Ухвала суду № 100218776, 08.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 жовтня 2021 року Справа № 160/17137/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, в якій просить:

- скасувати "Постанову про арешт коштів боржника" від 22.09.2020 року, в частині накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що містяться на рахунку № НОМЕР_2 , IBAN № НОМЕР_3 , в ТК КБ "ПриватБанк", МФО 305299, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року зазначений позов залишено без руху на підставі ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.

Так, на виконання вимог вищезазначеної ухвали від 24.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку, в обґрунтування якої зазначено, що позивач, звернулась до відповідача з заявою про зняття арешту з рахунку по виконавчому провадженню ВП №63105302, відповідач в свою чергу відмовив у знятті арешту на накладені грошові кошти, відмову отримано представником позивача 03.09.2021., у зв`язку з чим, позивач вважає, що початок строку на оскарження виник у позивача з моменту отримання відповіді та зазначає про хворобу представника позивача, в період, з 04 по 13 вересня 2021, що і стало причиною пропуску 10-ти денного строку.

Розглянувши подані представником позивача пояснення та докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18 зазначив, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України, у чинній на той час редакції, підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року “Надточій проти України” принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред`явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його статтями 122, 160-161, 287.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям “право” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

У рішенні Європейський суд з прав людини у справі “Креуз проти Польщі”, (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, суд зазначає, що чинне законодавство, встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Як було встановлено судом вище, у відповідності до ч.2 ст. 287 КАС України у визначеній категорії спору позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до позовних вимог позивач оскаржує "Постанову про арешт коштів боржника" від 22.09.2020 року частині накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №6315302.

Позивачем зазначено, що тільки 03.09.2021 року після отримання відповіді на звернення позивача, відповідач дізнався про відмову зняття арешту з рахунків позивача.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що з заявою до відповідача про зняття арешту з рахунку позивач звернулась 16.08.2020 року, при цьому арешт на рахунки, накладено постановою відповідача лише 22.09.2020 року, тобто на момент звернення позивача спірної постанови не існувало. Окрім того, у відповіді відповідача є посилання на заяву позивача, що датована 16.08.2021 року.

Досліджуючи питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, судом встановлено, що про існування оскаржуваної постанови позивачу було відомо ще у листопаді 2020 року, що підтверджується звітом Структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про здійснення відрахування та виплати відносно позивача починаючи з листопада 2020 року по червень 2021 року.

Отже, з листопада 2020 року має розраховуватись десятиденний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст. 287 КАС України.

У вказаний десятиденний строк з моменту обізнаності позивача про існування постанови від 22.09.2021 у виконавчому провадженні №6315302 про накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , позивач не зверталась до суду з позовною заявою про її скасування.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку, оскільки наведені позивачем обставини в обґрунтування поважності причин пропуску, спростовуються матеріалами справи та не можуть свідчити про про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

З огляду на викладене, оскільки предметом даного позову є рішення державного виконавця, а саме, постанова про арешт коштів боржника від 22.09.2020 року, в частині накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк для звернення до суду з позовною заявою про оскарження зазначеного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду та повернути ОСОБА_1 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 287, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець