Ухвала суду № 100219369, 04.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОДОВЖЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В ІНШІЙ ЧАСТИНІ ВИМОГ

04 жовтня 2021 року Справа № 280/5954/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1736 (74910, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Маяковського, буд. 2; код ЄДРПОУ 26613875) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини А1736 (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у відношенні позивача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, за невикористану додаткову відпустку у період з 15.11.2017 по 03.12.2017 та індексацію грошового забезпечення у період з 18.06.2016 по 03.12.2017;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно, за невикористану додаткову відпустку у період з 15.11.2017 по 03.12.2017 та індексацію грошового забезпечення у період з 18.06.2016 по 03.12.2017.

Ухвалою суду від 19.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.08.2021 позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Так, ухвалою суду від 05.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суддя зазначає, що предметом позову у вказаній справі є, зокрема вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача виплатити йому компенсацію за неотримане речове майно.

Оскільки виплата компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми – частини п`ятої статті 122 КАС України.

Крім того, судом враховано, що оскільки компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати, на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги частини другої статті 233 КЗпП України щодо стягнення такої без обмеження будь-яким строком при звільненні військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19.

Суд відмічає, що згідно з частиною п`ятою статті 245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного суду.

Таким чином, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2021 на адресу військової частини А1736 було направлено лист «щодо здійснення виплат», зокрема, про виплату грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, на який відповідачем відповідь надана не була. Водночас, суд встановив і те, що з 03.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу військової частини на підставі наказу №337 від 03.12.2017, при цьому грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно позивачу під час звільнення в запас та виключення зі списків виплачено не було.

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

За приписами пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Із наведеного вище слідує, що виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно може бути здійснена як на підставі рапорту, який військовослужбовець може подати до свого звільнення з військової служби, так і за його заявою, яка може бути подана ним й після свого звільнення.

В даному ж випадку, як уже було зазначено судом вище, в межах даного позову позивачем оскаржується дії відповідача, які полягають у не проведенні з ним остаточного розрахунку при звільненні, в частині виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно, а не бездіяльність при здійсненні виплати відповідної компенсації за поданою позивачем листом-заявою від 28.05.2021.

Дані обставини, на переконання суду, додатково підтверджують факт того, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід розпочинати саме з 03.12.2020, тобто дати звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини.

Отже, звернувшись до суду з позовом лише 08.07.2021 (дата подачі позову до відділення поштового зв`язку), позивач пропустив місячний термін звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В даному ж випадку, позивач зазначає, що звертався до відповідача, проте відповіді на своє звернення так ним і не отримано.

З цього приводу, суд зазначає, що не отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його лист (заяву) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (провадження №К/9901/15971/20).

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO №23452/94; KREUZ v. POLAND №28249/95).

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом в тримісячний строк, передбачений положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог щодо невиплати грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

В іншій частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача у відношенні позивача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у період з 15.11.2017 по 03.12.2017 та індексацію грошового забезпечення у період з 18.06.2016 по 03.12.2017 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку у період з 15.11.2017 по 03.12.2017 та індексацію грошового забезпечення у період з 18.06.2016 по 03.12.2017 слід продовжити розгляд справи, оскільки відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Керуючись статтями 122, 123, 171, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 241-243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1736 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1736 у відношенні ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання Військової частини А1736 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1736 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1736 у відношенні ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у період з 15.11.2017 по 03.12.2017 та індексацію грошового забезпечення у період з 18.06.2016 по 03.12.2017 та зобов`язання Військової частини А1736 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку у період з 15.11.2017 по 03.12.2017 та індексацію грошового забезпечення у період з 18.06.2016 по 03.12.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя М.С. Лазаренко