Рішення № 100219289, 06.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2021 року м. Ужгород№ 260/681/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.,

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.,

за участю:

позивача: представник - Штефанюк І.М.,

відповідача 1: представник - Шукайло О.І.,

відповідача 2: представник - Данч Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з урахуванням уточнених позовних вимог), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 26.01.2021 №7-тр/р "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища; 3) стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.01.2021 по день ухвалення рішення суду.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що 26 грудня 2019 року його було звільнено із раніше займаної посади начальника Державної екологічної інспекції в Закарпатській області у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році. Не погоджуючись з правомірністю такого звільнення він звернувся до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 його було поновлено на раніше займаній посаді. Незважаючи на зазначене 26 січня 2021 року Державною екологічною інспекцією України його в черговий раз було звільнено із займаної посади з мотивів нез`явлення на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Таке рішення відповідача вважає протиправним, оскільки причиною тимчасової непрацездатності стали незаконні дії з боку відповідача при проведенні оцінювання та подальшого його незаконного звільнення, що призвели до погіршення його стану здоров`я та подальшої інвалідності. Поряд з цим його відсутність на робочому місці протягом часу перебування у відпустці та тимчасової непрацездатності жодним чином не вплинула на ефективність роботи Інспекції. Окрім того, зазначає, що оскарженим в даній справі наказом відповідач без наведення підстав та мотивів скасував своє попереднє рішення (наказ від 26.12.2019 №439), право на що не передбачено законодавством. Також при видачі такого наказу відповідач не вжив заходів щодо поновлення його прав, в тому числі щодо подальшого перебування у відпустці чи відкликання з такої та матеріальних виплат.

21 травня 2021 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимоги, в якій заявлені позовні вимоги виклав в наступній редакції: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 26.01.2021 №7-тр/р "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища; 3) стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.01.2021 по день ухвалення рішення суду; 4) стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 150000,00 грн.

В обґрунтування поданої до суду заяви про збільшення позовних вимог позивач посилається на норми Конституції України, що гарантують кожному право на працю. Заявляє, що протиправне звільнення із займаної посади призвело до моральних страждань, тривалої непрацездатності та встановлення інвалідності.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 до участі в справі в якості співвідповідача залучено Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області.

27 квітня 2021 року відповідач 1 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву №189/7-18-21 від 23.04.21, в якому проти задоволення позову заперечив з мотивів безпідставності такого. Так, зазначив, що звільнення позивача із займаної посади відбулося на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону України "Про державну службу", а саме перебування ОСОБА_1 на лікарняному упродовж 2020 року 315 днів, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності. З огляду на що вважає правомірним оскаржений в даній адміністративній справі наказ. Також заперечив проти стягнення на користь позивача моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю заподіяння такої.

21 травня 2021 року представник позивача надіслав на електронну пошту суду пояснення на відзив, в яких вказує на те, що оскаржений наказ був прийнятий відповідачем 1 без врахування рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 №260/266/20, яким його було поновлено на посаді начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області, та без врахування положень ст. 17 Закону України "Про державну службу", якими не передбачено право керівника скасовувати акти індивідуально-правової дії. В обґрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди заявив, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 був непрацездатним та перебував на тривалому лікуванні, що призвело до матеріальних витрат та до встановлення 3-ї групи інвалідності. Окрім того, стверджує, що після звільнення з посади з ним перестали спілкуватися усі колишні співробітники через можливість їх переслідування.

02 липня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що наказ Державної екологічної інспекції України №439-о від 26 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " не був реалізований у зв`язку із постійним перебуванням позивача на лікарняному та не виходом останнього на роботу. На виконання доручення Державної екологічної інспекції України від 29 грудня 2020 року №305 Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області надано табелі обліку робочого часу за період з 01.01.2020 та листки тимчасової непрацездатності з 01.01.2020 щодо ОСОБА_1 . В результаті чого встановлено, що позивач перебував на лікарняному в 2020 році протягом 315 днів. З огляду на зазначене, на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону України "Про державну службу" Державною екологічною інспекцією України видано оскаржений в даній адміністративній справі наказ про звільнення позивача, який у подальшому був оголошений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області. У зв`язку з чим вважає, що відповідач 2 діяв на підставі законів України, у відповідності до повноважень, а тому порушень законодавства не допущено.

06 жовтня 2021 року представник позивача надіслав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зменшив заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Державної екологічної інспекції України моральної шкоди у сумі 150000,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позивачу поновлено строк для подання заяви про зменшення позовних вимог та прийнято таку до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів у засіданні суду 06 жовтня 2021 року проти позову заперечили з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державної екологічної інспекції України від 22.03.2017 №156-о ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) призначено на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області.

26 грудня 2019 року Державною екологічною інспекцією України видано наказ №439-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області 02 січня 2020 року у зв`язку із отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись з правомірністю такого рішення суб`єкта призначення, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду, за результатами розгляду якого рішенням від 27.10.2020 №260/266/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задоволено частково. В тому числі, визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної екологічної інспекції України Є. Фірсова №439-о від 26 грудня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області.

Однак у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Так, з цього приводу судом зазначено, що ОСОБА_1 станом на 27 жовтня 2020 року фактично звільнено не було, оскільки наказ №439-о від 26 грудня 2019 року не реалізовано у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю останнього.

Так, судом встановлено, що у період з 18 по 29 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебував у додатковій оплачуваній відпустці, а в подальшому з 30 грудня 2019 року по 26 січня 2021 року був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності, табелів обліку робочого часу та довідкою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №476-15 від 23.02.2021 (арк. спр. 22 – 49, 54 – 80, т.1).

Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №476-15 від 23.02.2021 за період з 30.12.2019 по 26.01.2021 кількість днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 склала 353 календарні днів, а кількість прогнозованих робочих днів – 267 (арк. спр. 24, т. 1).

26 січня 2021 року наказом Державної екологічної інспекції України №7-тр/р, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 26.12.2019 №439-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та звільнено ОСОБА_1 , начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області, 26 січня 2021 року (арк. спр. 19 – 20, т. 1).

Наказом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №25-овід 26.01.2021 оголошено наказ Державної екологічної інспекції України №7-тр/р від 26.01.2021. Окрім того, скасовано наказ Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області від 02.01.2020 №01-о «Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 26.12.2019 №439-о» та доручено сектору бухгалтерського обліку та фінансів провести з ОСОБА_1 повний розрахунок (арк. спр. 244 – 245, т. 1).

З метою захисту порушеного права на працю, що проявилося у незаконному, на думку позивача, звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності звільнення позивача із займаної посади, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулюються нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон).

Спірні правовідносини виникли з приводу протиправності, на думку позивача, наказу Державної екологічної інспекції України №7-тр/р від 26.01.2021, яким його звільнено із займаної посади на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону.

П. 4 ч. 1 ст. 83 Закону передбачена можливість припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

В свою чергу, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (абз. 2 ч. 2 ст. 87 Закону).

З наведених приписів законодавства слідує, що до періоду тимчасової непрацездатності зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період.

Отже, при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється безперервно, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. У такому разі, вихід державного службовця на службу до закінчення зазначеного періоду (120 календарних днів) - перериває такий строк та, у наступному, цей період тимчасової непрацездатності не враховується при визначенні наявності підстав припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

При визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється не підряд, а сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність.

Відповідна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №804/3912/17 та від 02 квітня 2020 року у справі №807/2036/17.

П. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455 (далі – Інструкція), передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно п. 2.2 Інструкції при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі важких травм та туберкульозу періодичність оглядів ЛКК з продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.

Судом встановлено, що у період з 30.12.2019 по 26.01.2021 ОСОБА_1 був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю 353 календарні днів, що підтверджується листками непрацездатності, а саме: з 30 грудня 2019 року по 11 січня 2020 року - 13 днів (листок непрацездатності серії АКА №052940); з 13 січня 2020 року по 08 лютого 2020 року - 27 днів (листки непрацездатності серії АДФ № 905472 та АКА №048510); з 10 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року - 19 днів (листок непрацездатності серії АКА №048521); з 02 березня 2020 року по 13 березня 2020 року - 12 днів (листок непрацездатності серії АКА №020002); з 16 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року – 26 днів (листки непрацездатності серії АКА №048551 та АКА №048587); з 13 квітня 2020 року по 17 квітня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №048595); з 21 квітня 2020 року по 27 квітня 2020 року - 7 днів (листок непрацездатності серії АДМ №773680); з 28 квітня 2020 року по 15 травня 2020 року - 18 днів (листок непрацездатності серії АКА №026415); з 18 травня 2020 року по 05 червня 2020 року - 19 днів (листок непрацездатності серії АКА №056875); з 08 червня 2020 року по 10 липня 2020 року - 33 дні (листок непрацездатності серії АКА №056885); з 13 липня 2020 року по 31 липня 2020 року - 19 днів (листок непрацездатності серії АКА №035329); з 03 серпня 2020 року по 07 серпня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067936); з 10 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067965); з 17 серпня 2020 року по 21 серпня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067976); з 25 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року - 4 дні (листок непрацездатності серії АКА №067982); з 31 серпня 2020 року по 04 вересня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067983); 07 вересня 2020 року - 1 день (листок непрацездатності серії АКА №067984); з 08 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року - 11 днів (листок непрацездатності серії АДШ №947080); з 21 вересня 2020 року по 02 жовтня 2020 року - 12 днів (листок непрацездатності серії АДН №283920); з 05 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2020 року - 26 днів (листок непрацездатності серії АДН №084244); з 02 листопада 2020 року по 11 грудня 2020 року - 40 днів (листки непрацездатності серії АДН №283938, АДН №283940); з 14 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 18 днів (листок непрацездатності серії АДН №084712); з 04 січня 2021 року по 26 січня 2021 року - 23 дні (листок непрацездатності серії АЛВ №560607), що становить сукупно більше 150 календарних днів протягом року.

Вказана обставина позивачем не заперечується та не є предметом спору.

Так, як вбачається з листків непрацездатності ОСОБА_1 , причиною тимчасової непрацездатності у 22 випадках було загальне захворювання позивача, а в 3 – невиробничі травми.

В судовому засіданні на запитання суду стосовно характеру захворювань ОСОБА_1 у період з 30.12.2019 по 26.01.2021 представник позивача пояснив, що така тривала непрацездатність була викликана не одним триваючим захворюванням, а різними не пов`язаними між собою хворобами, які слідували одна за одною. Разом з тим, наголосив, що такі захворювання були викликані саме нервовими переживаннями ОСОБА_1 через його незаконне звільнення. Зазначена обставина, на думку представника позивача, свідчить про протиправність звільнення позивача на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону.

Однак суд не може погодитися з такою позицією позивача та його представника з огляду на проведений правовий аналіз вказаної законодавчої норми. Зокрема, ч. 2 ст. 87 Закону встановлює право суб`єкта призначення звільнити працівника, який не з`являється на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Така норма не містить жодних застережень та виключень в частині неможливості звільнення працівника, хвороба якого може бути пов`язаною з певними протиправними, на його думку, діями роботодавця.

Суд вважає, що законодавством передбачений окремий порядок захисту трудових прав працівників від протиправних дій роботодавця, що не пов`язаний з неможливістю застосування положень ч. 2 ст. 87 Закону.

Поряд з цим абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону передбачає можливість збереження місця роботи протягом більш тривалого, аніж визначено цією статтею часу виключно у разі наявності у державного службовця встановленого законодавством переліку захворювань. В даному ж випадку, позивачем не було надано доказів того, що характер його захворювання передбачав можливість застосування вказаного виключення. ОСОБА_1 також не було доведено те, що втрата працездатності та подальше встановлення інвалідності були зумовлені виконанням посадових обов`язків, що в свою чергу виключає необхідність дотримання вимог абз. 2 ч. 2 ст. 87 Закону.

Суд зазначає, що наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу.

Хоча ОСОБА_1 заявляє, що його відсутність на робочому місці жодним чином не вплинула на ефективність роботи Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, однак суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на займану ним посаду начальника державної установи, а також характер та обсяг посадових обов`язків та відповідальності, що з нею пов`язані.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що Державна екологічна інспекція України, як суб`єкт призначення ОСОБА_1 на посаду, була наділена повноваженнями та правом на його звільнення на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону.

При цьому, на думку суду, не зазначення в наказі Державної екологічної інспекції України від 26.01.2021 №7-тр/р "Про звільнення ОСОБА_1 " рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/266/20 від 27.10.2020, як підстави для скасування попереднього наказу №439-о від 26.12.2019, за встановлених судом обставин не може слугувати окремою та самостійною підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень та поновлення позивача на роботі.

Суд також відхиляє посилання позивача на невжиття відповідачем 1 заходів щодо поновлення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/266/20 від 27.10.2020 його прав, в тому числі щодо подальшого перебування у відпустці чи відкликання з такої та проведенні відповідних матеріальних виплат. З цього приводу суд відмічає, що вказане рішення суду не є рішенням зобов`язального характеру. Таким виключно скасовано оскаржені позивачем накази Державної екологічної інспекції України. В свою чергу у задоволенні позову в частині поновлення позивача на посаді було відмовлено з огляду на не реалізацію таких наказів та відсутність факту звільнення.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність оскарженого наказу Державної екологічної інспекції України та відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (місцезнаходження: Новопечерський пров., буд. 3, корп. 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ - 37508533), Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Швабська, 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 38015668) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з урахуванням уточнених позовних вимог) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2021 року.

СуддяР.О. Ващилін