Ухвала суду № 100218558, 08.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

08 жовтня 2021 р. Справа № 260/3806/21

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову громадянина Індії ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову громадянина Індії ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

07.10.2021 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що спірними рішеннями позивачу заборонено в`їзд на територію України та скасовано посвідку на тимчасове проживання, внаслідок чого позивач не має змоги продовжити навчання у вищому навчальному закладі. Тому заявник вважає, що наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам й інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та просить задовольнити подану ним заяву.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України , заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 2, 3 статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З`ясувавши наявність доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, встановивши їх достатність та взаємозв`язок для вирішення поданої заяви, суд розглядає таку заяву у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України.

Вирішуючи по суті подану представником позивача заяву, проаналізувавши наведені останнім обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

При цьому, позов, згідно з частиною 1 статті 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі №640/9158/19.

Із матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Індії.

10.10.2019 року позивачу видано посвідку на тимчасове проживання за № НОМЕР_1 строком дії до 01.08.2025 року.

31.05.2021 року Головним Управлінням Державної міграційної служби у Вінницькій області прийнято рішення про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року.

Разом з тим, 02.06.2021 року Відділом у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС у Вінницькій області прийнято рішення № 05031500023650 "Про скасування посвідки на тимчасове проживання" виданої громадянину Індії ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 .

Підставою для прийняття рішення визначено підпункт 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 (далі - Порядок № 322).

Відповідно до п.п. 4 п. 63 Порядку № 322, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС.

З метою зупинення дії вказаних рішень, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі Порядок № 322), передбачено порядок дій у випадку прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

Так, згідно з пунктом 1 Загальної частини Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до п.68 Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Як зазначив представник позивача, 31.05.2021 року Головним Управлінням Державної міграційної служби у Вінницькій області прийнято рішення про заборону в`їзду Кумар Суміт в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року.

Разом з тим, 02.06.2021 року Відділом у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС у Вінницькій області прийнято рішення № 05031500023650 "Про скасування посвідки на тимчасове проживання" виданої громадянину Індії ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 .

Згідно із підпунктом 4 пункту 71 Порядку №322 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Пунктами 74, 76 Порядку №322 передбачено, що посвідки знищуються територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який їх видав.

Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання іноземцем або особою без громадянства заяви про втрату/викрадення посвідки, скасування, вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки.

Отже, у зв`язку зі скасуванням позивачу посвідки на тимчасове проживання, у останнього виникає обов`язок у семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання, виїхати за межі України та здати до територіального органу/територіального підрозділу ДМС посвідку, тоді як у відповідача виникає право вчиняти дії щодо вилучення вказаної посвідки, визнання її недійсною та знищення із внесенням до бази даних Реєстру інформації про вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки.

Таким чином, на переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, з огляду на те, що для забезпечення можливості повторного в`їзду в Україну необхідний тривалий час.

Пунктом 77 Порядку № 322 визначено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Враховуючи викладене, становище, в якому знаходиться позивач, яке позбавляє його можливості захистити в повному обсязі свої права та законні інтереси, з урахуванням оскарження рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 31.05.2021 про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року та рішення від 02.06.2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що надання у подальшому судом оцінки таким рішенням відповідача без вжиття відповідних заходів забезпечення позову не забезпечить реального захисту порушеного права ОСОБА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 31.05.2021 року про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року та рішення від 02.06.2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 260/3806/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Також суд зазначає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує збалансованість інтересів заявника, держави та суб`єкта владних повноважень, а також співмірність негативних наслідків для кожної із сторін спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити.

При цьому, згідно з положеннями статті 156 КАС України, в якій зокрема зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 5, 77, 150-154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 31.05.2021 року про заборону в`їзду Кумар Суміт в Україну на термін три роки з 31.05.2021 року по 31.05.2024 року та рішення від 02.06.2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 260/3806/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770) для негайного виконання та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 08.10.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна