Рішення № 100215023, 23.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

справа №200/2588/19

провадження №2/932/1835/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 вересня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Мудраченко Д.О.

представника позивача: Єрмілко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради в особі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про встановлення місця відкриття спадщини, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И В:

позивач просить встановити місцем відкриття спадщини після смерті громадянина України ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_1 та зобов`язати Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті громадянина України ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Стислий виклад позиції сторін.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась не прийнята спадкоємцями спадщина на 16/100 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачем відмовлено у видачі свідоцтва, мотивуючи своє рішення відсутністю документів про місце відкриття спадщини та кола спадкоємців. Позивач вказує, що місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця. Місце відкриття спадщини ОСОБА_1 підтверджується листом від 21.12.2018 №2/5-537.

Відповідач не скорився правом на подання відзиву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. На питання суду про актуальних власників будинку за адресою: АДРЕСА_1 покликався на відповідь КП «Дніпровське міжміське БТІ» від 11.09.2018. Відповідаючи на питання суду ствердив про відсутність судових спорів щодо вказаного будинку.

В судове засідання відповідач не з`явився, повідомлявся про судове засідання. Позивач та її представник проти заочного розгляду справи не заперечували, тому суд постановив ухвалу про заочний розгляду справи.

Фактичні обставини спору встановлені судом.

Із відповіді на запит Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області від 31.10.2018 вбачається, що дата смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки КП «Дніпровське міжміське БТІ» від 11.09.2018 вбачається, що право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 було зареєстровано за сімома співвласниками, зокрема за місцевою радою на 13/100 частин, за ОСОБА_1 на 16/100 частин.

Постановою Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 13.11.2018 вказано про неможливість вчинення нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь територіальної громади м.Дніпра в собі Дніпровської міської ради.

Підставою такого рішення вказано відсутність документів, що підтверджують місце відкриття спадщини та встановлюють коло спадкоємців.

Позивачем подано до суду відповідь Відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації від 21.12.2018 у якій вказано про факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 05.04.1966 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому із постанови нотаріуса вбачається, що позивачем подано іншу довідку Відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації, а саме від 05.10.2018, яку суду не надано.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено, що у вказаному реєстрі, щодо адреси АДРЕСА_1 , містяться записи щодо двох різних реєстраційних номерів об`єкта нерухомого майна: 1690303812101 та 180626412101. При цьому опис об`єктів нерухомого майна співпадає в частині житлового будинку, літ. А-1, загальною площею 118 кв.м.

Право власності на об`єкт №180626412101 зареєстровано на праві спільної часткової власності, при цьому власність ОСОБА_2 та територіальної громади м.Дніпра незареєстрована, а суми часток не дають цілого (зареєстровано право на 65/100 частин).

Право власності на об`єкта №1690303812101 зареєстровано в цілому за ОСОБА_3 10.11.2018.

Крім того міститься запис про заборону щодо майна на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2019 у справі №200/3323/19. Заборону вжито в інтересах територіальної громади м. Дніпро.

Із веб сайту Судова влада України вбачається наявність судової справи №200/3323/19, позивач: Дніпровська міська рада, відповідачі: Державний реєстратор Третяк Тетяна Василівна, ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в межах вказаної справи судом постановлено ухвалу від 27.03.2019 про забезпечення позову якою зокрема заборонено державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством) на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Норми права та висновки Верховного Суду.

Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша та друга статті 548 ЦК УРСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша та друга статті 549 ЦК УРСР).

Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави (частини перша-третя статті 555 ЦК УРСР).

Згідно висновку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, наведеного у постанові від 24.05.2021 у справі №671/22/19 у ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою.

У відповідності до висновку Великої Палати ВС (постанова від 06.04.2021 у справі №910/10011/19) застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У відповідності до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до пунктів 2, 4, 5 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно ч.3 вказаної статті у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

За приписами ч.4 вказаної статті за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Висновки суду.

Судом встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано в цілому за іншою особою у 2018 році і така реєстрація оскаржується Дніпровською міською радою в суді та в межах такої справи вжито заходів щодо недопущення подальшого переходу права власності на таких об`єкт нерухомості.

Враховуючи казану реєстрацію позов про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право власності на частину вказаного будинку, які належали у 1996 році ОСОБА_1 , не може бути задоволено. Крім того такий спосіб захисту не спроможний поновити права позивача, а тому є неналежним.

Рішення державного реєстратора прав може бути скасовано за рішенням суду чи Міністерством юстиції України, а державна реєстрація за рішенням суду, у випадку подання відповідного позову про це (ч.3 ст. 26 ч.6 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідний позов подано Дніпровською міською радою та він розглядається в межах справи №200/3323/19.

Разом із тим, на переконання суду, враховуючи, що право власності на майно, яке позивач вважає своїм зареєстровано за іншою особою, належним способом захисту прав позивача може бути віндикація (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Суд звертає увагу на факт приховання позивачем від суду факту актуальної реєстрації права власності на спірний об`єкт та судового спору з приводу такої реєстрації.

Така поведінка позивача грубо порушує норми процесуального закону, є порушенням принципу «належного урядування» та для органу місцевого самоврядування є ганебною.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Дніпровської міської ради в особі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про встановлення місця відкриття спадщини, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І.Цитульський