Ухвала суду № 100210646, 06.10.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/783/21

провадження № 1-кп/208/478/21

УХВАЛА

06 жовтня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Забєліної О.Л.

судді Ізотова В.М.

судді Савранського Т.А.

при секретарі Трусової А.І.

за участю прокурора Монатко Д.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Куценко В`ячеслава Анатолійовича

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Куценко Валерія Анатолійовича

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника Лисак О.В.

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020040460000397 від 20.09.2020 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.4 ст.187 КК України,

під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12020040460000397 від 20.09.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.4 ст.187 КК України, під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, термін дії яких спливає 08.10.2021р.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає. Окрім цього, прокурором заявлено клопотання про заміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки він систематично порушує покладені судом обов`язки.

Захисник Куценко В`ячеслав Анатолійович вказав що його підзахісний має родину, роботу, не впливає на свідків та потерпілих, ризики прокурором не доведені, тому просив обрати відносно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав захисника.

Захисник Куценко Валерій Анатолійович заперечив проти клопотання прокурора, вказав, що ризики прокурором не доведені та перебільшені, обвинувачений жодним чином не впливав на свідків та потерпілих, ніяк не ухилявся від слідства та суду, підозра не обгрунтована, обвинувачений раніше не судимий, а тому вважає за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав захисника.

Захисник Лисак О.О. заперечила проти заміни запобіжного заходу на тримання під вартою, вказала що ризики прокурором не доведені та не обгрунтовані, ОСОБА_3 не впливав на свідків та потерпілих, завжди ходить за викликом до суду та слідства. Просила змінити цілодобовий домашній арешт на домашній арешт у нічний час, оскільки ОСОБА_3 необхідно виходити до лікарні та заробляти собі на життя.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника, вказав що має намір влаштуватись на роботу, щоб мати змогу забезпечувати собі життя.

При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.4 ст.187 КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачені не мають постійного офіційного місця роботи, ОСОБА_2 не одружений, не мають на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не мають міцних соціальних зв`язків, то можуть ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винними, обвинувачені можуть переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинувачених та ухилення від правосуддя.

Також судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі не допитано жодного свідка, потерпілого, а отже існує ризик того що обвинувачені, перебуваючи на свободі зможуть вчинити спроби незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення.

Крім того, колегією суддів прийнято до уваги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоч раніше і не судимі, але щодо них на теперішній час на розгляді в суді перебуває інше кримінальне провадження, рішення по якому ще не прийняте, тобто останні не дотримуються норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже можуть вчинити нові злочини.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

Також, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час, обвинувачений хоч і порушував обов`язки накладені ухвалою, проте до суду з`являється за першим викликом, на свідків та потерпілих не впливав, даних, які б свідчили про достатність застосування найсуворішого запобіжного заходу у клопотанні сторони обвинувачення не вказано та в судовому засіданні не доведено.

На підставі ч.4 ст.183 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування

Вислухавши думку учасників судового засідання, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 315, 316 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, тобто до 03.12.2021 включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, тобто до 03.12.2021 включно.

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - відмовити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту змінити на домашній арешт у нічний час строком до 03.12.2021 включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обов`язки:

- не залишати межі квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22.00 до 06.00 годин;

- прибувати за викликом та за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- заборонити спілкування з потерпілими та свідками;

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Головуючий суддя О.Л. Забєліна

Суддя В.М. Ізотов

Суддя Т.А. Савранський