Рішення № 10021301, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/14115.06.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛД”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна”

Простягнення 432178,65 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаСоломатін К.В. —представник за довіреністю від 05.03.2010 р. № 10

Від відповідача Мишко О.В. —представник за довіреністю від 20.10.2010 р. № 64-09 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛД” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна” заборгованості за товари, що були передані відповідачеві у власність на підставі договору поставки № 22806 від 01.01.2009 р. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов’язань та положень законодавства через невиконання умов договору в частині проведення оплати отриманого товару.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/141 від 02.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 19.04.2010 р.

Заявою від 30.04.2010 р. позивач збільшив позовні вимоги, нарахувавши відповідачеві 19565,35 грн. пені, 5639,28 грн. 3 % річних та 26968,76 грн. індексу інфляції за суму боргу в розмірі 393756,66 грн.

Заявою від 31.05.2010 р. позовні вимоги були зменшені в частині суми основного боргу на 13751,40 грн. через помилкове включення до його розрахунку суми накладної № ОД-0006502 від 25.12.2008 р., поставка товару за якою здійснювалася ще до укладення договору, за яким виник спір.

19.04.2010 р., 30.04.2010 р., 14.05.2010 р., 31.05.2010 р. та 11.06.2010 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 14.05.2010 р. судом продовжено строк вирішення спору за сумісною заявою представників сторін.

В ході судових засідань у справі № 46/141 представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача 380005,26 грн. заборгованості за договором поставки від 01.01.2008 р. № 22806, а також нараховані за час прострочення виконання грошового зобов’язання пеню, 3 % та інфляційні втрати.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду договір з додатком, акт перевірки розрахунків, товарні і транспортні накладні за спірний період, якими стверджується передача товару, акт перевірки розрахунків.

Представник відповідача під час розгляду справи підтвердив факт наявності простроченої заборгованості перед позивачем за договором від 01.01.2009 р. № 22806 в сумі 380005,26 грн., але заперечував проти задоволення позову з мотивів недоведеності позивачем заявлених вимог через неподання доказів надання відповідачеві податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛД” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Метро Груп Байінг Україна”, яке діяло від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна” і Товариства з обмеженою відповідальністю “Реал, - Гіпермаркет Україна” уклали договір поставки товарів та надання послуг № 22806, за умовами якого позивач постачальник зобов’язався поставляти товари покупцям, а покупці, у даному разі —відповідач (надалі —покупець, відповідач), зобов’язався приймати та оплачувати ці товари.

Під послугами покупця сторони погодилися розуміти рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги, послуги логістики товарів, надання яких підтверджуватиметься актами прийняття виконаних робіт.

Виходячи з умов вказаної угоди, поставка товарів за асортиментом, кількістю, якістю, ціною відбувається відповідно до замовлень покупця згідно з погодженим сторонами графіком і специфікацією/прас-листом.

За умовами п. 3.1 з посиланням на п. 1.2 додатку № 7 до договору ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцям до їх головних офісів для здійснення оплати та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній з відповідними можливими виправленнями та згідно з актами розбіжностей.

Відповідно до умов договору та додатку № 7 до нього “Умови торгілі” оплата товару відбувається протягом 30 днів з дня отримання товарів у торговельному центрі покупців за умови надання постачальником належним чином оформлених товарних та податкових накладних за адресою покупця у строк не більше 5 днів з дня поставки. Також умовами договору та додатку № 7 до нього сторони погодили, що покупець вправі затримати розрахунок та не здійснювати оплату товару в разі неотримання від постачальника вищевказаних документів або ж коли такі документи оформлені неналежним чином.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз умов укладеного сторонами договору дає підстави стверджувати про існування між ними договірних відносин, врегульованих чинним законодавством про договір поставки із застосуванням загальних положень про договір купівлі-продажу, а також про договір про надання послуг. Тобто, має місце укладення змішаного договору.

Спір між сторонами виник в частині умов укладеного правочину, що стосуються положень про поставку.

За твердженнями позивача в рамках укладеного договору відповідачу у 2009 році поставлявся товар згідно з умовами підписаної сторонами угоди, оплата якого проведена не була і борг відповідача становить 380005,26 грн. Виходячи з розрахунку та пояснень позивача, ціна товарів, щодо яких відбувало їх повернення до суми загальної заборгованості відповідача не включена.

Зазначені твердження позивача знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться оригінали товарних і транспортних накладних, що складалися позивачем в адресу відповідача у 2009 році (за травень, червень, жовтень, листопад 2009 року) та накладні на повернення товару (за вересень, жовтень та листопад 2009 року).

Відповідач факт поставки позивачем та отримання у власність товарів за договором від 01.01.2009 р. № 22806 не заперечив, вартість прийнятого, але неоплаченого товару в сумі 380005,26 грн. підтвердив, при цьому, заявлені позовні вимоги заперечив, посилаючись на неподання позивачем доказів настання всіх умов для оплати товару.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, за поставлений товар вартістю 380005,26 грн. відповідач не розрахувався.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2.8 договору сторони встановили, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено вивантаженими на приймальну платформу ТЦ і коли сторони підписали транспортну накладну, яка засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Як вище вказувалося, відповідач підтверджує факт отримання та прийняття у власність товарів на спірну суму, а тому не може бути звільнений від обов’язку його оплати, що встановлений умовами договору та діючим законодавством.

Положення п. 3.3 договору передбачено обов’язок покупця підготувати за результатами кожного місяця акт звірки взаєморозрахунків та надіслати його постачальникові з відображенням у ньому товарних накладних, актів наданих послуг, платежів покупця, заліків вимог. Такий акт постачальник повинен підписати або ж скласти мотивовані зауваження щодо нього.

За умовами договору вказаний акт звірки взаєморозрахунків вміщує інформацію лише щодо тих поставок, по яким були отримані товарні і податкові накладні від постачальника, та які не мають розбіжностей стосовно затверджених цін та кількості фактично прийнятих товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З викладеного слідує, що заперечуючи проти позову, відповідач фактично визначає підставою своїх заперечень факт ненадання позивачем податкових накладних за неоплаченими товарними та транспортними накладними.

Згідно з п. 2.9 договору зобов’язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник поставив товар до ТЦ, зазначеного у замовленні, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України і цим договором та якщо надав товарну та податкову накладні, в яких ціни співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

На запитання суду щодо порядку виконання постачальником зобов’язань за договором, представник відповідача пояснив, що поставка товарів позивачем виконувалася належним чином.

Крім того, матеріали справи містять один підписаний сторонами та скріплений печатками акт перевірки розрахунків від 04.02.2010 р. за договором № 22806 від 01.01.2009 р., який відповідно до умов договору готується та надається покупцем на підпис постачальникові лише щодо поставок, за якими покупцем були отримані всі необхідні для проведення розрахунків документи, тобто як транспортні і товарні, так і податкові накладні.

Згідно з поданим актом поставленими є товари вартістю 451353,33 грн., надано послуг на суму 57596,67 грн., оплаченими є товари вартістю 0,00 грн., неоплачений залишок за поставленими товарами —393756,66 грн.

У зв’язку з викладеними обставинами, суд відхиляє посилання відповідача на неотримання від позивача податкових накладних як на підставу для відмови у задоволенні заявленого позову. При цьому, суд враховує положення п. 7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, де передбачено обов’язок платника вказаного податку, який поставив товар, надати на вимогу отримувача товару податкову накладну для нарахування податкового кредиту та зважає на відсутність в матеріалах справи відповідної вимоги відповідача, а тому виходить з того, що відповідач не довів обставин неотримання від позивача податкових накладних на визнану суму боргу.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 22806 від 01.01.2009 р. відповідач прийняв у власність належний позивачеві товар, але не оплатив його вартість в сумі 380005,26 грн. Визначаючи суму боргу, суд приймає до уваги, що в акті від 04.02.2010 р. заборгованість відповідача визначена в сумі 393756,66 грн., але керується заявою позивача про зменшення позовних вимог та виключає з вказаної суми ціну товару за накладною від 25.12.2008 р. № ОД-0006502 в розмірі 13751,40 грн., оскільки така накладна складалася поза межами правовідносин сторін за договором від 01.01.2009 р. № 22806.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 19565,35 грн. пені, 5639,28 грн. 3 % річних та 26968,76 грн. індексу інфляції за суму боргу в розмірі 393756,66 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договір сторін не містить положень щодо можливості нарахування постачальником та обов’язку сплати покупцем пені за порушення строків розрахунків за поставлений товар.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення такого виду договірної неустойки є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановленими судом обставинами справи підтверджується факт настання передбачених договором строків та умов для проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар, тобто його прострочення, позовні вимоги про стягнення нарахувань за ст. 625 Цивільного кодекс України є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний з мінусом сум, нарахованих на за накладною від 25.12.2008 р. № ОД-0006502.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати покладенню на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. При цьому, недоплачена позивачем сума державного мита підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна” (02140, м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 43, ідентифікаційний код 32049199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛТД” (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8, корп. 59, ідентифікаційний код 30056246) 380 005 (триста вісімдесят тисяч п’ять) грн. 26 коп. боргу, 5112 (п’ять тисяч сто дванадцять) грн. 58 коп. 3 % річних, 25016 (двадцять п’ять тисяч шістнадцять) грн. 06 коп. інфляційної складової боргу, 4101 (чотири тисячі сто одну) грн. 33 коп. державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна” (02140, м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 43, ідентифікаційний код 32049199) в доход Державного бюджету України 104 (сто чотири) грн. 15 коп. державного мита.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко