Рішення № 100219694, 07.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року м. Київ № 320/8035/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Абрамівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Абрамівської сільської ради (07314, Київська область, Вишгородський р-н, с. Абрамівка, вул. Леніна, буд. 2, ЄДРПОУ 04359494), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу у виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання позивача про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення земельної ділянки в межах села Абрамівка Київської області надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району Київської області: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше 0,25 гектара, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара, для будівництва індивідуальних гаражів не більше 0,01 гектара та прийняти рішення по суту за наслідками розгляду даного питання;

- зобов`язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення.

У якості підстави позову позивач зазначила, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд ухвалою від 14.09.2020 відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлялася 23.09.2020 о 16:59 год. на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зазначена у позовній заяві, а також у реквізитах офіційних документів відповідача. Успішна доставка ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується сформованим автоматизованою системою документообігу суду звітом від 23.09.2020.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 2 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку на подання відповідачем відзиву на позов було 09.10.2020.

Однак правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, оскільки ні у встановлений судом в ухвалі від 14.09.2021 строк, ані станом на час складення даного рішення відзив від відповідача, у тому числі на електронну адресу суду - не надходив.

Відтак, подальший розгляд справи суд вирішив здійснити за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.05.2020 Адвокатське об`єднання «Казачук та партнери» звернулось до Абрамівської сільської ради з клопотанням в інтересах ОСОБА_1 від 17.04.2020, в якому просило: - забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення позивачеві земельної ділянки в межах села Абрамівка Вишгородського району, Київської області: - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; - для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара; - для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; - для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара; - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах села Абрамівка Вишгородського району, Київської області: - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; - для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара; - для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; - для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара; - розглянути вищенаведені питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного та обґрунтованого рішення.

Абрамівська сільська рада, розглянувши на черговій сесії, яка відбулася 23.06.2020 клопотання громадян України, зокрема і клопотання позивача - ОСОБА_1 , щодо набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності, листом за вих.№03-03/182 від 07.07.2020 повідомила заявника, що відповідно до протокольного рішення дані земельні ділянки, на які подані клопотання щодо набуття права власності на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності, перебувають в стадії оформлення (в користуванні громадян).

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, представник позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 40 ЗК України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на це, ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 (запис №19921221-04041), виданого 22.09.2017 органом №3215, має право на набуття права власності на земельну ділянку для: ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як зауважено колегією суддів Судової палати щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, згідно наведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції відповідної ради, як органу із системи місцевого самоврядування, а надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням такої ради.

Відтак, саме рішення відповідача є формою реалізації владних повноважень, встановлених законом, які породжують правові наслідки, змінюють суб`єктивні права та створюють певні обов`язки позивача.

Водночас лист відповідача за вих.№03-03/182 від 07.07.2020 з інформацією про те, що відповідно до протокольного рішення у задоволенні заяви позивача відмовлено оскільки дані земельні ділянки, на які подані клопотання щодо набуття права власності на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності, перебувають в стадії оформлення (в користуванні громадян) не є індивідуальним правовим актом відповідача, а носить лише інформаційний характер, тобто не змінює стану суб`єктивних прав та не створює додаткових обов`язків для позивача, а отже, не може порушувати його прав та охоронюваних законом інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Суд звертає увагу на те, що жодних доказів того, що відповідач прийняв чи то рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні такого дозволу матеріали справи не містять.

Відтак суд констатує, що відповідач не вирішив клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у порядок та спосіб, що визначений чинним законодавством.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що відповідним органом не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 червня 2020 року у справі №823/1166/17, від 25 червня 2020 року у справі №818/1010/17, від 29 липня 2020 року у справі №815/3474/17.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі своїм правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань, пояснень чи матеріалів до суду не надав, а відтак не довів належними та допустимими доказами правомірність своєї поведінки.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо заявленого позивачем способу судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у даній справі, то суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що це право, а не обов`язок суду зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, наведена норма не є позовною вимогою, а є способом судового контролю за виконанням судового рішення.

Однак підстав для встановлення судового контролю шляхом покладення на відповідача обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - суд не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення із даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №61397 від 01.09.2020.

Таким чином, понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до частини 1 статті 139 КАС України.

Крім того, позивачем у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача 5000,00 грн. у якості витрат, понесених за надання позивачеві правової допомоги.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Нормами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката, згідно частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частин п`ятої та шостої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11 травня 2018 року по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

Як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Казачук та партнери" в особі керуючого партнера Казачука І.В. (адвокат) укладено договір №07-04/20-5-ЗД-1/20 про надання правової допомоги, за пунктом 1.1. якого Клієнт доручав, а Адвокат приймав на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (опрацювання первинних документів, підготування та надіслання заяв, звернень, запитів тощо до всіх без виключення органів/підприємств/організацій України; підготування та надіслання (у разі виникнення необхідності) до суду позовних заяв, заяв тощо, пов`язаних з врегулюванням спору; представництво інтересів у всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, правоохоронних органах, у судах).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 вказаного Договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язувався виплатити Адвокату гонорар у розмірі та в строк, який визначається в додатковій угоді до цього договору. Клієнт компенсує Адвокатові різні фактичні витрати (проведення досліджень, відрядження, сплата судового збору та послуг із забезпечення судового процесу та ін.) в порядку передплати, а в разі відсутності коштів на їх оплату своєчасно повідомляє про це Адвокату і погоджується з тим, що відмова в проведенні запропонованих Адвокатом заходів може вплинути на результативність виконання функції захисту, а також зобов`язується не пред`являти претензій з цього приводу до Адвоката.

Так, згідно додаткової угоди №1 від 07.04.2020 до договору про надання правової допомоги від 07.04.2020 №07-04/20-5-ЗД-1/20, загальний розмір вартості послуг (гонорар) Адвоката за даною додатковою угодою становив 5000,00 грн., що включав в себе: - попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Формування правової позиції. Аналіз судової практики та узагальнень Верховного Суду України - 2000,00 грн.; - надання консультації щодо можливості оскарження дій відповідача та визнання протиправними його дій - 1000,00 грн.; - підготовка, написання позовної заяви - 2000,00 грн. Разом - 5000,00 грн.

В підтвердження сплати позивачем зазначеної суми на користь свого представника, в матеріалах справи наявна копія квитанції №0.0.1821277613.1 від 01.09.2020.

Таким чином, вказані докази свідчать на користь понесення позивачем відповідних витрат на правничу допомогу.

Слід зазначити, що у разі недотримання вимог пов`язаних зі співмірністю судових витрат, згідно частини шостої статті 134 та частини сьомої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги подані суду докази наявності понесених позивачем судових витрат та враховуючи відсутність відповідного клопотання відповідача про їх зменшення, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із наданням позивачеві правової допомоги представником.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Абрамівської сільської ради задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо не прийняття рішення стосовно розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу у виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зобов`язати Абрамівську сільську раду Вишгородського району Київської області (07314, Київська область, Вишгородський р-н, с. Абрамівка, вул. Леніна, буд. 2, ЄДРПОУ 04359494) розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.04.2020 про виділення земельної ділянки в межах села Абрамівка Київської області та щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району Київської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07314, Київська область, Вишгородський р-н, с. Абрамівка, вул. Леніна, буд. 2, ЄДРПОУ 04359494) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) та на оплату правничої допомоги у сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2021.

Суддя Панченко Н.Д.