Рішення № 100219432, 14.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Справа № 280/2464/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Калініної-Заєць Ю.М.

представника відповідача - Кріль Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась із позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання, протягом тривалого часу рішень Жовтневого районного суду м. Запоріжжя: судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2013 справа №331/9912/13-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2014 справа №331/220/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2014 справа №331/860/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2014 справа №331/1583/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2014 справа №331/2764/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2014 справа №331/3417/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2014 справа №331/5039/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2014 справа №331/6141/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2014 справа №331/7184/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014 справа №331/7971/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2014 справа №331/8925/14-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2014 справа №331/9869/14-ц. судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2015 справа №331/145/15-ц, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 справа №331/1177/15-ц, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2015 справа №2/331/986/15, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2015 справа №331/7539/15-ц, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.20216 справа №331/2813/16-ц, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2017 справа №331/2497/17, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2018 справа №331/4080/18, судового наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2020 справа №331/3251/20;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 09.12.2013 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9912/13-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 698,45 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 16.01.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/220/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 291,81 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 08.02.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/860/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 095,61 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 07.03.014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1583/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 531,55 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 22.04.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/2764/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 2 853,03 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 12.05.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3417/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 6 393,65 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 09.06.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/5039/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 106,51 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 13.08.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331 /6141/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 287,75 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 15.09.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7184/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 825,60 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 09.10.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7971/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 841,28 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 10.11.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/8925/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 547,50 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 16.12.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9869/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 009,85 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 15.01.015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/145/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 591,02 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 19.02.2015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1177/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 567,88 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2015 по справі №2/331/986/15 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 70 185,22 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2015 по справі №331/7539/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 79 133,31 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2016 по справі №331/2813/16-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 31 225,45 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2017 по справі №331/2497/17 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 50 040,21 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2018 по справі №331/4080/18 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 87 115,87 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання судового наказу від 11.09.2020 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3251/20 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 117 573,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 20.06.2011 року по 20.01.2015 працювала на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект». У зв`язку з тим, що на підприємстві заробітна плата не виплачувалась, у підприємства перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі з листопада 2013 року. Вказує, що постійно зверталась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з заявами про видачу наказів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, з позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Всі виконавчі документи були пред`явленні до виконання до Олександрівського відділу державної виконавчої служби Запоріжжя Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Однак, у зв`язку із відсутністю у боржника грошових коштів та майна, на яке можливо здійснити стягнення звернення в рахунок погашення боргу, державний виконавець передав виконавчі документи до Державної казначейської служби України до виконання. Стверджує, що із наданих відповідей Державної казначейської служби України випливає що в період часу з січня 2020 року і до 23 лютого 2021 року на рахунку було достатньо грошових коштів на виплату боргу за виконавчими документами, але рішення судів так і не були виконані, жодних перерахувань Державна казначейська служба України не здійснила. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 06.05.2021 вх. № 25517 посилається на те, що відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Відповідно до ч. 2 п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії заборгованість за рішеннями судів погашається у такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами: у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Відповідно до резолютивної частини судових рішень це заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами, а отже вона підлягає погашенню у другу чергу. Зазначені виконавчі документи надійшли та зареєстровані в органах Казначейства починаючи з 26.07.2019 по 15.02.2021 і саме з відповідних дат взяті на облік до виконання шляхом погашення заборгованості за рішеннями судів у другу чергу за КПКВК 3504040. Станом на 28.04.2021 у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 обліковується виконавчих документів на загальну суму близько 178,866 млн грн, які надійшли та зареєстровані раніше рішень Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про стягнення коштів на рахунок позивача. Таким чином, питання щодо перерахування коштів по зазначеним виконавчіїм документам розглянеться Казначейством після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше. Просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2464/21. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.06.2021 розгляд адміністративної справи №280/2464/21 вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 19.07.2021.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відкладено підготовче засідання до 28.07.2021.

Протокольною ухвалою суду від 28.07.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.08.2021.

Протокольною ухвалою суду від 19.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.09.2021.

У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 14.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

20 червня 2011 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду економіста 2 категорії на підставі Наказу №93/11-К у Державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект».

На підставі наказу від 05.11.2011 року № 127/11 к позивача переведено на посаду економіста 1 категорії планово-виробничий відділ.

02 січня 2013 року ОСОБА_1 наказом від 29.12.2012 № 167-к переведено на посаду провідного економіста планово-виробничої групи.

22 березня 2013 року позивача наказом від 27.03.2013 № 66-к переведено на посаду начальника планово-економічного відділу.

20.01.2015 року ОСОБА_1 звільнено за скороченням штатів на підставі наказу №3-К/ОС.

У зв`язку з тим, що на підприємстві заробітна плата не виплачувалась, у підприємства перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі з листопада 2013 року.

Позивач постійно зверталась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з заявами про видачу наказів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. З позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, позивач отримала судовий наказ від 09.12.2013 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9912/13-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 3 698,45 грн.; судовий наказ від 16.01.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/220/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 291,81 грн.; судовий наказ від 08.02.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/860/14-ц про стягненняна користь ОСОБА_1 4 095,61 грн.; судовий наказ від 07.03.014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1583/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 3 531,55 грн.; судовий наказ від 22.04.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/2764/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 2 853,03 грн.; судовий наказ від 12.05.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3417/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 6 393,65 грн.; судовий наказ від 09.06.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/5039/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 106,51 грн.; судовий наказ від 13.08.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331 /6141/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 287,75 грн.; судовий наказ від 15.09.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7184/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 3 825,60 грн.; судовий наказ від 09.10.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7971/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 3 841,28 грн.; судовий наказ від 10.11.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/8925/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 547,50 грн.; судовий наказ від 16.12.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9869/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 009,85 грн.; судовий наказ від 15.01.015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/145/15-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 591,02 грн.; судовий наказ від 19.02.2015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1177/15-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 4 567,88 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2015 по справі №2/331/986/15 про стягнення на користь ОСОБА_1 70 185,22 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2015 по справі №331/7539/15-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 79 133,31 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2016 по справі №331/2813/16-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 31 225,45 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2017 по справі №331/2497/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 50 040,21 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2018 по справі №331/4080/18 про стягненняна користь ОСОБА_1 87 115,87 грн.; судовий наказ від 11.09.2020 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3251/20 про стягнення на користь ОСОБА_1 117 573,00 грн.

Виконавчі документи були пред`явлені до примусового виконання до Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та відкриті виконавчі провадження.

Протягом 2019-2021 років виконавчі провадження були зупиненні, а виконавчі документи на підставі частини 3 статті 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” надіслані державним виконавцем до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів – ДКС України.

Листами від 11.02.2020 №5-11-11/2911, від 19.03.2020 № 5-11-11/5334 відповідач повідомив позивача про прийняття до обліку за бюджетною програмою 3504040 “Заходи щодо виконання рішень, що гарантовані державною” виконавчих документів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ДП “Державний проектний інститут “Запоріжцивільпроект” на користь ОСОБА_1 . Зазначено, що вказані виконавчі документи підлягають виконанню у другу чергу за бюджетною програмою тільки після погашення заборгованості по першій черзі.

Судом встановлено, що протягом 2019-2021 років ДКС України неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України як головного розпорядника бюджетних коштів про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040, однак отримано листи у яких вказано, що питання збільшення бюджетних призначень для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік та виходячи з можливості дохідної частини державного бюджету.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невиконання протягом тривалого часу рішень та наказів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження”, та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” (далі - Закон № 4901-VI).

Частиною 1 статті 2 Закону № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 6 статті 4 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

У силу пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №4901-VI, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” інвентаризації та погашення заборгованості за ними, визначено Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 (далі - Порядок №440).

Згідно з пунктами 3, 13, 15, 20 Порядку №440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток).

Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості та передаються органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в паперовому та електронному вигляді.

Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2431; 2013 р., № 9, ст. 334).

Отже, відповідно до пункту 20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком №845.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №845 під безспірним списанням розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку №845.

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством України відповідно до пункту 47 Порядку №845 на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Отже, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до пункту 24 Порядку №845.

Згідно з приписами пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 Порядку №845 визначено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Судом встановлено, що листами від 10.10.2019 №5-05-1117386, від 24.10.2019 № 5-05-1-05/18327, від 08.11.2019 вих. № 5-05-1-05/19309, від 19.11.2019 №5-05-1-05/20164, від 17.12.2019 №5-05-1-05/22415, від 04.02.2020 № 5-05-1-05/2407, від 20.02.2020 № 5-05-1-05/3611, від 02.06.2020 № 5-05-1-05/9533, від 19.08.2020 № 5-05-1-05/14460, від 26.01.2021 № 5-05-1-05/2084 ДКС України зверталось до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності збільшення фінансування за Програмою, що дозволило б виконувати гарантовані державною судові рішення у встановлені законом строки.

Крім того, листом від 09.06.2020 №5-11-11/9863 ДКС України надала пояснення, що станом на 09.06.2020 до першої черги погашення заборгованості належать судові рішення та виконавчі документи на загальну суму 216,82 млн. грн., до другої черги погашення заборгованості належать виконавчі документи на загальну суму 64,04 млн. грн., до третьої черги погашення заборгованості належать виконавчі документи на загальну суму понад 4403,37 млн. грн. Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” за бюджетною програмою передбачено 600,00 млн. грн. Станом на 01.06.2020 Казначейством здійснено виконання судових рішень, які належать до першої черги погашення заборгованості на суму 2016,14 млн. грн. Таким чином, повідомлено, що встановленого обсягу коштів Державного бюджету України недостатньо для погашення заборгованості за всіма гарантованими державною судовими рішеннями, які перебувають на обліку за бюджетною програмою, а тому Казначейством розглянеться питання погашення заборгованості за виконавчим листом після повного погашення заборгованості за судовими рішеннями та виконавчими документами, які належать до першої черги погашення заборгованості.

Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДКС України вживала заходів з метою належного виконання виконавчих документів, за яким стягувачем є позивач (зокрема, неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування бюджетної програми забезпечення “Заходи щодо виконання рішень суду” і з урахуванням цих потреб врахувати пропозиції щодо необхідності додаткових коштів на згадану програму), втім невиплата коштів за цими виконавчими документами зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб`єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позов в частини визнання протиправної бездіяльності щодо виконання рішення є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити.

Разом із цим, стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виконання рішень суду та судових наказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Остання у силу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції”, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі “Immobiliare Saffi “проти Італії”, заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004).

Отже, позивач, отримавши рішення місцевого суду про стягнення на його користь коштів та пред`явивши це рішення до примусового виконання, мав “законні сподівання” на його безперешкодне та швидке виконання.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) “Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень” Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 17.01.2006 по справі “Гордєєви і Гурбик проти України” (Заяви № № 27370/03 і 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ по справі “Кечко проти України”, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Слід наголосити на тому, що ефективне правосуддя включає право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Європейським судом з прав людини (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року) визначено, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у держвласності чи які контролює держава, виконували відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Важливо й те, що невиконання судових рішень державою не може бути виправдано нестачею коштів. Зокрема, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №818/674/17 (адміністративне провадження № К/9901/23597/18, К/9901/23604/18).

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року). Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (див. рішення у справі "Зубко та інші проти України").

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України", N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Застосовуючи процедуру “пілотного” рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” ЄСПЛ у пунктах 85-88 зауважив, що фактори, з яких адміністративними органами України не виконуються рішення суду у цій справі, перебували в межах контролю держави, яка досі не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації, незважаючи на значну й послідовну практику Суду з вирішення таких справ.

Про системний характер проблем, на який указується в цій справі, також свідчить той факт, що на цей час у ЄСПЛ очікують розгляду приблизно 1400 заяв проти України, які повністю або частково стосуються таких проблем, і кількість таких заяв постійно зростає.

ЄСПЛ належним чином ураховує позицію Комітету міністрів, який визнав, що невиконання рішень національних судових органів є в Україні структурною проблемою, яка залишається невирішеною

З огляду на викладене вище, ЄСПЛ доходить висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов`язані з якимось поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної з положеннями Конвенції.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання ДКС України виконати судовий наказ від 09.12.2013 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9912/13-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 698,45 грн.; судовий наказ від 16.01.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/220/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 291,81 грн.; судовий наказ від 08.02.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/860/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 095,61 грн.; судовий наказ від 07.03.014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1583/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 531,55 грн.; судовий наказ від 22.04.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/2764/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 2 853,03 грн.; судовий наказ від 12.05.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3417/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 6 393,65 грн.; судовий наказ від 09.06.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/5039/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 106,51 грн.; судовий наказ від 13.08.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331 /6141/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 287,75 грн.; судовий наказ від 15.09.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7184/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 825,60 грн.; судовий наказ від 09.10.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7971/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 841,28 грн.; судовий наказ від 10.11.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/8925/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 547,50 грн.; судовий наказ від 16.12.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9869/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 009,85 грн.; судовий наказ від 15.01.015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/145/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 591,02 грн.; судовий наказ від 19.02.2015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1177/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 567,88 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2015 по справі №2/331/986/15 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 70 185,22 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2015 по справі №331/7539/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 79 133,31 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2016 по справі №331/2813/16-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 31 225,45 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2017 по справі №331/2497/17 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 50 040,21 грн.; рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2018 по справі №331/4080/18 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 87 115,87 грн.; судовий наказ від 11.09.2020 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3251/20 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 117 573,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений ухвалою суду від 05.04.2021 від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Державну казначейську службу України виконати:

судовий наказ від 09.12.2013 Жовтневого

районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9912/13-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 698,45 грн.;

судовий наказ від 16.01.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/220/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 291,81 грн.;

судовий наказ від 08.02.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/860/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 095,61 грн.;

судовий наказ від 07.03.014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1583/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 531,55 грн.;

судовий наказ від 22.04.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/2764/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 2 853,03 грн.;

судовий наказ від 12.05.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3417/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 6 393,65 грн.;

судовий наказ від 09.06.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/5039/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 106,51 грн.;

судовий наказ від 13.08.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331 /6141/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 287,75 грн.;

судовий наказ від 15.09.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7184/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 825,60 грн.;

судовий наказ від 09.10.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/7971/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 3 841,28 грн.;

судовий наказ від 10.11.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/8925/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 547,50 грн.;

судовий наказ від 16.12.2014 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/9869/14-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 009,85 грн.;

судовий наказ від 15.01.015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/145/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 591,02 грн.;

судовий наказ від 19.02.2015 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/1177/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 4 567,88 грн.;

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2015 по справі №2/331/986/15 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 70 185,22 грн.;

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2015 по справі №331/7539/15-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 79 133,31 грн.;

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2016 по справі №331/2813/16-ц шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 31 225,45 грн.;

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2017 по справі №331/2497/17 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 50 040,21 грн.;

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2018 по справі №331/4080/18 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 87 115,87 грн.;

судовий наказ від 11.09.2020 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/3251/20 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 117 573,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.10.2021.

Суддя Л.Я. Максименко