Рішення № 100214441, 27.09.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2021 р. Cправа № 902/227/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретері судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Біопалива Компанія", м. Гайсин

до Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод", м. Гайсин

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України

про стягнення 4399322,08 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/227/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Біопалива Компанія" про стягнення з Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" 4399322,08 грн уступленої новому кредитору заборгованості за Кредитним договором №68-01-07 від 27.12.2007, з яких: 1043859,53 грн - основний борг; 2173981,50 грн - заборгованість по відсоткам; 5000,00 грн - заборгованість за разовою комісією та 1176671,05 - пеня.

04.08.2021 у вказаній справі судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.09.2021, про що повідомлено учасників судового процесу.

27.09.2021 до початку розгляду справи по суті до суду надійшло клопотання (лист №216 від 24.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96" про заміну сторони, а саме позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна біопаливна компанія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96". Останнє повідомило суд про те, що в результаті реорганізації Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна біопаливна компанія" припинило своє існування шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96". До вказаного клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96" додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Витяг сформовано 21.09.2021. Із Витягу слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96" є правоноступником позивача.

біопаливна компанія" припинено, правонаступником припиненого Товариства зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96".

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96" про заміну сторони правонаступником, суд відзначає наступне.

Статтею 52 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити подане клопотання і замінити позивача у даній справі на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96".

Позивачем у справі вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96".

Окрім того, 27.09.2021 о 09:34 год., до початку судового засідання до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (лист №217 від 24.09.2021). Позивач просить продовжити строк для подання доказів, оскільки позивач не міг подати докази вчасно через поважні причини.

Розглянувши клопотання позивача про продовження строку для подання доказів, суд прийшов до висновку про необхідність його задоволення та прийняття для розгляду та долучення до матеріалів справи, доказів, поданих позивачем 27.09.2021, зважаючи на таке.

04.08.2021 до суду, разом із супровідним листом №265-07/21 від 23.07.2021, надійшли аналогічні копії документів, які засвідчені представником позивача, зокрема в копіях: договір, додаткові угоди та акт звірки взаєморозрахунків.

Під час підготовчого судового засідання, 04.08.2021, судом вирішувалось питання щодо прийняття вказаних документів до розгляду. Дані копії документів подано разом із клопотанням №265-07/21 від 23.07.2021 про долучення доказів до матеріалів справи. Водночас подане клопотання не було підписано зазначеною в ній особою, а саме представником позивача Черніковою О.С.

Під час судового засідання, 04.08.2021, адвокат Чернікова О.С. усно клопотала про прийняття до розгляду у справі №902/227/21 поданих 04.08.2021 копій документів. Відповідно до положень ст.114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Із врахуванням приписів вказаної норми Кодексу, ухвалою суду від 14.06.2021 судом було зобов`язано сторони протягом 15 днів з дня набрання чинності даним судовим рішенням надати суду усі первинні документи на підтвердження виконання кредитного договору, внаслідок несплати платежів за яким виник борг, що заявлений до стягнення у даній справі, станом на час розгляду справи в суді (у тому числі документи про видачу кредитних коштів та сплати заборгованості). Повний текст ухвали суду від 14.06.2021 направлений на електронну адресу позивача 23.06.2021.

Таким чином, беручи до уваги встановлений ухвалою суду строк подання доказів, позивач був зобов`язаний виконати вказану вимогу суду у строк до 29.06.2021 (09.07.2021). Оскільки документи, які представник позивача просила долучити до матеріалів справи, було подано з порушенням строку, встановленого судом, ухвалою суду від 04.08.2021 у прийнятті доказів було відмовлено.

27.09.2021 позивач повторно подав докази до справи та обґрунтував поважні причини, через які докази не було подано вчасно.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням заявленого клопотання, наведені причини пропуску строку та враховуючи необхідність забезпечення змагальності та рівності сторін судового процесу, повного, об`єктивного та всебічного дослідження усіх обставин справи, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити, продовжити позивачу процесуальний строк для подання доказів. Відтак прийняти подані 27.09.2021 представником позивача докази, долучити їх до матеріалів справи.

На визначену судом дату, 27.09.2021, представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Щодо неявки представника позивача в судове засідання 27.09.2021 суд відзначає, що 27.09.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Чернікової О.С. про розгляд справи без участі позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Вінницької області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В судовому засіданні, 27.09.2021, секретар судового засідання Німенко О.І. повідомила суд, що 27 вересня 2021 року в період часу з 12:03 год. по 12:12 год., нею здійснювалися заходи, за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon", щодо підключення представника третьої особи Міщенко Олександра В`ячеславовича за електронною адресою реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_1 для його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак останній перебував в недоступному для з`єднання режимі (оффлайн).

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.09.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.12.2007 між АТ "Банк Фінанси та Кредит" та відповідачем - Державним підприємством "Гайсинський спиртовий завод" було укладено Кредитний договір №68-01-07 на суму 1043859,53 грн.

30.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" ФК Факторинг" укладено Договір про відступлення права вимоги відповідно до якого права грошової вимоги за Кредитним договором №68-01-07 перейшло до ТОВ "Факторингова компанія" ФК Факторинг".

Того ж дня, 30.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" ФК Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" (правонаступником якого є позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96") укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №68-01-07 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія".

Останнє прийняло право вимоги за Кредитним договором № 68-01-07 від 27.12.2007 р., згідно якого розмір вимоги станом на 30.03.2015 складав 4399322,08 грн, у т.р.: 1043859,53 грн основного боргу, 2 173 981,50 грн відсотків, 5000,00 грн - одноразова комісія, 1176571,05 грн пені.

03.07.2015р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" ФК Факторинг" підписано Акт прийому-передачі права вимоги та Акт прийому-передачі документів за Кредитом.

На виконання Договору відступлення права вимоги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" ФК Факторинг" грошові кошти в сумі 1116500,00 грн, що підтверджується: платіжним дорученням №949 від 30.05.2015, платіжним дорученням № 1119 від 29.04.2015, платіжним дорученням №1284 від 28.05.2015 та платіжним дорученням № 1466 від 26.06.2015.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано наступні документи: копії Договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 30.03.2015 від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", Акту прийому-передачі документів від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" від 30.03.2015, Договору про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом від 30.03.2015 від ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" від 30.03.2015, Акту прийому-передачі копій документів від ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" до ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" від 30.03.2015, Акту прийому-передачі документів від ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" до ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" від 03.07.2015, прийому-передачі права вимоги від ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" до ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" від 03.07.2015, Договору про відновлення кредитної лінії № 68-01-07 від 27.12.2007, Додаткових угод №1 від 21.04.2008, №1/2 від 02.06.2008, №2 від 06.10.2008, №3 від 10.11.2008, №4 від 26.12.2008, №5 від 14.01.2009 до Договору № 68-01-07 від 27.12.2007, Дозволу на розкриття інформації, платіжних доручень № 949 від 30.03.2015, № 1119 від 29.04.2015, № 1284 від 28.05.2015, № 1466 від 26.06.2015.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.07.2010 у справі №10/83-10 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача - Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод".

Як слідує з ухвали суду від 07.09.2015 у справі №10/83-10: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" одержало всі права вимоги належного виконання зобов`язань за Основним договором від Боржника, Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод", розмір яких становить 4399322,08 (чотири мільйони триста дев`яносто дев`ять тисяч триста двадцять дві гривні 08 коп.) гривень."

Відповідно до п.2 резолютивної частини, вказаної ухвали, суд замінив сторону у справі №10/83-10, - кредитора - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (код 09807856) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" (73025, м. Херсон, Кошовий узвіз, 1а, код 37354036).

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів. Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16, а також у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19.

З огляду на вказане суд визнає преюдиційним той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" одержало всі права вимоги належного виконання зобов`язань від Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" 4399322,08 грн; кредитора - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" замінено на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2020 у справі №.10/83-10 задоволено клопотання Фонду державного майна України № 10-52-22954 від 10.11.2020 та закрито провадження у справі про банкрутство ДП "Гайсипський спиртовий завод".

31.03.2021 між відповідачем та позивачем було складено 2 акти звірки взаємних розрахунків в яких станом на 31.03.2015 зазначено що відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області по справі № 10/83-10 від 07.09.2015 заборгованість відповідача складає в сумі 4399322,08 грн: згідно першого акту звірки 2722839,36 грн; згідно другого акту звірки - 1676482,72 грн.

Державне підприємство "Гайсинський спиртовий завод" борг за уступленою вимогою не сплатило.

В судовому засіданні (14.06.2021) судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України.

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить Державне підприємство "Гайсинський спиртовий завод" (код юридичної особи 05459105). Відтак, майбутнє рішення у справі може вплинути на права та обов`язки Фонду державного майна України.

Суд відзначає, що 20.05.2021 до суду надійшла заява Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" (лист №67 від 19.05.2021) за підписом представника Мельника Я.М. про повне визнання позовних вимог (а.с.71, т.1).

Вдруге заява про визнання позовних вимог була подана до суду представником Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" 14.06.2021 (лист №104 від 10.06.2021, а.с. 136, т.1).

Так, ч.ч. 3, 4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ст.191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб.

