Рішення № 100217139, 08.10.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2660/17

номер провадження 2/695/62/21

08 жовтня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – позивач) з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 19.04.2010 в сумі 99 082 грн 01 коп, з них: 4 991 грн 74 коп – заборгованість за кредитом; 85 295 грн 89 коп – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 600 грн 00 коп – заборгованість за пенею та комісією; штрафи у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп – штраф (фіксована частина); 4 694 грн 38 коп – штраф (процентна складова).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачка звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 19.04.2010, згідно з якою відповідачка отримала кредит у сумі 5000 грн 00 коп, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У позові вказано, що Банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а саме – надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбаченими договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Усупереч умов кредитного договору, ст. 509, 526, 629, 1054 Цивільного кодексу України відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 31.07.2017 має заборгованість у сумі 99 082 грн 01 коп, з них: 4 991 грн 74 коп – заборгованість за кредитом; 85 295 грн 89 коп – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 600 грн 00 коп – заборгованість за пенею та комісією; штрафи у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп – штраф (фіксована частина); 4 694 грн 38 коп – штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2018 у справі № 695/2660/17 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором кредиту № б/н від 19.04.2010 в сумі 99 082 грн 01 коп, з них: 4 991 грн 74 коп – заборгованість за кредитом; 85 295 грн 89 коп – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 600 грн 00 коп – заборгованість за пенею та комісією; штрафи у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп – штраф (фіксована частина); 4 694 грн 38 коп – штраф (процентна складова).

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі № 695/2660/17 задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2018 у цивільній справі № 695/2660/17 за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено дану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У подальшому ухвалою від 09.10.2018, у зв`язку із закінченням повноважень судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Таратіна В.О., на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 дану цивільну справу прийнято суддею Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середою Л.В. до свого провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 05.09.2018 представником відповідачки – адвокатом Фединою О.В. подано до суду відзив, в якому представник відповідача вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення відповідачки з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, так як не містять підпису відповідачки. Крім того, представник відповідачки у відзиві зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності непогашеної відповідачкою заборгованості за кредитним договором.

Також 05.09.2018 представником відповідачки – адвокатом Фединою О.В. подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в обґрунтування якої зазначено, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

У подальшому 09.12.2020 представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 19.04.2010 у сумі 20 254 грн 40 коп, з яких: 4 991 грн 74 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6 638 грн 04 коп – заборгованість за простроченими відсотками та 8 624 грн 62 коп – заборгованість з пені.

Судове засідання з розгляду справи призначено на 08.10.2021 о 09 год 00 хв.

У судове засідання учасники справи не прибули.

Представник позивача у позовній заяві просив у разі неявки відповідача розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка та представник відповідачки в судове засідання не прибули. Представник відповідача направив до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, проти задоволення позову заперечував, підстави заперечення зазначені у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.04.2010 відповідачка звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 19.04.2010, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У вказаній заяві-анкеті зазначено, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послу складають договір про надання банківських послуг. У відповідності із цією заявою відповідачка ознайомилася з договором надання банківських послуг до його укладення, погодилася з його умовами та зобов`язалася слідкувати за їх змінами.

Позивач надав суду таблицю з умовами кредитування (довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду»), підписану позичальником 28.04.2011 (т. 1а.с.8), та в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір щомісячних платежів від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеню за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.

Згідно з наданим банком розрахунком, внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідно до заяви про зменшення позовних вимог станом на 06.11.2020 становить 20 254 грн 40 коп, з яких: 4 991 грн 74 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6 638 грн 04 коп – заборгованість за простроченими відсотками та 8 624 грн 62 коп – заборгованість з пені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 19.04.2010 процентна ставка не зазначена ( Т. 1 а.с. 7-8).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Проте у довідці від 28.04.2011 про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні ( Т.1 а. с. 8). Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 .

Звертаючись із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 09.12.2020 Банк, просить, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, позивач посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді даної справи та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Аналогічний правовий висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 690/328/20-ц.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

При цьому суд зауважує, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Відтак, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.04.2010 шляхом підписання анкети-заяви.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, з урахуванням заяви про їх зменшення, суд зауважує, що як встановлено судом з матеріалів справи, 19.04.2010 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі анкети-заяви, за яким Банк відкрив позичальнику кредитний рахунок та надав платіжну картку з встановленням кредитного ліміту.

З виписок по рахунку, які є первинним документами, та розрахунків заборгованості за договором вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, частково погашала заборгованість по кредиту, що свідчить про наявність кредитних договірних відносин з Банком.

Наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи, підписаними заявою-анкетою від 19.04.2010 та довідкою про умови кредитування від 28.04.2011, банківськими виписками щодо руху коштів по кредитному рахунку позичальника із періодичним погашенням боргу, з яких вбачається активне використання позичальником кредитної картки для розрахунку в торгівельних мережах.

ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого за розрахунком Банку станом на 06.11.2020 утворилась прострочена заборгованість з фактично отриманих кредитних коштів – прострочене тіло кредиту в сумі 4 991 грн 74 коп.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості, виписки по рахунку або визнання договору недійсним (нікчемним) сторона відповідачки суду не назвала та не надала.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також те, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з простроченого тіла кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.02.2020 у справі №365/159/19, а також постанові від 02.12.2020 у справі №161/5267/20.

Також при вирішенні даного спору, суд зауважує, що звертаючись до суду з даним позовом у вересні 2017 року, Банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку від 28.04.2011 про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 (Т. 1 а. с. 8), та надав розрахунки заборгованості відповідачки за договором від 19.04.2010.

При цьому доказів того що довідка від 28.04.2011 про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» не стосується договору б/н від 19.04.2010 сторона відповідача суду не назвала та не надала, а так само доказів на спростування наданих Банком доказів отримання та користування нею кредитними коштами.

Наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи, підписаними заявою-анкетою від 19.04.2010 та довідкою про умови кредитування від 28.04.2011, банківськими виписками щодо руху коштів по кредитному рахунку позичальника із періодичним погашенням боргу, з яких вбачається активне використання позичальником кредитної картки для розрахунку в торгівельних мережах.

При вирішенні даної справи, враховуючи встановлені судом обставини справи, вбачається, що сторони погодили умови кредитування, зокрема, щодо строків та розмірів сплати заборгованості по кредиту, а також відповідальність боржника за прострочення виконання своїх договірних зобов`язань у виді сплати відсотків та пені, що вбачається з довідки про умови кредитування, яку позичальник підписала 28.04.2011 (Т.1 а.с.8).

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення з позичальника заборгованості по відсотках та пені також є такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки обґрунтовуються довідкою про умови кредитування, яку позичальник підписала 28.04.2011 в межах правовідносин з надання їй Банком банківських послуг.

Щодо тверджень сторони відповідачки, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності непогашеної відповідачкою заборгованості за кредитним договором, суд зазначає про таке.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судом).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.

Таким чином, надані банком виписки за картковим рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачки.

Щодо клопотання сторони відповідачки застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 23.11.2016 у справі №6-2104цс16, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що строк дії перевипущеної картки закінчився у лютому 2015 року включно (Т.1 а.с. 249). Банк звернувся з даним позовом до суду 25.09.2017, що підтверджується відміткою суду про вхідну кореспонденцію.

Крім того, 09.12.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, зі змісту якої та доданих до неї матеріалів вбачається, що Банк просить стягнути з відповідачки заборгованість станом на 06.11.2020.

При цьому суд також зауважує, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині сплати кредитної заборгованості, тому є правомірним нарахування кредитором пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання, яке мало місце під час дії цього договору, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04.05.2018 по справі № 927/333/17.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача, а тому позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, витрати позивача щодо сплати судового збору належить стягнути з відповідачки.

Керуючись ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за Договором № б/н від 19.04.2010 у сумі 20 254 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 40 коп, з яких: 4 991 грн 74 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6 638 грн 04 коп – заборгованість за простроченими відсотками та 8 624 грн 62 коп – заборгованість з пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Сторони по справі:

– Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», зареєстроване за адресою: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. НОМЕР_1 , МФО 305299;

– ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 24.09.1999 року Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області.

Суддя: Середа Л.В.