Рішення № 100215323, 07.10.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/6518/21

Провадження № 2/201/2784/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого — судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінпром маркет” (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ “Фінпром маркет” (треті особи - приватний нотаріус Київського МНО Остапенко Є.М., Соборний ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. №4-9).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 07.07.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №26).

Одночасно із позовною заявою, позивачкою подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивачка просила зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Остапенка Є.М. щодо стягнення з неї на користь ТОВ “Фінпром маркет” заборгованості у розмірі 6 185грн., а також заборонити Соборному ВДВС у м. Дніпрі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) вчиняти будь-які виконавчі дії щодо звернення стягнення на належне позивачці майно та доходи в межах виконавчого провадження № 65727983, на підставі виконавчого напису №12450, вчиненого 12.03.2021р. приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М.(а.с. №11-12).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 07.07.2021р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Остапенка Є.М. від 12.03.2021р. №12450 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінпром маркет” заборгованості в розмірі 6 185грн., який перебуває на примусовому виконанні в Соборному ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) виконавче провадження № 65727983.

В обґрунтування позовних вимог позивачка в позовній заяви посилалася на те, що при користуванні платіжною картою їй стало відомо про накладення державною виконавчої службою у виконавчому провадженні №657227983 арешту на належний позивачці рахунок в порядку виконання виконавчого напису №12450 від 12.03.2021р. вчиненого приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М. про стягнення з неї на користь ТОВ “Фінпром маркет” заборгованості за кредитним договором №0961046224 . Позивачка зазначає, що вказаний кредитний договір нею не укладався, її паспорт було втрачено у зв`язку з чим вона 19.07.2018р. зверталася з заявою до Соборного ВП ГУ НП Національної поліції Дніпропетровської області. Крім того, позивачка вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу нотаріус не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже, вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, належними доказами якої можуть бути виключно первинні документи. Крім того, напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію на підставі положень постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. визнаних судом нечинними. Позивачка просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12450 від 12.03.2021р. щодо стягнення з неї на користь ТОВ “Фінпром маркет” заборгованості у розмірі 6 185 грн., а також вирішити питання про стягнення з відповідача на її користь понесені судові витрати.

25.08.2021р. до суду надійшла заява директора ТОВ “Фінпром маркет” Яворського Р.І., в якій представник відповідача визнав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, просив позов задовольнити (а.с.№33).

Треті особи - приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М. та Соборний ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не скористалися правом на надання суду пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії виконавчого напису, 12.03.2021р. приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №12450 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ “Фінпром маркет” заборгованості за кредитним договором №0961046224 від 03.05.2018р. у розмірі 6 185 грн., з яких: заборгованість за кредитом — 1 200 грн., заборгованість по відсоткам та комісії — 4 935 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 50 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 25.03.2019р. по 12.03.2021р. Право вимоги за кредитним договором ТОВ “Фінпром маркет” набуло на підставі договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021р. (а.с. №15).

Щодо обставин зміні позивачкою прізвища судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2020р. у справі №201/1702/19 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 13.09.2014р. Жовтневим ВДРАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ, актовий запис №768, прізвище ОСОБА_2 залишено шлюбне (а.с. № 23-24). Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 16.03.2021р. ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_4 та прізвище дружини після реєстрації шлюбу “ ОСОБА_5 ” (а.с. №22).

Згідно п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Позивачка вказує на те, що спірний виконавчий напис вчинено в порушення вимог ст.87, 88 Закону України “Про нотаріат” та стверджує, що нотаріус не мав достатніх підстав на вчинення виконавчого напису, адже кредитор не надав усіх за переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, виконавчий напис було вчинено за відсутності первинних документів, які встановлюють та підтверджують розмір заборгованості, наголошувала, що виконавчий напис вчинений на договорі, який нотаріально не посвідчений, а отже, приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію на підставі положень постанови КМУ №662 від 26.11.2014р., які на дату вчинення напису визнані судом нечинними. Позивачкою при подачі позовної заяви не надано суду доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги те, що предметом розгляду даної справи є виконавчий напис №12450, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 12.03.2021р. щодо стягнення заборгованості за кредитом, проте суду не надано документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити та дати оцінку обставинам, на які посилається позивач, а саме, щодо спірності заявленої до стягнення розміру вимоги, порушення приватним нотаріусом положень ст.ст.87, 88 Закону України “Про нотаріат” та процедури вчинення напису, а тому при вирішення справи не встановлює дані обставини.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №12450 від 12.03.2021р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Відповідно п.2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”) для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України “Про нотаріат”. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України “Про нотаріат” умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд вважає, що відповідач не спростовував обставини, що виконавчий напис вчинено на договорі укладеному у письмовій формі.

Таким чином, приватний нотаріус приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 12.03.2021р. повинен був врахував, що станом на 12.03.2021р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які укладені у простій письмовій формі, є нечинні, а тому повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України “Про нотаріат”.

Зважаючи, що сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, дає підстави стверджувати, що не посвідчений нотаріально кредитний договір №0961046224 від 03.05.2018р. не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №12450 від 12.03.2021р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати в загальному розмірі 1 362 грн. (сплата судового збору за подачу позову у розмірі 908 грн. та заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн.) (а.с.№2, 3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінпром маркет” (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 12.03.2021р., зареєстрований в реєстрі за №12450, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінпром маркет” заборгованість за кредитним договором №0961046224 від 03.05.2018р. у розмірі 6 185 грн., з яких: заборгованість за кредитом — 1 200 грн., заборгованість по відсоткам та комісії — 4 935 грн., витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом - 50 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінпром маркет” на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 362 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.