Рішення № 100209373, 04.10.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1093/21

04.10.2021

2/328/456/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Новікової Н.В., за участі секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак в режимі відеоконференції між Токмацьким районним судом Запорізької області та Жовтневим районним судом м. Запоріжжя цивільну справу №328/1093/21 (номер провадження 2/328/456/21) за позовом адвоката Вараниці О.О. в інтересах ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури,

за участі: представника позивача - адвоката Вараниці О.О., представника відповідача Фокіної А., -

встановив:

Адвокат Вараниця О.О., в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 144 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства та прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Постановою від 12.09.2013 кримінальні провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013080350000836 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та №12013080350001027 від 04.09.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України об`єднані в одне провадження.

Відповідно до постанови від 12.09.2013 позивач 26.07.2013 о 19.00 год. та 20.08.2013 о 14.45 год., маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів, повторно незаконно збував наркотичні засоби. 20.08.2013 о 15.52 год. в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками міліції були виявлені та вилучені два поліетиленові пакети з патронами в загальній кількості 19 штук.

09.09.2013 ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

11.09.2013 ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

16.05.2014 вироком Токмацького районного суду Запорізької області позивача було виправдано за ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України.

13.08.2014 ухвалою Апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 16.05.2014 без змін.

15.01.2015 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок суду від 16.05.2014 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12.08.2014 відносно позивача залишено без змін.

З набранням законної сили виправдувальним вироком, відповідно до ст.56 Конституції України, ст.ст.1176, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, яка позивачу завдана незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури по притягненню до кримінальної відповідальності.

Незаконні дії та рішення прокурора та слідчого завдали позивачу моральних страждань, призвели до погіршення психологічного стану позивача, у зв`язку з тим, що відносно позивача було обрано запобіжний захід тримання під вартою, позивач не міг працювати та забезпечувати свою сім`ю матеріально. У зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням позивач був змушений вживати додаткових заходів для захисту від обвинувачення, доводити свою невинуватість, на що витрачати значний час та сили, це відволікало позивача від звичайних занять, звичайного способу життя.

Враховуючи, що крім повних 16 місяців перебування під слідством та судом, за що передбачений законом мінімальний розмір відшкодуванням моральної шкоди, за цей час позивач незаконно утримувався під вартою в період з 11.09.2013 по 16.05.2014, тобто повних 8 місяців, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди через незаконне тримання під вартою протягом 8 місяців необхідно додатково збільшити в розмірі мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць тримання під вартою. Це становить 6000,00 грн. х 8 міс. = 48 000,00 грн..

Загальний розмір відшкодування моральної шкоди складає 96 000,00 гривень (мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, встановлений законом, відповідно до строку перебування під слідством чи судом) + 48 000,00 гривень (відшкодування моральної шкоди в зв`язку з незаконним триманням під вартою) = 144 000,00 гривень.

12.05.2021 представником Державної казначейської служби України надано відзив на позовну заяву в кому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на наступне.

Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі, оскільки шкода, завдана позивачу незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури. В свою чергу, вищевказані державні органи, не залучені до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права та позбавляє вказані органи можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками для надання обґрунтованих пояснень з приводу думки позивача.

Вважає, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконність дій посадових осіб не встановлена належним чином. Позивачем не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. Також позивачем при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди невірно розрахований період. Як вбачається з вироку Токмацького районного суду Запорізької області від 16.05.2014 по справі №328/3496/13-к зазначено, що ОСОБА_1 визнано невинним та негайно звільнено з під варти в залі суду, у зв`язку з чим розрахунок позивача про відшкодування моральної шкоди по 15.01.2015 - дату прийняття постанови суду касаційної інстанції є хибним. Крім цього, зазначила, що думка позивача, про відшкодування моральної шкоди через незаконне тримання під вартою протягом 8 місяців необхідно додатково збільшити в розмірі мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом також є припущенням, оскільки законом чітко визначено порядок відшкодування шкоди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вараниця О.О. позов підтримав із зазначених в ньому підстав, та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Фокіна А. у судовому засідання проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволені в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.09.2013 року слідчим повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

11.09.2013 ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області у справі №328/3209/13-к, підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Строк тримання під вартою постановлено обчислювати з моменту затримання - з 22 год. 20 хв. 09.09.2013 (а.с.6-7).

12.09.2013 матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень об`єднані в одне провадження під № 12013080350000836, що підтверджується постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 12.09.2013 (а.с.8-9).

30.09.2013 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , за ст.. 263 ч.1, 307 ч. 2 КК України надійшло до Токмацького районного суду Запорізької області.

Під час судового розгляду справи строк тримання під вартою ОСОБА_1 було неодноразово подовжено ухвалами суду від 08.11.2013, 19.12.2013, 17.02.2014, 17.04.2014 (а.кп. 25-26, 128, 179, 229).

16.05.2014 вироком Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 визнано не винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, ч.1 ст. 263 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України та ч.1 ст. 263 КК України (а.с.10-17).

При цьому у мотивувальній частині вироку зазначено, що суду не надано належних та допустимих доказів обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених п.1,2 частини 1 ст. 91 КПК України - події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

12.08.2014 ухвалою апеляційного суду Запорізької області, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 16.05.2014 залишено без змін (а.с. 18-21).

15.01.2015 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 16.05.2014 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12.08.2014 щодо ОСОБА_1 залишено без змін (а.с. 22-25).

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).

Відповідно до п.2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту першого Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Згідно з пунктом четвертим даного Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

У пунктах 3, 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) у тому числі шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Таким чином, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання позивача невинним в інкримінованому йому злочині, який набрав законної сили, суд приходить до висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до хвилювань, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав`язків.

Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Мотивуючи заподіяну шкоду позивач в позові зазначив, що в результаті незаконних дій та рішень прокурора та слідчого йому завдали моральних страждань, що призвело до погіршення психологічного стану. Моральні втрати призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, позивач не міг працювати та забезпечувати свою сім`ю матеріально.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 01 січня 2021 року мінімальну заробітну плату у розмірі 6000 грн. (позовна заява подана 16.04.2021).

Початок перебігу строку перебування кримінального провадження на досудовому розслідуванні та у суді, суд рахує з 10.09.2013, дата повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та по 12.08.2014, тобто день постановлення апеляційним судом Запорізької області ухвали та набрання вироку Токмацького районного суду Запорізької області від 16.05.2014 законної сили, що становить 11 місяців.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування провадження на досудовому розслідуванні та суді, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Крім того, судом з`ясовано чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які продовжувалися для позивача винесенням виправдовувального вироку, щодо нього, тобто враховано характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Як роз`яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду із урахуванням ст. 23 ЦК України та Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди.

Враховуючи, що під слідством та судом позивач перебував 11 місяців, 8 з яких ОСОБА_1 тримався під ватою, суд дійшов висновку про різну глибину та тривалість моральних страждань у різні часові відрізки, а саме: перебування позивача під слідством, судом та під вартою та перебування позивача під судом (з часу постановлення вироку судом першої інстанції до постановлення ухвали судом апеляційної інстанції) .

Так, в першому випадку, достатнім і належним відшкодуванням моральної шкоди є грошова сума в розмірі 96000,00 грн. ( 8 місяців *6000,00 грн. *2), де базовим критерієм нарахування слід вважати подвійну мінімальну заробітну плату. Оскільки перебування під слідством, судом та ще і під вартою, тягне за собою більш глибокі страждання людини.

У другому випадку достатнім і належним відшкодуванням є грошова сума в розмірі 18000,00 грн. (3 місяці на 6000,00 грн.), де базовим критерієм нарахування слід взяти одну мінімальну заробітну плату.

Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 114000,00 грн. Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням принципів розумності та справедливості є достатньою компенсацію моральних страждань ОСОБА_1 .

Доводи представника позивача, про те, що підлягає відшкодуванню завдана моральна шкода і за період касаційного оскарження, тобто з 12.08.2014 до 15.01.2015 не ґрунтуються на закону, оскільки виправдувальний вирок набрав законної сили з моменту постановлення ухвали апеляційним судом, тобто 12.08.2014.

Доводи представника відповідача про відсутність будь-яких доказів спричинення позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тривалий час обмежували права позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, доводи представника відповідача про помилкове покладення на Державну казначейську службу України, яка є самостійною юридичною особою і прав ОСОБА_1 не порушувала, відповідальності за завдану йому моральну шкоду, є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої , компетенції, встановленої законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункт 63-64), зід 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (пункт 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду.

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження №14-515цс19)(пункт44)).

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з наведених вище підстав.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Вараниці О.О. в інтересах ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 114 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства та прокуратури.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду області через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ,

представник позивача - адвокат Вараниця Олександр Олександрович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01014, місто Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2021 року.

Суддя: