Рішення № 100208037, 01.10.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/482/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Пацко Д.В.,

секретар судового засідання Довгалець Н.М.,

номер справи 557/482/21,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Гощанська селищна рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Гоща за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ

Адвокат Андріюк С.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гощанської селищної ради про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позову, зазначає, що 29 червня 1992 року, ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП «Дуліби» в Гощанському районі Рівненської області на посаду шофера.

Вказує, що згідно відповіді на адвокатський запит до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області стосовно надання інформації про наявність в списку громадян-членів КСП «Дуліби» Гощанського району Рівненської області, ОСОБА_1 згідно додатку №1 до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Дуліби» серії РВ 000023 від 15.12.1994 включений до списку громадян-членів КСП «Дуліби». Однак згідно протоколу №3 комісії КСП «Дуліби» від 16.12.1996, даний громадянин був виключений із списку членів КСП «Дуліби».

При цьому зазначає, що позивач був звільнений з роботи в КСП «Дуліби» 05 травня 1997 року, проте не погоджується із тим, що його було виключено з членів КСП «Дуліби».

Вказує, що має законне право на земельну частку (пай).

Таким чином, посилаючись на норми права, які містяться в ст. ст. ст. ст. 5 Земельного кодексу 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», просить суд визнати за ним право власності на земельну частку (паю) розміром 3,13 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гощанської (колишньої Дулібської сільської ради) селищної ради Рівненського (Гощанського) району Рівненської області, згідно державного акту на право на колективної власності на землю РВ 000023 від 15.12.1994, який виданий КСП «Дуліби».

Відповідач, 15.09.2021 подав відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин з порушенням строку, який був встановлений судом (ухвалою від 27.04.2021, яку відповідач отримав 25.05.2021).

Відповідно до ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких умов, суд вирішує позов по суті на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2021 року, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Адвокат Андріюк С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його та позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 29 червня 1992 року, ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП «Дуліби» в Гощанському районі Рівненської області, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29 червня 1992 року.

З матеріалів справи, судом установлено, що 15 грудня 1994 року КСП «Дуліби» в Гощанському районі Рівненської області був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №000023, розмір земельної частки (паю) становить 3,13 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

Як вбачається із додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» Дулібська сільська рада входить до складу Гощанської територіальної громади. Тобто правонаступником Жаврівської сільської ради, в адміністративних межах якої знаходиться землі КСП, є Гощанська селищна рада.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №29-17-0.2-1322/2-21 від 24.03.2021, вбачається, що ОСОБА_1 згідно додатку №1 до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Дуліби» серії РВ 000023 від 15.12.1994 включений до списку громадян-членів КСП «Дуліби». Однак згідно протоколу №3 комісії КСП «Дуліби» від 16.12.1996, даний громадянин був виключений із списку членів КСП «Дуліби».

Позивач, вказуючи на те, що членство зберігалося за особами, які були звільнені з роботи, означало, що колгоспник продовжував користуватися усіма правами, гарантованими для членів колгоспу, тому вважає, що має право на земельну частки (паю) розміром 3,13 в умовних кадастрових гектарах, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

В оцінці доводів позовної заяви, суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 317, 319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою.

Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, які мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність, п. а ч. З ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист права громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення внатурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних паїв» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Частиною 3 ст. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, а документом, що посвідчує вказане право є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» з 1995р. проводилося розпаювання земель КСП «Дуліби» в Гощанському районі Рівненської області. Пунктом 2 Указу Президента України від 08.08.1995р.№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта направо колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Відповідно до п. 24 ППВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Так, правовий статус колгоспника особа могла втратити за заявою про вихід з членів колгоспу на підставі рішення загальних зборів колгоспників та шляхом виключення колгоспника з колгоспу, як крайній захід за систематичне порушення трудової дисципліни, відповідно до п.п. 7, 47 зазначеного Примірного Статуту колгоспу прийнятого Четвертим Всесоюзним з`їздом колгоспників 25 березня 1988 року.

Згідно з п.6 Примірного статуту колгоспу, затвердженого Четвертим Всесоюзним з`їздом колгоспників 25.03.1988, членство в колгоспі зберігається за колгоспниками, які припинили роботу по старості або інвалідності, а також за особами, які тимчасово вибули з колгоспу в випадках направлення на роботу в інші колгоспи, міжгосподарські підприємства і організації, в промисловість або в інші народного господарства на строк, встановлений правлінням колгоспу.

Разом з тим, відповідно до ст.5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 1992 року, членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Виходячи з викладеного вище, ОСОБА_1 був членом КСП «Дуліби» в Гощанському районі Рівненської області у момент передачі земель з державної власності у колективну власність КСП «Дуліби», оскільки рішення загальних зборів колгоспників щодо виключення з членства КСП «Дуліби» відсутнє, тому на переконання суду, ОСОБА_1 набув право на земельну частку (пай) з дня видачі цього державного акта. В даний час позивач не може реалізувати своє право на земельну частку (пай), зокрема, шляхом відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку, і тому його право на земельну частку (пай) є порушеним, а отже підлягає захисту.

При цьому, суд враховує аргументи позивача, наведені на підтвердження обставин, зазначених у позову, оскільки такі не оспорювалися відповідачем та знайшли своє підтвердження в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

Вказані докази, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінні ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов адвоката Андріюка С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Гощанської селищної ради, про визнання права власності на майно– задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Гощанським МВ УМВС України в Рівненській області від 24 січня 2001 року, право на земельну частку (пай) розміром 3,13 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області, згідно державного акту на право на колективної власності на землю РВ №000023 від 15.12.1994, який виданий КСП «Дуліби».

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Пацко