Суд звертає увагу, що відповідач є державним підприємством і з урахуванням фактичних обставин справи у суду були наявні підстави для залучення до участі у справі Фонду державного майна України в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відповідно до ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення істотної суми заборгованості з підприємства державної форми власності; рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки держави в особі Фонду державного майна України.

Враховуючи зазначене, заперечення третьої особи проти позову, суд дійшов висновку про неприйняття заяв відповідача про визнання позову та необхідності розгляду справи по суті.

10.08.2021 до суду надійшли письмові пояснення щодо позову від третьої особи - Фонду державного майна України (лист від 04.08.2021 №10-25-18080, а.с. 46-54, т.2). Фонд заперечує проти позовних вимог, зокрема посилаючись на те, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не надано суду жодних первинних документів (їх засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості Відповідача станом на дату подання позову. Позивачем не надано належним чином оформлених виписок про стан рахунків відповідача, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій будь-які інші первинні документи. Викладені в позові твердження стосовно факту видачі кредиту та суми заборгованості не знайшли свого документального підтвердження.

Третя особа стверджує, що ні за Договором про відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг", ні за Договором про відступлення права вимоги відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором перейшло ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" жодного належного документа, який би підтверджував перехід суми грошової вимоги, не надано. Сам по собі Кредитний договір від 27.12.2007 № 68-01-07 (та додаткові угоди до нього), який укладений між АТ ''Банк Фінанси та Кредит'' та ДП ''Гайсинський спиртовий завод" не підтверджує суму грошової вимоги та не є первинним обліковим документом. Укладення вказаного договору свідчить лише про намір виконання дій в майбутньому, в той час як первинні документи складаються за фактом надання послуг.

Як зазначила третя особа, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження суми грошової вимоги та не доведено факт існування кредитних правовідносин які виникли на підставі Кредитного договору від 27.12.2007 № 68-01-07.

З врахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст.ст. 514, 516, 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем заборгованості за уступленою позивачу (його правонаступнику) вимогою по Кредитному договору в сумі 4399322,08 грн, суд вважає позовні вимоги на вказану суму правомірними та обґрунтованими.

Заперечення ж третьої особи проти позову спростовуються встановленими обставинами справи, зокрема визнаною судом преюдицією існування заборгованості, встановленою у справі №10/83-10 про банкрутство відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду докази, що свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Шодо позовної давності.

З матеріалів справи слідує, що разом з позовом було подано клопотання (лист №06-03/21 від 05.03.2021 про "відновлення строку позовної давності" (а.с.31, т.1).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються ст.267 ЦК України.

Згідно з ст.267 ЦК України, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до частини 4 цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі №6-738цс15.

Верховний Суд України виклав подібну правову позицію й у постанові від 22 березня 2017 року у справі №6-3063цс16, вказавши, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Оскільки відповідач не заявив суду про застосування строку позовної давності за спірними вимогами (натомість двічі заявив про їх визнання) клопотання позивача про відновлення строку позовної давності судом по суті не розглядається. Суд вважає за необхідне зазначити також, що позовна давність не є інститутом процесуального права, а тому не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу.

Разом з тим, про застосування строку позовної давності у справі було заявлено третьою особою у справі - Фондом державного майна України. Скріплена електронним цифровим підписом представника Фонду державного майна України Владислава Божинського відповідна заява надійшла до суду 26.07.2021. Щодо даної заяви третьої особи суд відзначає, що відповідно до частини першої ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 5 ст.50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. При цьому права сторони, визначені, зокрема, ст.46 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст.267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Отже, з наведеного слідує, що нормами чинного законодавства не передбачено права третьої особи на звернення до суду із заявою про застосування строку позовної давності у порядку ст.267 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.10.2020 у справі №509/3589/16-ц.

З огляду на вказане заява Фонду державного майна України, що надійшла до суду 26.07.2021, задоволенню не підлягає

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання (лист №216 від 24.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96" про заміну сторони, а саме позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна біопаливна компанія" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96".

2. Позивачем у справі вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96".

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459105; адреса: вул.Заводська, 28, м.Гайсин, Вінницька обл., 23700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація СКІФ-96" (код ЄДРПОУ 24376307; адреса: вул.Заводська, 28А, м.Гайсин, Вінницька обл., 23700) 4399322,08 грн (чотири мільйони триста дев`яносто дев`ять тисяч триста двадцять дві грн. 08 коп.) боргу, 65989,83 грн (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 83 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 07 жовтня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Заводська, 28А, м. Гайсин, 23700);

3 - відповідачу (вул.Заводська, 28, м. Гайсин, 23700);

4 - третій особі (вул.Генерала Алмазова, 18/9, м.Київ, 01133)