Рішення № 100209446, 07.10.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1695/21

Провадження № 2-о/439/102/21

07 жовтня 2021 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

заявниця: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа стосовно

якої подано заяву про видачу

обмежувального припису: ОСОБА_2 ,

заінтересована особа: Відділення поліції № 1 Золочівського

РВП ГУ НП у Львівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису – ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, ухвалив таке рішення.

Заявниця – ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього відповідні обов`язки.

Стислий виклад позиції заявниці.

Заявниця зазначає, що вона після розірвання шлюбу в 2016 році продовжує спільно проживати зі своїм колишнім чоловіком – ОСОБА_2 . Останній систематично вчиняє домашнє насильство відносно заявниці протягом тривалого часу.

Заявниця вказує, що внаслідок фізіологічних особливостей та стану власного здоров`я захистити себе самостійно їй не вдається. Поведінка колишнього чоловіка негативно впливає на здоров`я та психологічний стан заявниці.

Заявниця акцентує, що внаслідок систематичної протиправної поведінки ОСОБА_2 , їй доводиться лікуватись, так як вона пребуває у постійному стресі та негативному емоційному стані.

Заявниця звертає увагу суду, що вона є людиною з інвалідністю ІІ групи загального захворювання.

Заявниця наголошує, що неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів, проте це не дало жодного результату. Колишній чоловік зовсім не змінив своєї поведінки. Останньому неодноразово виносились офіційні попередження про недопустимість вчинення насильства у сім`ї. ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Також був засуджений за Вироком Бродівського районного суду Львівської області у справі № 439/431/21 від 09 червня 2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт.

Заявниця мотивує, що протягом 2021 року вісім разів зверталася на лінію «102» щодо факту вчинення домашнього насильства з боку колишнього чоловіка. Проте заходи примусу з боку працівників поліції ніякого результату не дають. ОСОБА_2 надалі зловживає алкоголем і його поведінка щоразу стає більш агресивнішою, погрози фізичною розправою виглядають реальнішими.

Тому заявниця вважає, що оскільки вірогідність вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно неї є високою, а настання тяжких наслідків неминучими, то необхідно застосувати заходи тимчасового обмеження його прав та покладання на нього відповідних обов`язків.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

05 жовтня 2021 року – відкрито провадження у справі

Заявниця в судове засідання не з`явилася, від представника заявниці – ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі. Надала пояснення, що оскільки існує реальна загроза її життю, зі сторони колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який в стані алкогольного сп`яніння постійно чинить насильство щодо інших членів сім`ї, то кричуще необхідно видати обмежувальний припис із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 .

Заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису в судове засідання не з`явився. Не повідомив суд про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За правилами імперативної норми статті 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що ОСОБА_2 протягом 2021 року двічі притягався до адміністративної відповідальності, за вчинення домашнього насильства (психологічного характеру) відносно ОСОБА_1 , а саме:

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року – ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на нього, відповідно до статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень (а.с. 7-8);

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 06 травня 2021 року – ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на нього, відповідно до статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень (а.с. 9).

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні систематичного домашнього насильства відносно колишньої дружини – ОСОБА_1 . Тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Призначено покарання у виді громадських робіт строком на сто п`ятдесят годин, про що ухвалено вирок Бродівського районного суду Львівської області від 09 червня 2021 року (справа № 439/431/21) (а.с. 10-11).

Інспектором СРПП Відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Серватнюком Богданом Ігоровичем видано терміновий заборонний припис (серія АА № 083343 від 23 вересня 2021 року) стосовно кривдника ОСОБА_2 . Причиною слугувало те, що ОСОБА_2 23 вересня 2021 року близько 15 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання колишньої дружини – ОСОБА_1 , вчинив відносно останньої домашнє насильство психологічного характеру, під час якої виражався нецензурною лексикою в сторону ОСОБА_1 та виганяв її з будинку. Термін дії припису розпочався о 16 годині 00 хвилин 23 вересня 2021 року та завершився о 16 годині 00 хвилин 28 вересня 2021 року (а.с. 12).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ за № 048516 від 11 березня 2021 року (а.с. 6).

Практика Європейського суду з прав людини наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання – передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини висловленої у рішенні «Козинець проти України», n. 52, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом нормативного регулювання пунктів 3, 6-8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездiяльнiсть) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. А саме:

-економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

-психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

-фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Імперативним приписом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

- Вимогами пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

-заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

-обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

-заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

-заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Нормою частини 4 статті 26 вищевказаного Закону передбачається, що обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вище зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

При цьому, згідно із пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Частиною 4 статті 350-6 ЦПК України передбачено, що рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника. Правилами пункту 10 частини 1 статті 430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про видачу або продовження обмежувального припису.

Як вбачається із доказів по справі ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 .

Судом встановлено безумовні факти систематичного вчинення з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявника психологічного насильства. Між колишнім подружжям примирення не відбулося. ОСОБА_2 не припиняє свою протиправну поведінку. Такі обставини мотивують високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. В тому числі й з тяжким наслідками, такі ризики є реальними та підтверджуються доказами по справі.

Також суд бере до уваги вжиті заявницею розумні та законні заходи для її захисту та покарання винного. Зокрема в рамках адміністративних справ та кримінального провадження, які не дали очікуваного результату. Обмежувальний припис залишається єдиним належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Тимчасове обмеження прав кривдника – ОСОБА_2 з метою забезпечення безпеки постраждалої особи – ОСОБА_1 , шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

Позаяк небезпека виникнення ризиків щодо вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 (яка формується на систематичній протиправній поведінці) є пропорційною у втручання в права та свободи останнього.

За таких обставин справи, суд вважає, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту прав заявниці до ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис. Яким протягом шести місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами; заборонити наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами; заборонити вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб із постраждалою особою.

За правилами частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

На підставі статтей 1, 24, 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1, 350-8, 352-355 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким визначити заходи тимчасового обмеження прав та покласти обов`язки на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , а саме:

-заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 в житловому будинку та господарських спорудах, будівлях, які знаходяться на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити наближатися на відстань ближче п`ятдесяти метрів до місця проживання (перебування), роботи, постраждалої особи – ОСОБА_1 ;

-заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою – ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видати строком на 1 (один) місяць.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Заінтересована особа: Відділ поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, місцезнаходження: Львівська область, м. Броди, м-н Свободи, 10, код ЄДРПОУ 08797452.

Повне рішенн буде складен 08.10.2021 року

Суддя Б.М. Петейчук