Рішення № 100219254, 27.08.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2021 року м. Ужгород№ 260/3700/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Полянич В.І.

сторони у судове засідання не з`явилися;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Топчинської сільської ради від 10.06.2020 року №299 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 та біля її будинку знаходиться житловий будинок її батьків по АДРЕСА_2 . Позивач наголошує, що вона є користувачем обох землеволодінь, що підтверджується будівельним паспортом та довідкою Топчинської сільської ради від 24.09.2016 року № 588, згідно якої зазначено, що позивач проживала з покійною матір`ю, однак будинки мають різну нумерацію. Навколо цих будинків знаходяться земельні ділянки, по 0,2500 га кожна. Згідно рішення Топчинської сільської ради від 10.06.2020 року №299 було надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку. Позивач зазначає в позовній заяві, що згідно з погосподарської книги Топчинської сільської ради після смерті матері позивача, під даною адресою загадково з`явилися відповідач зі своєю сім`єю та наголошує, що права на проживання і на отримання земельної ділянки - в нього немає. З огляду на викладене, позивач вважає, що її право на землю порушене та просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач 1 надіслав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання такої у власність. Відповідач 1 зазначає, що як позивач так і відповідач 1 мають рівні права на розроблення проекту землеустрою, натомість подальше затвердження таких проектів відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності на ділянку у разі належного оформлення права власності на спадкове майно.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відзив на позов не надіслав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням сесії Топчинської сільської ради за №299 від 10.08.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» було надано дозвіл відповідачу 1 - ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,2500 га, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 23).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, на дату розгляду адміністративної справи по суті, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,2500 га, по АДРЕСА_1 - не прийнято (а.с. 56). Доказів протилежного сторони до суду не надали.

Вважаючи протиправним рішення Топчинської сільської ради за №299 від 10.08.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно Довідки Топчинської сільської ради №588 від 24.09.2016 року зазначено, що позивач дійсно проживала з покійною матір`ю - ОСОБА_3 , однак у будинках, що мають різні номери, але знаходяться у одному дворогосподарстві. Зокрема позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 , а її матір ОСОБА_3 проживала у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Згідно відомостей, що містяться у обліковій картці погосподарського обліку (а.с. 16, на звороті) та у листі Виконавчого комітету Топчинської сільської ради від 11.08.2020 року № 8 ( а.с. 15) - у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 проживає, але не прописаний: ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Топчинської сільської ради від 11.08.2020 року №8 зазначено, що ОСОБА_2 є землекористувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 та платив земельний податок з 2016 року (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Згідно ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач 1 - ОСОБА_2 не має права на проживання у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , однак суд констатує, предметом розгляду в межах даної адміністративної справи є публічно-правовий спір щодо оскарження рішення суб`єкту владних повноважень за №299 від 10.08.2020 року, а питання щодо наявності/відсутності прав на проживання в житловому будинку не є предметом розгляду в даній адміністративній справі, а тому суд не надає оцінку вказаному посиланню позивача.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, згідно вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України виключними підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 Земельного кодексу України. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як підтверджується наявними матеріалами справи відповідач 1- ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України надав до відповідача 2 клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зазначивши цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри та додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 21-22).

Позивачем не було надано до суду докази, наявності передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України виключних підстав для відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відсутні такі докази і в матеріалах справи

Таким чином, за відсутності виключних підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач 2 виніс рішення від 10.08.2020 року №299 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення та розробку проекту землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, що Топчинська сільська рада Тячівського району Закарпатської області приймаючи рішення від 10.06.2020 року №299 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" діяла у межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позов.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Центральна, буд. 55,с. Топчино, Тячівський район, Закарпатська область,90573, код ЄДРПОУ 22115028) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 02.09.2021 року.