Рішення № 100214502, 07.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2956/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, код 09806443;

до фізичної особи Коломойцевої Марини Олександрівни , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

про стягнення заборгованості за кредитним договором №ID6612476 від 03.07.2019 у розмірі 56325,32грн.

Суть спору:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Коломойцевої Марини Олександрівни, в якому просить стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором №ID6612476 від 03.07.2019 у розмірі 56325,32грн., з яких 44922,89грн. - тіло кредиту, 0,02грн. заборгованості по відсотках, 10144,00грн. - заборгованості по комісії, 820,25 пені на суму прострочення та 438,16грн. штрафу.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № ID6612476 від 03.07.2019, в частині повернення суми кредиту та сплати процентів та комісії. Вказує,що за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 56325,32грн., з яких 44922,89грн. - тіло кредиту, 0,02грн. заборгованості по відсотках, 10144,00грн. - заборгованості по комісії, 820,25 пені на суму прострочення та 438,16грн. штрафу, які останній просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2956/21, розгляд справи №922/2956/21 визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2021 була направлена на адресу відповідача та отримана останньої 02.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №020449/2.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

03.07.2019р. між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Фізичною особою-підприємцем Коломойцева Марина Олександрівна (надалі також -Позичальник/Боржник/Відповідач) було укладено Заяву-договір №Ю6612476 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 80 000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 03.07.2022 року, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - на поповнення оборотних коштів; придбання основних засобів-рефінансування кредиту іншого банку.

Відповідно до умов кредитного договору Клієнт (відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 03.07.2019 р. .

Таким чином, до відома клієнта протягом всього періоду обслуговування АТ «ТАСКОМБАНК» регулярно доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», до яких позичальном приєднався шляхом укладення вищенаведеної заяви-договору.

Згідно п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій шо свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитні угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпив та/або підтверження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису, що прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Таким чином Відповідач, Фізична особа-підприємець Коломейцева Марина Олександрівна 03.07.2019 р. скористався своїм правом та на підставі Законі України «Про електронний цифровий підпис» вчинив правочин, підписавши Заяву-договір №ID6612476 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті та відображенням ЕЦП на самому Договорі

Кошти за Договором Відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2) та заяві, що підтверджується відповідною Випискою, отже Позивач, як Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі

Проаналізувавши відносини, які склались між сторонами суд зазначає, що за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем є Кредитним договором. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), він вважається укладеним.

Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з Виписки по особовому рахунку ФОП Коломойцевої М.О., останньій було надано кредитні кошти у розмірі 80 000,00 грн., які останній зобов`язувався повернути банку згідно графіку погашення кредиту, шляхом що місячної сплати грошових коштів у розмірі 3815,01грн., які складаються з 2223,00грн основного боргу, 1592,00грн. комісії та 0,01грн. процентів.

Водночас, згідно вказаної Виписки, відповідач частково здійснював погашення кредиту, однак з порушенням строків визначених графіком погашення кредиту. Так в період з 03.07.2019 по 27.05.2021, відповідачем сплачено 35077,11грн., які відповідно до умов договору були зараховані в погашення тіла кредиту, 26472,00грн., в погашення заборгованості по комісії.

У зв`язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору, а саме порушення строків погашення кредиту, визначених відповідним графіком, позивач звернувся до відповідача з відповідним повідомленням-вимогою №8948/70.1.1 від 27.05.2021, в якій позивач вимагав від відповідача, у зв`язку з порушенням строків погашення кредиту, дострокового повернення кредитних коштів, в несплаченому залишку, з урахуванням відповідних комісій та нарахованих штрафних санкції згідно договору.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи станом на 27.05.2021 заборгованість відповідача перед банком складає 56325,32грн., з яких 44922,89грн. - тіло кредиту, 0,02грн. заборгованості по відсотках, 10144,00грн. - заборгованості по комісії, 820,25 пені на суму прострочення та 438,16грн. штрафу..

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного погашення кредиту відповідачем, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що сума основного боргу по тілу кредиту у розмірі 44922,89грн. та 10144,00грн. - комісії є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем згідно графіку погашення кредиту та у порядку і строки визначені договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо погашення 44922,89грн. по тілу кредиту, а також щодо погашення 10144,00- по комісії.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 510,14грн. - пені за прострочення за тілом кредиту, 310,11грн. - пені за прострочення за комісією, а також 438,16грн. - штрафу за порушення порядку повернення кредитних коштів.

Відповідно п. 3.3 договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Згідно п. 18.1.21.3 Умов у випадку порушення зобов`язань, вказаних у п. 18.1.16.8, 18.1.16.10, 18.1.16.12 цього розділу Правил, Клієнт сплачує штраф у розмірі 2% (два відсотки) від розміру Ліміту, діючого на момент застосування штрафу.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а також умовам договору та Правил обслуговування корпоративних клієнтів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Окремо, суд зазначає, що як вбачається з відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та інших громадських формувань, станом на момент розгляду справи фізична особа-підприємець Коломойцева Марина Олександрівна припинила припинив свою діяльність, у зв`язку з чим, станом на момент розгляду справи остання є фізичною особою, що не є підприємцем.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зі змісту зазначених норм убачається, що основне зобов`язання за договором, укладеним з відповідачем, не припинилося, тому немає підстав для припинення (закриття) провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 915/1056/16.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, господарські суди на даний час мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

За таких обставин, втрата відповідачем статусу суб`єкта підприємницької діяльності не є перешкодою для вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи Коломойцевої Марини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором №ID6612476 від 03.07.2019 у розмірі 56325,32грн., з яких 44922,89грн. - тіло кредиту, 0,02грн. заборгованості по відсотках, 10144,00грн. - заборгованості по комісії, 820,25 пені на суму прострочення та 438,16грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.10.2021.

Суддя Н.А. Новікова