Рішення № 100218975, 07.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 р. Справа№200/10352/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд

- визнати протиправною відмову першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Т. Баранової за вих.№5897-6617/К-15/8-0500/21 від 29.06.2021 року в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року та

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про зарахування до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Відповідача № 4829 від 27.08.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки періоди роботи з 08.04.2002 року по 25.06.2003 року, з 09.02.2013 року по 05.04.2013 року неможливо врахувати до пільгового стажу за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, уточнюючи довідки за ці періоди роботи заявником не надані. Періоди роботи згідно довідок ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 12.01.2019 року по 26.06.2019 року, ТОВ «Корум Шахтоспецбуд» з 31.07.2019 року по 12.05.2020 року будуть зараховані до пільгового стажу через 2 роки після призначення пенсії при перерахунку по статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для врахування до пільгового стажу періоди роботи в ШУ «Темп» 08.04.2002 року по 25.06.2003 року необхідно звернутися в управління з заявою на Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років при головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року Покровським об`єднаним управління Пенсійного фонду в Донецькій області відмовлено не було.

02.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним рішення №4829 від 27.08.2020 року, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10328/20 від 10.12.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволені частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №4829 від 27.08.2020 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періодів роботи в ШУ «Темп» з 08.04.2002 року по 25.06.2003 року, ТОВ «ШСУ «Павлоградське» з 09.02.2013 року по 05.04.2013 року. ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 12.01.2019 року по 26.06.2019 року. ТОВ «Корум Шахтоспецбуд» з 31.07.2019 року по 12.05.2020 року;

- зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2020 року про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача періоди роботи в ШУ «Темп» з 08.04.2002 року по 25.06.2003 року. ТОВ «ШСУ «Павлоградське» з 09.02.2013 року по 05.04.2013 року. ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 12.01.2019 року по 26.06.2019 року. ТОВ «Корум Шахтоспецбуд» з 31.07.2019 року по 12.05.2020 року.

В березні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Покровського об`єднаного управління ПФУ Донецької області року щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» йому було усно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року.

На письмове звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 було надано письмову відмову за вих. №5897-6617/К-15/8-0500/21 від 29.06.2021 року, в якій зазначено, що періоди роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року, неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки вищевказані підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Не погодившись з відмовою управління, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 17 серпня 2021 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

Станом на 7 жовтня 2021 року відзив з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не надходив.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , виданим Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, пл..Соборна, 3 та є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії згідно ч. 1 п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до витягу з програми ІКІС ПФУ «Підсистеми призначення та виплати пенсії», протоколу про призначення пенсії від 08.02.2019 року, ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та враховано стаж по 11.01.2019 року (стаж роботи – 23 року, 02 місяці, 12 дні, за списком № 1- 11 років).

Відповідно до витягу з програми ІКІС ПФУ «Підсистеми призначення та виплати пенсії», протоколу про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 було проведено перерахунок, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з уточненням даних в ЕПС.

06.08.2020 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з додаванням пільгового стажу За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення від 4829 від 07 серпня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії позивачу, відповідно до наданих документів.

02.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним рішення №4829 від 27.08.2020 року, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10328/20 від 10.12.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволені частково та визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №4829 від 27.08.2020 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періодів роботи в ШУ «Темп» з 08.04.2002 року по 25.06.2003 року, ТОВ «ШСУ «Павлоградське» з 09.02.2013 року по 05.04.2013 року. ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 12.01.2019 року по 26.06.2019 року. ТОВ «Корум Шахтоспецбуд» з 31.07.2019 року по 12.05.2020 року; зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2020 року про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача періоди роботи в ШУ «Темп» з 08.04.2002 року по 25.06.2003 року. ТОВ «ШСУ «Павлоградське» з 09.02.2013 року по 05.04.2013 року. ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 12.01.2019 року по 26.06.2019 року. ТОВ «Корум Шахтоспецбуд» з 31.07.2019 року по 12.05.2020 року.

На письмове звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 було надано письмову відмову за вих. №5897-6617/К-15/8-0500/21 від 29.06.2021 року, в якій зазначено, що періоди роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року, неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки вищевказані підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Згідно трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 працював у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років б місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з нормами пункту 2 статті 114 зазначеного Закону пенсія за віком пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 22,6 років (у разі набуття права з 1 квітня 2019 по 31 березня 2020 року), з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

При цьому, пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зазначає, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 (а.с.913) містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами, які дають права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, у трудовій книжці позивача за вказані періоди роботи зазначено, що він працював повний робочий день під землею. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Крім того, до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.94 р. та № 36 від 16.01.03 р. (далі - Список №1), який діяв у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.

Не дивлячись на те, що, як вказано вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, у наказі №81 від 02.07.2010 року та довідці № 02/157 від 27.12.2018 року (а.с. 30-31) про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вказано, що робота позивача передбачена Списком № 1, відповідно до копії наказів про атестацію робочого місця було проведено відповідну атестацію робочих місць.

Підтвердженням періоду роботи, що мають увійти до пільгового стажу які не зараховані, є саме трудова книжка НОМЕР_3 , враховуючи, що Відповідач у своїй відмові не оспорює записи з трудової книги, а тільки спирається на неможливість врахувати періоди роботи до пільгового стажу, оскільки вищевказані підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм видно, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема того, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не має можливості провести перевірку первинних документів позивача.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких відповідні підприємства, на яких працював позивач здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Крім цього, у рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач, не врахувавши пільговий стаж позивача на посадах, що віднесені до Списку № 1, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про зарахування до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі статтею 8 цього Закону мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов шляхом визнання протиправною відмову першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Т. Баранової за вих.№5897-6617/К-15/8-0500/21 від 29.06.2021 року в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії відповідно ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Т. Баранової за вих.№5897-6617/К-15/8-0500/21 від 29.06.2021 року в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про перерахунок та виплату пенсії відповідно ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи: у ВП «Шахтопрохідницьке будівельне управління №3» ТОВ «ШБК «Донецькшахтопроходка» з 16.01.2012 року по 31.03.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Управління підземних гірничо-монтажних та підготовчих робіт» ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 01.04.2012 року по 20.11.2012 року, у Відокремленому підрозділі «Шахта Бутівська» з 23.07.2013 року по 16.10.2013 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 07 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков