Рішення № 100218561, 08.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7764/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2021 № Ф-106333-55 в сумі 4 859,01 грн.; зобов`язання внести зміни до його інтегрованої картки платника за кодом класифікації доходів бюджету 71010000, за якими виключити суму в 4 859,01 грн. з його заборгованості; стягнення моральної шкоди в сумі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана в оскаржуваній вимозі сума в розмірі 4 859,01 грн. відображена у вимогах від 06.07.2020 № Ф-106333-55, від 08.09.2020 № Ф-106333-55, від 08.10.2020 № Ф-106333-55, однак вказані вимоги були оскаржені у судовому порядку та скасовані Волинським окружним адміністративним судом у справах № 140/11879/20, № 140/15503/20, № 140/15659/20. Рішення суду у цих справах набрали законної сили, однак сума у розмірі 4 859,01 грн. не була виключена як заборгованість з інтегрованої картки платника..

Крім того, позивач зазначає, що оскаржував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2021 № Ф-106333-55 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка відмовила у задоволенні скарги з тих підстав, що сума у розмірі 4 859,01 грн. відображена як недоїмка в інтегрованій картці платника.

Як стверджує позивач, такі дії ГУ ДПС у Волинській області, як контролюючого органу та суб`єкта владних повноважень, завдали йому моральної шкоди у вигляді страждання внаслідок приниження, яке він зазнав через ці протиправні дії. Вважає, що моральна шкода, завдана йому діями відповідача сягає компенсації у 15 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що за даними інтегрованої картки платника, за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 станом на 31.05.2021, загальна сума заборгованості становила 4 859,01 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2021 № Ф-106333-55. Рішення винесене згідно даних ІКП (71010000) за 2019-2021 роки на суми заробітної плати працівника, який працює на умовах трудового договору з позивачем за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Також вважає необґрунтованою позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю, а розгляд справи здійснювати за участю представника ГУ ДПС у Волинській області.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №323, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.12.2006 №5/10 має право на заняття адвокатською діяльністю, яку здійснює як самозайнята особа, що не заперечується сторонами.

07 червня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-106333-55, відповідно до якої станом на 31 травня 2021 року на підставі даних інформаційної системи податкових органів заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 4 859,01 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджується копією картки особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Позивач оскаржував вимогу від 07.06.2021 №Ф-106333-55 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак рішенням про розгляд скарги від 14.07.2021 № 16066/6/99-00-06-02-01-06 вимога залишена без змін, а скарга – без задоволення з тих підстав, що за даними інтегрованої картки платника, за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 станом на 31.05.2021, загальна сума заборгованості становила 4 859,01 грн.

Незгода позивача із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2021 №Ф-106333-55 стала підставою для його звернення із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 5 частини 1 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною 4 цієї статті податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до частин 10-11 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що правомірність включення податковим органом суми заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 859,01 грн. до інтегрованої картки платника, на підставі даних якої також винесено відповідачем оскаржувану вимогу від 07.06.2021 № Ф-106333-55, надана Волинським окружним адміністративним судом у рішеннях від 06 жовтня 2020 року у справі № 140/11879/20 під час оскарження позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2020 № Ф-142646-55, від 06 січня 2021 року у справі № 140/15503/20 під час оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2020 № Ф-106333-55, від 11 січня 2021 року у справі № 140/15659/20 під час оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2020 № Ф-106333-55. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Так, наведеними судовими рішеннями, зокрема рішенням суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 140/11879/20, яке набрало законної сили 04.02.2021, встановлено, що зазначена сума заборгованості підтверджується копією картки особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності. При цьому, сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску по коду класифікації доходів бюджету 71010000 виникла внаслідок помилкового перерахування коштів на інший рахунок, ніж це передбачено для сплати єдиного соціального внеску за найманого працівника ОСОБА_2 . Так, карткою особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності по коду класифікації доходів бюджету 71010000 за період з 31.12.2018 року по 31.08.2020 року підтверджено нарахування платником самостійно єдиного внеску у травні, червні, липні, серпні, вересні 2019 року у загальній сумі 4590,30 грн., тобто по 918,06 грн. щомісячно. Зазначені суми включені до загальної суми недоїмки позивача, та на які нараховані штрафні санкції відповідно до статті 126 ПК України та пеню, про що зазначено у даній картці особового рахунку. Разом з тим, з аналізу картки особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого як особі, яка обрала спрощену систему оподаткування та особі, яка проводить незалежну професійну діяльність по коду класифікації доходів бюджету 71040000 за період з 31.12.2016 по 31.07.2020 слідує, що позивачем здійснено переплату 07.05.2019, 05.06.2019, 08.07.2019, 06.08.2019 та 06.09.2019 єдиного внеску щомісячно у сумі 918,06 грн. на загальну суму 4590,30 грн., що також підтверджується копіями платіжних доручень, наданих суду. Відтак, з наведеного слідує, що позивачем помилково сплачено єдиний внесок на інший рахунок, ніж це передбачено для сплати єдиного внеску за найманого працівника ОСОБА_2 , однак зазначені суми вчасно зараховано до бюджету, але за іншим видом коду класифікації доходів бюджету. Суд дійшов до висновку, що позивачем не було допущено бездіяльності щодо сплати (несвоєчасній оплаті) сум ЄСВ за спірний період, а була допущена помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання єдиного внеску до державного бюджету, що має своє вираження у помилковій сплаті сум ЄСВ на невідповідний рахунок. Здійснення такої помилки має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не є підставою для застосування штрафів.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом встановлено, що сума у розмірі 4859,01 грн. (недоїмка по єдиному внеску за найманого працівника за 2019-2020 роки по коду класифікації доходів бюджету 71010000, яка зазначена у рішенні суду від 06.10.2020 року у справі № 140/11879/20) включена також і в оскаржувану вимогу від 07.06.2021 № Ф-106333-55. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Таким чином, зважаючи на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року у справі № 140/11879/20, яким скасовано вимогу від 06.07.2020 року №Ф-142646-55 на суму 4859,01 грн., яка також входить і в склад оскаржуваної вимоги, суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2021 № Ф-106333-55.

Щодо позовних вимог про зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки позивача як платника за кодом класифікації доходів бюджету 71010000, за якими виключити суму в 4 859,01 грн. з його заборгованості суд зазначає наступне.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422, зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.05.2016 за №751/28881 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №422).

У силу вимог Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

У розділі VII Порядку №422 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі “Апеляційне та судове оскарження” підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Розділом VI Порядку №422 врегульовано порядок відображення в інтегрованій картці платника сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

З 21.04.2021 правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.03.2021 за №321/35943 (далі - Порядок №5).

За приписами Порядку №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

У підрозділі 4 розділу V Порядку №15 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі “Апеляційне та судове оскарження” підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що оскаржуючи індивідуальний акт, яким контролюючим органом здійснено нарахування податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платник податків і зборів має матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру його податкових вигод та зобов`язань.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З системного аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку, що для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов`язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права

При з`ясуванні фактів, з якими Закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст.ст. 11467, 1187 Цивільного кодексу України, які визначають підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, даних в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 № 4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Водночас розглянувши справу, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, сам факт протиправності оскаржуваного рішення не є належним доказом заподіяння моральної шкоди.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений відповідно до квитанції від 28.07.2021 №0.0.2212678746.1.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2021 року № Ф-106333-55.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71010000, відомості щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4 859,01 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 01 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук