Рішення № 100215848, 09.09.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2445/21

2/296/1959/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 18 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №1063, про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 23843,05 грн.

15 лютого 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №64500512 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 23843,05 грн. на підставі виконавчого напису №1063 від 18 січня 2021 року.

Позивач посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не врахував відсутність правової підстави для виконавчого напису згідно переліку документів чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Посилаючись на викладене, позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.03.2021 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 18 січня 2021 року №1063, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" суми в розмірі 23843,05 грн. (виконавче провадження №64500512; приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В.).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.03.2021 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

ТОВ «Вердикт Капітал» подано до суду письмовий відзив, в якому просить ухвали рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Крім того, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (а.с.45-49).

Представник позивача – адвокат Галагуз В.В. подав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, а також не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду (а.с.43).

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належно, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №1063 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт -Капітал» заборгованості в сумі 23843,05 грн. за кредитним договором №0280/007976-PR від 26.05.2014 року, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (а.с.6).

15 лютого 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №64500512 щодо виконання виконавчого напису №1063, що вчинений 18 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у сумі 23843,05 грн.(а.с.7).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Варто також зазначити, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).

Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 , постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18) та Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16.

Судом досліджено кредитний договір №0280\007976-PR від 26.05.2014 року, укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , за умовами якого позичальнику було встановлено кредитну лінію (а.с.15), та встановлено, що даний договір нотаріально не посвідчений.

Стягувач звернувся із заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 29 січня 2019 року по 27 листопада 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема умов договору, клієнту було встановлено кредитну лінію з моменту (дня) надання кредиту з 26 травня 2014 року та строком на один рік, тобто до 26 травня 2015 року з можливістю його автоматичного продовження. Отже, враховуючи загальний строк позовної давності, стягувач мав можливість вчинити дії по стягненню заборгованості до 27 травня 2018 року.

Між тим матеріали справи не містять доказів що у спосіб, визначений договором було пролонговано термін повернення кредитних коштів.

Тобто в даному випадку вбачається, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат», за яким стягувач має право пред`явити вимогу щодо стягнення заборгованості та договором, адже строк повернення кредиту - сплинув.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

На момент звернення стягувача до приватного нотаріуса минуло три роки з моменту порушення права кредитора на отримання заборгованості, а тому вчинення виконавчого напису поза межами трирічного строку є порушенням п.3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та статті 88 Закону України «Про нотаріат».

З боку відповідача суду не надано доказів на спростування зазначених обставин та правомірності дій стягувача в частині звернення до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису поза межами трирічного строку, встановленого главою 16 порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами України та на кредитному договорі, який не посвідчений нотаріально.

Крім того, стягуючи із ОСОБА_1 суму заборгованості, в тому числі за процентами, за період з 29 січня 2019 року по 27 листопада 2020 року, приватний нотаріус не врахував висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, нотаріус порушив законність нарахування відсотків і комісії за кредитним договором, строк виконання якого настав 26 травня 2015 року, оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом та будь-які інші платежі, тобто після 26 травня 2015 року кредитор не міг нараховувати такі платежі.

Відтак, вказана у виконавчому написі сума не може вважатися безспірною.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які спростовують безспірність суми боргу, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, що оскаржується.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються як такі, що не містять конкретні посилання на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти позовних вимог.

Крім того, відповідачем не було надано жодного Договору відступлення права вимоги за кредитним договором №0280/007976-PR від 26.05.2014 року.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 20.09.2018 року у справі №751/3840/15ц.

Представником позивача подано до суду лише ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, проте, договору про надання правової допомоги, платіжного документу, що підтверджує сплату гонорару, акту виконаних адвокатом робіт та витраченого часу, з зазначенням виду виконаних робіт суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату №3651 від 18.03.2021 року за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с.1).

Згідно квитанції про сплату №3673 від 18.03.2021 року, яка міститься в матеріалах цивільної справи №296/2445/21; 2-з/296/56/21, за подання заяви про забезпечення позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн. (а.с. 25).

Таким чином, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн. за подання позовної заяви та 454, 00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.4, 81, 89, 133,137,141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №1063, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 18.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 23843,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

У задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса: м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14.

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 35.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 14.09.2021.