Рішення № 100215177, 08.10.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/639/21

Провадження № 2/211/1330/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 5142205984 від 06 листопада 2017 року, укладеним з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», що виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, в сумі 69 213,52 грн., з яких: 29 973,77 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 289,70 грн.. – сума заборгованості за відсотками; 22 115,66 грн. – сума заборгованості за щомісячними платежами (платою за управління кредитом); 11 834,39 грн. – пеня.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви представників про розгляд справи за їх відсутності.

В обґрунтування відзиву на позов представником відповідача зазначено, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами справи договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладення кредитного договору (постанова Верховного Суду від 27.03.2020 по справі № 703/3063/18). Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору. Заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором. Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано первинних касових документів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед первісним кредитором. Надані до позовної заяви копія Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 30.03.2015 не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину договорів (ВС від 11.09.2019 № 285/3031/16). Тобто позивачем не надано доказів того, що саме ці Умови отримання кредитів та інших послуг. Що містяться в матеріалах позову, погодили сторони та обумовили в письмовому вигляді свої права та обов`язки. Стосовно стягнення заборгованості за щомісячними процентами, то встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними та потребують визнання їх недійсними (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16, від 09 грудня 2019 року по справі № 524/5152/15). Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Щодо застосування до позовних вимог позовної давності, то відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом – не нараховуються. ОСОБА_1 є військовослужбовцем і відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.11.2015 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій. Тому заявлені позивачем штрафні санкції та проценти стягненню не підлягають.

В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач ознайомився з кредитним договором та згоден був з його умовами, про що свідчить його підпис як в заяві № 5142205984 від 06.11.2017, так і в паспорті кредиту, тощо. Тому твердження відповідача про те, що йому не було відомо про Умови отримання кредиту та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» є необґрунтованим та безпідставним. До того ж представник відповідача не заперечує факту укладення відповідачем кредитних договорів, наведених вище, а тому має можливість надати екземпляр Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», з якими було ознайомлено відповідача перед підписанням кредитних договорів. Відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, в тому числі з розміром щомісячних процентів та розміром страхового платежу, що підтверджується його підписом в договорі. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи. А саме до ТОВ «ФК «ЦФР», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору. Враховуючи викладене та матеріали справи, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором. Позивачем було надано довідку (графік руху коштів по кредиту), яка є первісним бухгалтером, що підтверджують факт здійснення операції з видачі первісним кредитором грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, які зафіксовані та відображені в довідках (графік руху коштів по кредиту), а також надходження коштів в рахунок погашення заборгованості. Довідка графіку руху коштів по кредитному договору № 5142205984 від 06.11.2017 є підтвердженням того, що первісним кредитором було зазначено та враховано кожний платіж відповідача, який був здійснений на погашення заборгованості за кредитним договором № 5142205984 від 06.11.2017. Так. Відповідач виконав свої зобов`язання частково, повернувши кошти в сумі 17 142,68 грн. (тим самим підтвердивши отримання кредитних коштів), в результаті чого списано: 2 484,64 грн. – річні проценти, 8 762,81 грн. – щомісячні проценти; 5 895,23 грн. – частина кредиту. Зазначені платежі були сплачені до моменту передачі заборгованості за договором відступлення права вимоги та враховані при підрахунку заборгованості за кредитним договором, доданого до позовної заяви. Також до позовної заяви було додано розрахунок заборгованості, який повністю відповідає довідці про рух коштів та з якого вбачається, що відповідач частково виконував своє зобов`язання щодо повернення кредитних коштів первісному кредитору, в результаті чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 69 213,52 грн. Вказаний розрахунок не суперечить положенням ст.. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить: суму заборгованості по кредиту, по сплаті процентів, комісійної винагороди, пені, а також загальний розмір заборгованості із зазначенням: суми чергового платежу. Дати та суми фактичного погашення суми кредиту та відсотків, днів прострочення, суми простроченого кредиту та відсотків. Відповідно до п. 5 Паспорта кредиту № 2205984 по кредитному договору № 5142205984 від 06.11.2017, відповідачу було надано кредит на умовах сплати щомісячних процентів в розмірі 3,49% від суми кредиту,згідно з графіком платежів, відповідно до якого сторони погодили, що в суму щомісячного платежу входять щомісячні проценти в розмірі 1 251,83 грн. Дана сума за щомісячними процентами є сталою та визначається у конкретному грошовому виразі, а не формулою зі змінними величинами. У даному випадку щомісячні проценти та плата за управління кредитом є тотожними поняттями. Вказана інформація була доведена до відома відповідачу, тому оскільки вказана умова не суперечить положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Тому відсутні підстави для визнання недійсними щомісячних процентів. Стосовно позовної давності, то п. 7.2. договору сторони погодили строк позовної давності у 10 років. Тому факт пропуску позивачем спеціальних строків позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, не відповідає матеріалам справи та дійсним обставинам, а підстави для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні. До того ж 09.12.2019 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги № 20191209, а отже саме з цієї дати позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. До того ж відповідно до графіку платежів, дата повернення кредиту – 19.11.2020, відтак строк позовної давності слід відраховувати з 19.11.2020 по 19.11.2023. При укладенні кредитного договору № 5142205984 від 06.11.2017, відповідач не надав відповідних документів, які підтвердили статус військовослужбовця, позивачу стало відомо про цей статус з документів, наданих до відзиву на позов. Однак ТОВ «ЄАПБ» не нарахувало жодних нарахувань та штрафних санкцій відповідачу, тобто позивач просить стягнути лише ту заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором, якому відповідач не надав вищевказаних документів. Відповідно, для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом, відповідач зобов`язаний був повідомити банк, надавши підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і, як наслідок, отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України та надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 06 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5142205984, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 35 869,00 грн. на 36 місяців зі сплатою річних процентів 11,99%, (а.с. 4-8 – копія договору з додатками).

Відповідачем проставлено підпис як у заяві про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», так і у паспорті кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 2208984, заяві на отримання кредиту, тощо.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

09 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення права вимоги № 20191209, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно пункту 1.2 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно пункту 3.1 договору відступлення права вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» гарантує, що йому належить право вимоги за Портфелем заборгованості до боржників, зазначених у Реєстрі боржників (а.с. 23-24 – копія договору).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 20191209 від 09 грудня 2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5142205984 від 06 листопада 2017 на суму заборгованості 69 213,52 грн. (а.с. 26 – копія витягу).

23 грудня 2019 року позичальнику було повідомлено про зміну кредитора та рахунки нового кредитора (а.с. 21, 22 – копії повідомлень).

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним ? з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Особливий період відповідно до абзацу п`ятого статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 18 лютого 2015 року перебуває на військовій службі у військові частині А1314 м. Дніпро (а.с. 60,61 – копії посвідчення, довідки).

Таким чином, на час укладення кредитного договору – 06 листопада 2017 року, в період виконання його умов, а також станом на момент ухвалення судового рішення відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, проценти (плата) за користування кредитом були нараховані ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, в особливий період, тому, відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» не підлягали ним до сплати, а здійснені платежі за період виконання умов договору мали зараховуватись на погашення заборгованості за тілом кредиту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 (провадження № 61-10659св 20).

Так, згідно тексту відповіді на відзив, відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості 17 142,68 грн., з яких лише 5 895,23 грн. зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, а 2 484,64 грн. та 8 762,81 грн. в рахунок погашення річних та щомісячних процентів, що підтверджується також наданим позивачем розрахунком (а.с. 20), який не спростовано відповідачем.

Виходячи з викладеного, оскільки відповідачем не оспорюється заборгованість за тілом кредиту, яка становить 29 973,77 грн. (а.с. 20 – розрахунок), з врахуванням сплачених сум, які зараховані в рахунок погашення відсотків – 2 484,64 грн. та 8 762,81 грн., суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за тіло кредиту в сумі 18 726,32 грн. (29 973,77 грн. – 2 484,64 грн. – 8 762,81 грн.).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2102,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), однак на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, що підтверджується наданою копією посвідчення, тому судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30), заборгованість за кредитним договором № 5142205984 від 16 листопада 2017 р., в сумі 18 726 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 1585 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 99 коп.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2021 р.

Суддя Н.Г.Середня