Ухвала суду № 100207884, 06.10.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2400/21

Провадження № 1-кп/553/231/2021

У Х В А Л А

Іменем України

06.10.2021м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді – Крючко Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Компанієць А.І.,

прокурора – Пічугіна Р.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора про продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження № 12021170440000578 від 05.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

З 02 вересня 2021 року в провадження Ленінського районного суду м. Полтави з Прокуратури Полтавської області надійшло кримінальне провадження № 1№ 12021170440000578 від 05.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України з обвинувальним актом від 30 серпня 2021 року, для розгляду в порядку ст. 291 КПК України.

Ухвалою слідчоого судді Октябрського районного суду м. Полтави Сініцина Е.М. обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 жовтня 2021 року.

Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою зміни, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Прокурором в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , який обвинувачується за ст. 395, ч.2 ст. 185 КК України, із наведенням у поданому клопотанні детального обґрунтування наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тзлочину середньої тяжкості. Перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомюючи тяжкість вчиненого ним злочину, за вчинення якого передбачене позбавлення волі на строк до п`яти років , може ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєні кримінальні правопорушення. Крім того, обвинувачений може здійснити спробу переховуватися від слідства та суду з метою ухилення відповідальності, оскільки буде позбавлений контролю з боку правоохоронних органів.

Крім того, обвинуачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, тому знаходячись на волі обвинувачений може впливати на потерпілих, свідків з метою зміни ними в подальшому своїх показів, шляхом психологічного тиску, шантажу, вмовлянь, погроз.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, ця обставина вказує на те, що він є суспільно небезпечною оосбою, не має стабільного заробітку, не працює, та раніше приятгувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливо - насильницьких злочинів проти власності.

Зважаючи на наведені вище обставини, прокурор вважав за доцільнити продовжити дії запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відносно обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти прожовження етрміну дії заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на вище викладене суд, вислухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу – тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 197, 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – задовольнити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою – продовжити, з утриманням в Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, строком на 60 днів, починаючи з 15 год. 00 хв. 06 жовтня 2021 року по 15 год. 00 хв. 04 грудня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко