в розмірі 284 229,0 грн., а саме:

- завищення показника у рядку 10.1 та рядку 20.2.1 Декларації (лютий 2021 року) внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198, .1 та п.200.4, п.201.10 ст.201 Кодексу при його визначенні нереальних операцій, в тому числі:

придбання олії соняшникової, шроту соняшникового, фосфатидного концентрату невідомого походження у ПП "Віктор і К" (код ЄДРПОУ 20651018), що призвело до завищення на 126 271,86 грн. показника рядка 20.1.2 Декларації;

придбання шроту соєвого невідомого походження у ТОВ "Транспостач" (код ЄДРПОУ 41695985), що призвело до завищення на 135 895,30 грн. показника рядка 19 та рядка 20.1.2 Декларації;

придбання олії соняшникової, фосфатидного концентрату невідомого походження у ТОВ "Гідросенд" (код ЄДРПОУ 776), що призвело до завищення на 22 062 грн. показника рядка 19 та рядка 20.1.2 Декларації;

Зазначені порушення вплинули на завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 284 229 грн., в тому числі завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1) декларації за лютий 2021 року в сумі 284 229 грн.

Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарські операції з контрагентами ПП "Надніпрянське", ПП"Віктор і К", ТОВ "Транспостач" та ТОВ "Гідросенд", оскільки подані до перевірки документи не відображають фактичного руху товару та надання послуг ( їх відсутності в дійсності по ланцюгу) і не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленим порушенням відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми “В4” № 00017880703 від 27.05.2021 p., яким ТОВ фірма “Комплект” було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 30300 грн.( т.3 а.с.107);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми “В1” № 00017890703 від 27.05.2021 p., яким ТОВ фірма “Комплект” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 284 229 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 142 115 грн. ( т.3 а.с. 106-106).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідної продукції.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.

Таким чином, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

У ході судового розгляду справи представник позивача доводив те, що дані податкового обліку, у яких відображені його взаємовідносини з контрагентом, що не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та вказаними контрагентами.

Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.

З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду надано належним чином завірені копії документів фінансово-господарської діяльності з ПП"Віктор і К" ( т.1 а.с.128-251, т.2 а.с. 1-126); ТОВ "Гідросенд" ( т.2 а.с.127-181); ТОВ "Транспостач" ( т.2 а.с.182-232, 241 -250, т.3 а.с. 1-14) ПП "Надніпрянське" (т.2 а.с. 233-240), а саме: договори поставки, договори суборенди, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактури, платіжні доручення, митні декларації.

Вказані документи було надано позивачем до перевірки відповідача.

Суд зауважує, що господарська діяльність платника податків повинна здійснюватися з належною податковою обачністю, як законною передумовою одержання податкової вигоди, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Європейського суду з прав людини “Булвес АД проти Болгарії”.

В ході розгляду справи підтверджено наявними в справі матеріалами, що господарські відносини між позивачем та ПП "Надніпрянське", ПП"Віктор і К", ТОВ "Транспостач" та ТОВ "Гідросенд" у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаних контрагентів-постачальників товарів та послуг, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, земельних ділянок, транспортних засобів, можливості здійснення задекларованих операцій власними силами, суд зазначає наступне.

Не встановлення на момент перевірки позивача наявності в контрагента трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна не свідчить беззаперечно про відсутність реального характеру господарських операцій.

Позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов`язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Статус позивача і його контрагента (на час господарських взаємовідносин) як платника ПДВ не заперечувався сторонами.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб`єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

Висновки акту перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв`язку з посиланням на аналіз податкової звітності ПП "Надніпрянське", ПП"Віктор і К", ТОВ "Транспостач" та ТОВ "Гідросенд" та аналіз Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання є помилковими, тому що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від змісту податкової звітності його контрагентів та номенклатури придбаного/проданого товару третіми особами.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки, як на підстави для висновків про встановлені порушення, на те, що: під час перевірки використовувались дані інформаційно-аналітичних систем державної фіскальної служби: ІТС „Податковий блок; Єдиний реєстр податкових накладних; Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, додатково до вищенаведеного слід зазначити таке.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

З аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ПП "Надніпрянське", ПП"Віктор і К", ТОВ "Транспостач" та ТОВ "Гідросенд" вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язанням від сплати податків.

По суті, доводи відповідача зводяться до того, що у контролюючих органів виникли зауваження до зазначеного в акті перевірки контрагента позивача щодо його податкової звітності. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки щодо того, що фактичне виконання укладеного господарського договору не відбулось, а самі висновки з цього приводу ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних . При цьому, відповідачем, до суду не надано доказів, що позивач та контрагенти на момент їх виписки не були зареєстрований платником податку на додану вартість та в ЄДР, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов`язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 6 849, 66 грн. (а.с.1), а відтак зазначена сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Комплект” (вул. Молодіжна, 65, смт Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, код ЄДРПОУ 22219911) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006 код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми “В4” № 00017880703 від 27.05.2021 p., яким ТОВ фірма “Комплект” було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 30300 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми “В1” № 00017890703 від 27.05.2021 p., яким ТОВ фірма “Комплект” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 284 229 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 142 115 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Комплект”, здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 6 849, 66 грн. (дві тисяч двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун