Рішення № 100218756, 08.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 160/13530/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання наказу незаконним та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, 87517, код ЄДРПОУ 40109058), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2021 року №378о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за п.7 ст.77 (за власним бажанням) полковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) - оперуповноваженого відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 06.07.2021 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з дати звільнення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по день поновлення на посаді.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач видав наказ про звільнення з порушенням порядку, встановленим Законом України «Про Національну поліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року (далі Положення №114) та Кодексом законів про працю України. Рапорт про звільнення за власним бажанням було складено позивачем у зв`язку з тим, що перебуваючи на публічній посаді, позивач став об`єктом переслідування та розповсюдження про нього неправдивих відомостей та таких, що паплюжить його честь, гідність і ділову репутацію, як службової особи, характеристика якої значною мірою є визначальним для подальшого розвитку та продовження служби в правоохоронних органах. Крім того, оскаржуваний наказ №378о/с було винесено в день подання рапорту 06.07.2021 року, тобто без врахування строку на відкликання рапорту про звільнення, що свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо порядку звільнення працівників з органів внутрішніх справ, а тому останній підлягає скасуванню як такий, що суперечить Закону. Дата звільнення зі служби в поліції між позивачем та відповідачем не погоджувалась, що підтверджується безпосередньо самим рапортом позивача. В рапорті позивач не зазначав дату, з якої просить його звільнити, а погодження вказаної дати керівництвом в односторонньому порядку не може вважатися домовленістю сторін про припинення трудових правовідносин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/13530/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

25.08.2021 року на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року задоволено клопотання Головного управління Національної поліції в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.08.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 06.07.2021 року позивач звернувся до керівництва ГУНП в Донецькій області з рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням. Будь-якого тиску при цьому на нього не здійснювалось. Що стосується процедури звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, то будь-якого терміну попередження про наступне звільнення спеціальний закон не передбачає: ані двотижневого, встановленого ст.38 КЗпП України, ані тримісячного, встановленого Положенням №114. На думку відповідача поширення на поліцейських дії Положення №114 є спірним, адже, поліцейські у кадрах МВС України не перебувають. Також, п.63 Положення №114 передбачає підстави звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу, тобто від рядового міліції до старшини. Крім того, Положення №114 є підзаконним актом, а п.68 щодо попередження про звільнення за власним за три місяці суперечить ст.38 КЗпП. Відповідно до бухгалтерських документів грошові кошти у вигляді одноразової грошової допомоги при звільнені на рахунок позивача перераховано у встановлений термін. Таки чином, відповідач вважає, що приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням, ГУНП в Донецькій області діяло на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31.08.2021 року у підготовче засідання з`явились представники позивача та відповідача, підтримали обрані правові позиції. Судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 24.01.2020 року №20о/с «По особовому складу» відповідно до ч.2 ст.47 ч.1 ст.49, ст.52 та ч.1 ст.59 Закону України «Про національну поліцію» прийнято на службу за конкурсом та призначено ОСОБА_1 , дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером (0159269), з 31.01.2020 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2021 року №378о/с «По особовому складу» відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 ст.77 (за власним бажанням) полковника поліції ОСОБА_1 (0159269) – оперуповноваженого відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управляння карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 06.07.2021 року.

Підставою складання наказу від 06.07.2021 року №378о/с є рапорт ОСОБА_1 від 06.07.2021 року про звільнення зі служби за власним бажанням на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

Суд зазначає, що предмет розгляду даної справи становлять законність та підстави звільнення позивача з посади згідно наказу від 06.07.2021 року №378о/с.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №580-VІІІ Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

За приписами ст.60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки спір, який виник між позивачем і відповідачем, врегульовано спеціальним законодавством, яким є Закон №580-VІІІ, то КЗпП України підлягає застосуванню до спірних правовідносин лише в частині, що не врегульована нормами даного Закону.

Крім того, спеціальним нормативним актом є також Положення №114, яке підлягає застосуванню відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що не суперечить цьому Закону.

Вказаний правовий висновок також наведений в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №817/981/17. Верховний Суд зазначив, що норми Положення №114, зокрема, в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.

Положення №114 регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто по своїй суті є реорганізованими органами внутрішніх справ.

Положення №114 є чинним, інший нормативно-правовий акт, який регулює питання проходження служби в Національній поліції, не прийнято.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення №114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Тобто, звільнення зі служби за власним бажанням відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення можливо при наявності двох обов`язкових умов: 1) власного бажання особи, яка проходить службу, для дострокового звільнення; 2) наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Така позиція, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ (поліції), що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Проте, у межах передбаченого пункту 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитись про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Вказана правова позиція узгоджується із судовою практикою Верховного Суду України, яка вказана у постанові від 24.06.2014 року у справі №21-241а14.

Як встановлено судом вище, наказ про звільнення позивача було видано на підставі рапорту, підписаного позивачем 06.07.2021 року, в якому позивач просив звільнити його з поліції за власним бажанням без зазначення дати звільнення. Отже, позивач в своєму рапорті конкретної дати звільнення не зазначав, у зв`язку з чим, суд вважає, що позивач не погоджував з керівництвом дату свого звільнення.

На підставі аналізу норм чинного законодавства суд робить висновок, що звільнення позивача на підставі рапорту про звільнення за власним бажанням без узгодження дати звільнення до закінчення тримісячного строку є порушенням прав працівника поліції, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2021 року №378о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції із поновленням останнього на службі на займаній посаді.

Вказана правова позиція у повній мірі відповідає висновкам у подібних відносинах викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.02.2020 року по справі №819/744/16, від 20.05.2020 року по справі №804/868/16, від 30.09.2020 року по справі №826/16621/17.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ГУНП в Донецькій області виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені у встановлений термін.

Сторонами зазначений факт визнано, позивачем обставини виплати одноразової грошової допомоги при звільнені не заперечувались.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу ТОВ «КАБЕЛЬНИЙ ЗАВОД ЕНЕРГОПРОМ» №69-к від 23.07.2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника охорони з 26.07.2021 року з окладом згідно штатного розкладу.

Отже, на момент виникнення спору позивач є працевлаштованим, отримує заробітну плату та його роботодавцем здійснюються відповідні відрахування за працевлаштовану особу, як того вимагають норми чинного законодавства України.

У зв`язку з зазначеним, суд робить висновок, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення на посаді згідно до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає негайному виконанню.

Згідно частин 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розподіл судових витрат, у відповідності до вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, 87517, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання наказу протиправним та поновлення на посаді, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2021 року №378о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за п.7 ст.77 (за власним бажанням) полковника поліції ОСОБА_1 (0159269) - оперуповноваженого відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 06.07.2021 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу протидії груповій злочинності та розкриття злочинів, спрямованих на порушення рівноправності громадян управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з дати звільнення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді згідно до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський