Рішення № 100218526, 07.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 р. Справа № 802/538/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасюк В.В.,

представника позивача Дудара К.К.,

представника відповідача Андріюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 приватно-орендне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (надалі – ПОП СП "Колос") звернулося до суду з позовом до Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі – Гайсинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002071700 від 22.02.2016, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 412639,55 грн, з яких за основним платежем в сумі 232839,35 грн та за штрафними санкціями в сумі 179800,20 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гайсинської ОДПІ № 0002071700 від 22.02.2016 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн та штрафної (фінансової) санкції в сумі 137 405,69 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.07.2021 касаційну скаргу Гайсинської ОДПІ задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.07.2021 справа повернулась на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 27.07.2021 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою в порядку процесуального правонаступництва здійснено заміну відповідача у справі з Гайсинської ОДПІ на її правонаступника – Головне управління ДПС у Вінницькій області (надалі – ГУ ДПС у Вінницькій області).

Крім того, для забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин справи і постановлення законного та обґрунтованого рішення суд витребував з Головного управління ДПС у Вінницькій області розрахунок штрафних санкцій, застосованих до ПОП СП "Колос" на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.02.2016 № 0002071700, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо протиправності нарахування основного грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн (пункти 32-33 постанови Верховного Суду від 15.07.2021).

17.08.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву з розрахунком штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи із суми основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 169578,03 грн.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 09.09.2021 закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні законний представник позивача, директор ПОП СП "Колос" Дудар К.К., позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Вважає, що під час первинного розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили правильне рішення, оскільки штрафні санкції мають нараховуватися у розмірі 25% від загальної суми несвоєчасно сплачених податкових зобов`язань, визначеної за результатами перевірки. В іншому разі, якщо застосовувати санкцій у розмірі 50, і далі 75% за кожен випадок несплати, буде порушуватися конституційний принцип, за яким забороняється двічі притягувати особу до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення.

Представниця відповідача у судовому засіданні позов заперечила та просить суд відмовити у його задоволенні. Звертає увагу, що Верховний Суд зробив чіткі та однозначні висновки щодо того, як саме повинні нараховуватись штрафні санкції у даному випадку. З урахуванням цих висновків Головне управління ДПС у Вінницькій області надало суду розрахунок штрафних санкцій, згідно з яким їх розмір становить 126965,48 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представниці позивача, адвоката Човганюк А.М., про відкладення розгляду справи з мотивів її зайнятості в іншому судовому процесі.

Суд врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Отже, нормами процесуального права чітко визначено, що повторна неявка будь-якого учасника справи, незалежно від причин його неприбуття у судове засідання, не перешкоджає судовому розгляду та вирішенню справи по суті.

Відтак, ураховуючи, що позивач у передбаченому законом порядку був повідомлений про судове засідання від 07.10.2021 (судову повістку вручено представникові позивача 29.09.2021 безпосередньо в приміщенні суду), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даної явки учасників.

При цьому суд додатково врахував, що судове засідання від 29.09.2021 вже відкладалося за аналогічним клопотанням представниці позивача Човганюк А.М. Крім того, адміністративна справа перебуває в провадженні суду загалом понад 5 років (з квітня 2016 року), а тому будь-яке невиправдане зволікання з її розглядом є неприпустимим.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

На підставі наказу Гайсинської ОДПІ від 15.10.2015 № 389 проведено документальну планову виїзну перевірку ПОП СП "Колос" щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 25.11.2015 № 530/1700/30612168.

Згідно з висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, на підставі яких 16.12.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0008241700, відповідно до якого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (платіж 11010100) основного платежу 59421,33 грн та штрафних санкцій 46 376,19 грн за порушення вимог абз. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.1 пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 1б9, пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу України, а саме неутримання та неперерахування в бюджет сум податку на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу громадянам при виплаті доходу у вигляді заробітної плати; та порушення вимог абз. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.1 пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування в бюджет сум утриманого податку на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу громадянам при виплаті доходу у вигляді заробітної плати;

- № 0008261700, відповідно до якого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку (платіж 11010400) основного платежу 171994,97 грн. та штрафних санкцій 113877,49 грн. за порушення вимог абз. а) п. 176.2 ст.176, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме неутримання та неперерахування в бюджет сум податку на доходи фізичних осіб із сум доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПОП СП "Колос" оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Вінницької області (надалі – ГУ ДФС у Вінницькій області).

05.02.2016 рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області № 233/10/02-32-10-04 скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 та зобов`язано Гайсинську ОДПІ сформувати та вручити нове податкове повідомлення-рішення на загальну суму 412639,55 грн.

22.02.2016 Гайсинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002071700, згідно з яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 232839,35 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 179800,20 грн за порушення абз. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.1, пп. 169 2.2 п. 169.2 ст. 169, пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Рішення ГУ ДФС у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 05.02.2016 № 233/10/02-32-10-04 оскаржено до Державної фіскальної служби України, яка скаргу ПОП СП "Колос" залишила без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Вінницькій області – без змін.

Позивач вважає вказане рішення контролюючого органу протиправним, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступними мотивами.

Як видно з акту перевірки та відповіді на заперечення до акту перевірки, податковим органом зроблено висновки про те, що в перевіряємий період ПОП СП "Колос" порушено:

1) вимоги пп. 169.2.1, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, пп. 169.3.4, п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу України, а саме при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб при виплаті працівникам підприємства доходу у вигляді заробітної плати, в деяких випадках, безпідставно застосовувалась податкова соціальна пільга та виплаті оподаткованого доходу по листках непрацездатності без утримання податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого сума податку на доходи фізичних осіб занижена на 60844,38 грн;

2) вимоги абз. а) п. 176.2 ст.176, пп. 170.1.1.п. 170.1. ст. 170; пп. 168.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме не утримання та не перерахування в бюджет мінімального розміру податку на доходи фізичних осіб громадян з нарахованого (отриманого) доходу від оренди земельних ділянок ПОП СП "Колос" по діючих договорах оренди земельних ділянок (паї) в загальній сумі 171994,97 грн (за 2012 рік – 60474,95 грн; за 2013 рік – 60474,95 грн; за 2014 рік 51045,07 грн).

Втім, суд частково погоджується з висновками, наведними в акті перевірки від 25.11.2015 № 530/1700/30612168 та відповіді № 4705/10/17-08 від 01.12.2015 на заперечення до акту перевірки, з огляду на таке.

Щодо правомірності оподаткування доходу працівників підприємства у вигляді заробітної плати та застосування податкової соціальної пільги.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (тут і надалі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що встановлено підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з пунктом 1 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими на поховання" допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України виплати, пов`язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Як встановлено судом, оскаржуючи в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Вінницькій області податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 № 0008241700 та № 0008261700, позивач разом із скаргою подав додаткові копії заяв, що підтверджують право на застосування соціальної пільги за листопад 2012 року по 2015 рік по 68 особам.

За положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає контролюючому органу документи, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків, а якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення надає такі документи то вони повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

Відтак, ураховуючи той факт, що 05.02.2016 ГУ ДФС у Вінницькій області своїм рішенням № 233/10/02-32-10-04 скасувала податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 № 0008241700 та № 0008261700 і зобов`язала Гайсинську ОДПІ прийняти нове податкове повідомлення-рішення, відповідач був зобов`язаний взяти до уваги додатково додані позивачем до скарги заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Таким чином, суд доходить висновку, що Гайсинська ОДПІ неправомірно визначила позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати та при виплаті по листках непрацездатності у розмірі 49188,19 грн.

Щодо встановленого під час перевірки факту не утримування та не перерахування до бюджету ПОП СП "Колос" мінімального розміру податку на доходи фізичних осіб громадян з нарахованого (отриманого) доходу від оренди земельних ділянок за чинними договорами оренди земельних ділянок (паї) у загальній сумі 171994,97 грн, то суд зазначає таке.

На думку позивача, ПОП СП "Колос" як орендар не є податковим агентом щодо сплати податку з доходів фізичних осіб з орендної плати за землю, а тому податок на дохід, який отримує у формі орендної плати, зобов`язаний сплачувати власник земельної ділянки, тобто орендодавець. Однак такі доводи суд оцінює критично.

Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку- орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з підпунктом 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм убачається, що доходи фізичних осіб від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

За положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку-фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню)/сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Отже, лише у разі виплати орендарем доходу – орендної плати фізичній особі від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, орендар як податковий агент зобов`язаний нарахувати, утримати, перерахувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету.

Судом встановлено, що базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб від надання в оренду земельної частки (паю) контролюючий орган визначив на підставі відомостей відділу Держгеокадастру у Гайсинському районі Вінницької області, відповідно до яких у 2012 році кількість діючих договорів оренди, укладених з ПОП СП "Колос" становила 388, у 2013 році – 388 та у 2014 році – 338.

Разом із тим, підприємство не здійснювало виплату орендної плати у 2012 році по 41 договору з 388, у 2013 році по 43 договорам із 388 та у 2014 році по 43 договорам із 338, що підтверджується випискою з книги нарахування орендної плати за відповідні роки.

Відтак юридична оцінка встановлених судом обставин свідчить про завищення донарахованого грошового зобов`язання до платника податку при перевірці контролюючим органом. Це потягло за собою помилкове визначення бази оподаткування і як наслідок – неправильне нарахування податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене суд доходить висновку щодо неправомірності визначення Гайсинською ОДПІ грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб від надання в оренду земельної частки (паю) на суму 14073,13 грн.

Щодо розміру застосованих штрафних санкцій, то суд враховує, що згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Тобто статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15 (№К/9901/19437/18) зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно зі статтею 127 Податкового кодексу України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що відповідач на підставі статті 127 Податкового кодексу України правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 50% та 75%, виходячи з кількості допущених порушень протягом періоду, який перевірявся.

Позивач не погоджується з таким порядком нарахування та вважає, що штрафні санкції мають нараховуватися у розмірі 25% від загальної суми несплачених зобов`язань підприємства, що була визначена за результатами перевірки.

Утім, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 констатував наявність підстав для застосування до ПОП СП "Колос" штрафних санкцій у розмірі 50% та 75% за кожний випадок порушення в межах перевіряємого періоду та визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій у вказаних розмірах.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи наведене, в цій частині суд відхиляє доводи позивача як такі, оцінку яким вже надано найвищим судом у системі судоустрою України.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями позивача, що у даному випадку матиме місце подвійне притягнення платника податків до відповідальності за одне й те саме податкове порушення.

Суд зауважує, що Податковий кодекс України встановлює граничні строки сплати податку з доходів фізичних осіб і відповідний обов`язок платника вважається виконаним з моменту сплати (перерахування) до бюджету такого податку.

Відтак несплата (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб, на думку суду, вважається закінченим складом правопорушенням в момент настання граничного терміну сплати податку.

Тому допущені позивачем порушення не можуть розглядатися як триваючі, а в його діях (бездіяльності) щодо несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб за спірний період має місце повторність, а в подальшому – вчинення окремого правопорушення втретє і більше, кожне з яких тягне за собою відповідальність платника у вигляді штрафних санкцій в розмірі 50, та надалі – 75 відсотків від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Визначаючи суму штрафних санкцій, яка неправомірно застосована Гайсинською ОДПІ з огляду на протиправність нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн, суд зазначає, що на виконання пунктів 32-33 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 з Головного управління ДПС у Вінницькій області було витребувано відповідний розрахунок штрафних санкцій.

Згідно з наданим суду розрахунком, враховуючи суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 169578,03 грн (232839,35– 63261,32), правомірність якої підтверджена судом касаційної інстанції, розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню до ПОП СП "Колос" становить 126965,48 грн.

Отже, висновки акту перевірки щодо порушення ПСП СП "Колос" є частково безпідставними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002071700 від 22.02.2016 підлягає скасуванню як протиправне в частині визначення позивачу зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн (49188,19+14073,13) та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 52834,72 грн (179800,20– 126965,48).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а в силу приписів частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином, перевіривши доводи сторін, оцінивши зібрані у справі докази та беручи до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 15.07.2021, суд приходить до переконання, що позов ПОП СП "Колос" належить задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської ОДПІ № 0002071700 від 22.02.2016 у частині визначення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн. та штрафних (фінансових) санкції в розмірі 52834,72 грн, тобто у частині збільшення позивачу грошового зобов`язання на загальну суму 116096,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 6189,59 грн, що підтверджується квитанціями № 117 від 11.04.2016 на суму 1378,00 грн та № 41 від 29.04.2016 на суму 4811,59 грн.

Відтак, оскільки заявлені позовні вимоги мають майнових характер (ціна позову становить 412639,55 грн), а позов задоволено частково (у відсотковому значені задоволена частина становить 28,10% від ціни позову), витрати позивача у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 1739,27 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 116096,04 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0002071700 від 22 лютого 2016 року у частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 63261,32 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 52834,72 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути на користь приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" судовий збір у розмірі 1739,27 грн (одна тисяча сімсот тридцять дев`ять гривень 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: приватно-орендне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (код ЄДРПОУ 30612168, місцезнаходження: вул. Тваринників, 1, с. Куна, Гайсинський район, Вінницька область, 23714);

2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне судове рішення складено 08.10.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович