Рішення № 100219548, 08.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 280/3935/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати індивідуальний акт – рішення №85 від 10.03.2021 відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії наукового працівника за віком вперше за частиною 2 ст. 27 ЗУ №1058 згідно його заяви від 10.03.2021 та Законів України: ст. 37 ЗУ №848-VIII в редакції ЗУ №2148; ст. 24 ЗУ №1977-ХІІ в редакції ЗУ №1316-VI; ст. 27, ст. 40 ЗУ №1058 в редакції ЗУ №2148, такими, що не відповідають Конституції України і скасувати його;

зобов`язати відповідача перевести, провести розрахунок, обчислення, призначення, виплату та перерахунок в подальшому з 10.03.2021 позивача на пенсію наукового працівника за віком за ЗУ 1058 згідно частини 2 ст. 27 ЗУ №1058 на підставі ст. 37 ЗУ №848-VIII в редакції ЗУ №2148 з розміром:

- першої частини пенсії за ст. 24 ЗУ №1977-ХІІ з коефіцієнтом заміщення 88 відсотків із страхового стажу наукової роботи 28 років 2 місяці 8 днів, набутого до введення з 01.04.2004 ЗУ №1058 від відкоригованого середньомісячного заробітку за період роботи на посаді наукового працівника з 01.06.1978 по 31.05.1983 з більш високим коефіцієнтом зарплати з застосуванням при коригуванні середньомісячного заробітку за частиною 2 ст. 40 ЗУ №1058 середньої заробітної плати в Україні за 2018, 2019, 2020 роки 9118,80 грн.;

- другої частини пенсії за ЗУ №1058 в редакції ЗУ №2148 з коефіцієнтом заміщення 4 відсотки від відкоригованого середньомісячного заробітку із страхового стажу 4 роки 4 місяці 24 дня, набутого після введення з 01.01.2004 ЗУ №1058, за період з 01.01.2005 по 29.05.2008 з застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2018, 2019, 2020 роки 9118,80 грн. та даних персоніфікованого обліку позивача у відповідача при коригуванні середньомісячного заробітку за частиною 2 ст. 40 ЗУ №1058.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що призначення йому пенсії за віком за Законом України №1788, «наукової пенсії» за «Науковим законом, пенсії за віком за Законом України №1058 не є переводом з одного виду пенсії на інший і не є перерахунком пенсії «за віком» за Закону України №1058, а є призначення пенсій за різними законами. Зазначає, що звертався до Пенсійного фонду з заявою про призначення (а не перерахунок) більш вигідної пенсії із заробітної плати з більш високим коефіцієнтом заробітної плати і намагався хоча би частково реалізувати його Конституційне право на справедливе пенсійне забезпечення у межах чинних законів України №1788 і 1058, гарантованих ст. 22 Конституції України. Проте спірним рішенням відповідача йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви. Вважає, що в матеріалах пенсійної справи позивача, яка знаходиться у відповідача, є всі необхідні документи, які визначають право позивача на пенсію, що призначається за іншими пенсійними програмами - пенсії науковим працівникам за віком. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 21.05.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

02.06.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 07 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3935/20, судове засідання призначено без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Зобов`язано відповідача подати до суду копію пенсійної справи позивача.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а також для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2016-2018 роки), який використовується лише при первинному призначенні пенсії, оскільки позивачу з 14.01.2009 вже було призначено пенсію за віком, яку він отримує по теперішній час, але повторно звертається за призначенням пенсії за віком, як науковому працівнику. Також зазначає, що розрахунок пенсії позивача за двома складовими не є доцільним, оскільки розмір пенсії зменшується. Крім того звертає увагу, що позивач вже звертався до суду з аналогічним предметом позову. Проте, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1854/19 від 02.08.2019 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

01.07.2021, на спростування доводів відповідача, від позивача надійшла відповідь на відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов наступних висновків.

З 15.04.1998 позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі -Закон №1788).

З 07.05.2002, відповідно до заяви позивача, його було переведено з пенсії за віком на загальних умовах на пенсію за віком як науковому працівнику, відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977 (в редакції, чинній на 07.05.2002).

Починаючи з 14.01.2009 і по теперішній час позивач отримує пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), оскільки 14.01.2009 позивач звернувся із відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача.

Розмір пенсії за віком позивачу був визначений з урахуванням вимог ст. ст. 27, 40 Закону №1058, в редакції, що діяла на момент такого перерахунку, та з 14.01.2009 становив 1707,23 грн. = 1197,91* 1,83809* 0,68850 + 141,44 + 49,80, де:

- 1197,91 грн. - показник середньої заробітної плати по Україні для обчислення пенсії за 2007 рік;

- 1,83809 - індивідуальний коефіцієнт по заробітку (після оптимізації);

- 0,68850 - індивідуальний коефіцієнт стажу;

- 141,44 грн. - доплата за понаднормативний стаж 26 років;

- 49,80 грн. - надбавка «дітям-війни»;

- 1707,23 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 були внесені зміни до Закону №1058.

Так, Розділ XV Прикінцевих положень Закону №1058 було доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Враховуючи вищевикладене, з 26.02.2020 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та перераховано відповідно до ст.ст. 40, 42, 45 Закону №1058.

Відповідно ч. 2 ст. 42 Закону №1058 для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 «Деякі питання підвищення виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою КМУ від 20.02.2019 року №124 здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески і яка враховується для обчислення пенсій, у розмірі 1,11, тобто для перерахунку пенсії застосовується середній заробіток 4888,83 грн.(4404,35 х 1,11).

Отже, розмір пенсії позивача з 26.02.2020 було розраховано із заробітної плати 5349,04 грн. (4888,83 грн. середній показник заробітної плати за 2014-2016 роки) при загальному стажі роботи 51 роки 4 місяці 24 днів.

Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства України та на підставі вищевикладеного, оскільки позивач вже не вперше переходить з пенсії за віком, на пенсію за віком як науковому працівнику у відповідача були відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії.

26.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та довідкою про заробітну плату за період з 01.01.1978 року по 31.12.1982 року, виданою ЗДП «Радіоприлад», на підставі чого позивачу було проведено перерахунок раніше призначеної пенсії за віком.

Факт призначення позивачу пенсії за віком у січні 2009 року підтверджується матеріалами пенсійної справи, не заперечується позивачем, крім того, у своїй заяві про призначення пенсії за віком від 26.07.2018 ним було про це зазначено.

Статтею 10 Закону №1058 передбачений вибір пенсійних виплат, а саме: особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, вибір пенсії надається громадянину саме під час її призначення. Таке призначення, як зазначено вище, відбулося, тому посилання позивача на невикористане право вибору пенсії є необґрунтованим.

Згідно п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

З огляду на зазначене, у відповідача відсутні правові підстави для обчислення пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016-2017 роки, а саме: 5377,90 грн.), а також для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2016-2018 роки), який використовується лише при первинному призначенні пенсії, оскільки позивачу з 14.01.2009 вже було призначено пенсію за віком, яку він отримує по теперішній час, але повторно звертається за призначенням пенсії за віком, як науковому працівнику.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача провести обчислення пенсії за частиною 2 статті 27 Закону №1058, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058 за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 43 Закону №1058 передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У разі застосування ч. 2 ст. 27 Закону №1058 законодавством передбачено чіткий механізм обчислення розміру пенсії.

Розмір пенсії (за стаж, набутий до 01 січня 2004 року) визначатиметься за нормами і правилами, передбаченими Законом України «Про пенсійне забезпечення», та з обмеженням пенсії максимальним розміром, який діяв на момент набуття чинності Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсії (за страховий стаж після 01 січня 2004 року) обчисляється за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» тобто за формулою, передбаченою частиною першою ст. 27 зазначеного закону, без обмеження максимальним розміром.

Згідно ст. 19 Закону №1788 пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Таким чином, при розрахунку пенсії за першою складовою (стаж набутий до 01.01.2004), застосовуватиметься відсоток розрахунку пенсії від заробітку з урахуванням обмеження, передбаченого ст. 19 Закону №1788 - 75% (55%+20%) (загальний стаж до 01.01.2004 року - 47 років 0 місяців 16 днів).

Відповідно до ст. 65 Закону №1788 середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року» від 13.01.1993 №16 передбачено, що при призначенні пенсій після 1 листопада 1992 року заробіток, з якого обчислюється пенсія, множиться на відповідні коефіцієнти, зокрема: за 1979 рік - 3.38, за 1980 рік - 3.24, за 1981 рік - 3.19, за 1982 рік - 3.08, за 1983 рік - 3.03.

Скоригований заробіток підвищується відповідно до Указу Президента України від 27.12.1991 «Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін». З одержаної суми обчислюється пенсія за нормами і на умовах, установлених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Якщо пенсію обчислено із заробітку до 1992 року, сума пенсії підвищується відповідно до Указу Президента України від 27.12.1991 «Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін», постанов Кабінету Міністрів України від 01.06.1992 №296 та від 03.12.1992 №677 «Про перерахунок державних пенсій». В подальшому підвищення основного розміру пенсії провадилось на підставі коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 27 Закону № 1058 визначена формула розрахунку пенсії за віком.

Розмір пенсії за другою складовою (за страховий стаж після 01.01.2004 року) розраховуватиметься виходячи із коефіцієнта стажу - 0,04333 (стаж після 01.01.2004 року - 4 роки 4 місяці 8 днів), середньомісячного заробітку за періоди з 01.01.1979 року по 31.12.1983 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2007 року з урахуванням середньої заробітної плати по народному господарству України за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн.) - 3479,28 грн. Розмір пенсії за віком за другою складовою склав би - 150,76 грн. (3479,28*0,04333).

Відповідно до ст. 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком, при наявності необхідного страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як вбачається з розрахунку відповідача, у результаті попередньо проведеного розрахунку відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058 розмір пенсії позивача буде складати 2549,31 грн., у т.ч.:

- 168,00 грн. - розмір пенсії за першою складовою;

- 150,76 грн. - розмір пенсії за другою складовою;

- 1450,24 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (1769,00 грн.);

- 631,00 грн. - доплата до 40 % мінімальної заробітної плати (2400 грн.);

- 82,88 грн. - доплата за понаднормативний стаж 26 років;

- 66,43 грн. - підвищення як дитині війни.

Наразі ж пенсія позивача становить 6268,24 грн.

Таким чином, розрахунок пенсії за двома складовими не є доцільним, оскільки розмір пенсії зменшується.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відтак, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища є безпідставними.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв межах, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому суд звертає увагу на те, що 23.04.2019 позивач вже звертався до суду з позовною заявою в якій просив:

- визнати протиправними дії пенсійного органу про відмову позивачу в реалізації його конституційних прав на справедливе пенсійне забезпечення щодо призначення позивачу більш вигідної пенсії за частиною ч.1 ст. 27 Закону України №1058 із заробітної плати з більш високим коефіцієнтом зарплати з застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 роки 5337,90 грн.

- визнати бездіяльність УПФУ за заявою позивача від 26.07.2018 року щодо обчислення і призначення вперше пенсії за віком за частиною 2 ст. 27 з урахуванням абзаца 4 частини 1, частини 2 ст. 40 ЗУ №1058 з застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 роки 5377,9 грн. протиправною бездіяльністю.

- зобов`язати УПФУ провести обчислення позивачу пенсії автоматизованим способом ПТК «Призначення пенсії» за частиною 1 і вперше за частиною 2 ст. 27 з урахуванням абзаца 3 ст. 27, частин 1 і 2 ст. 42, частини 2 ст. 40 ЗУ №1058 із заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 року, з більш високим коефіцієнтом зарплати за період з 01.06.1978 року по 31.05.1983 року та з 01.07.2000 року по 29.05.2008 року з максимальною датою оптимізації 29.05.2008 року і застосуванням показників середньої заробітної плати в Україні за календарні роки 2016, 2017, 2018 роки, що передують року призначення пенсій в 2019 році 6188, 89 грн. та надбавки за понад нормативний страховий стаж, що діє з 01.01.2019 р.

- зобов`язати УПФУ за результатами обчислення призначити з 01.01.2019 року більш вигідну пенсію і провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою з 01.01.2019 року та призначеною в пенсією до дати призначення пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 по справі №280/1854/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року в адміністративній справі №280/1854/19 залишено без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 в адміністративній справі №280/1854/19 – залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо інших посилань позивача то суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищезазначеного правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

В зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 жовтня 2021 року.

Суддя Р.В. Кисіль