Рішення № 100207664, 07.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9895/19

Провадження № 2/369/740/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі судових засідань Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру Київської області, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року позивачі звернулися до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 брат позивачів. Після смерті брата залишилось спадкове майно, що складається із Ѕ частки житлового будинку з відповідно частиною надвірних будівель, земельної ділянки площею 0,1636 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказали, що заяву про прийняття спадщини було подано у встановленому порядку до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, однак приватним нотаріусом Дудкіною Н.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Після уточнення позовних вимог просили суд визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію у порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1636 га, належної померлому ОСОБА_3 , що складає ѕ частки від загальної площі та розташована на території за адресою АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_4 право на приватизацію у порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1636 га, належної померлому ОСОБА_3 , що складає ј частки від загальної площі та розташована на території за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2019 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2019 року замінено відповідача Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру Київської області на належного відповідача Головне управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 року зупинено провадження по справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до встановлення кола спадкоємців позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 253 ЦПК України.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи за №494 від 04.05.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 року, який проведений, у зв`язку закінченням строку відрядження судді Медведського М.Д., в провадження судді Дубас Т.В. надійшов вищевказаний цивільний позов.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2020 року провадження по справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2021 року залучено ОСОБА_2 , до участі у справі як правонаступника ОСОБА_4 .

У судове засідання позивачі не з`явилися, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи у їх відсутність. Просили суд задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання інші учасники не з`явилися, повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його брати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняли спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Інших спадкоємців, передбачених законом немає. Заповіт померлий не залишив.

Постановою приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н. В. було відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належану померлому ОСОБА_3 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим спадкоємці не надали правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 5/2020 ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом та заповітом відповідно до статті 1217 ЦК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до положень ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Пунктом 4.20 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 282/20595, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з Державного земельного кадастру.

За положеннями ч.ч. 9, 10ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно з абз.2 п.1 Прикінцевих положень ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1002р. "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Померлий ОСОБА_3 не завершив процедуру приватизації та не встиг отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельної ділянки у власність, яке належало померлому ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до позивачів, які є спадкоємцеями померлого.

Враховуючи ті обставини, що позивачі успадкували право на одержання земельної ділянки у власність, яке мав спадкодавець, та в установленому порядку не можуть завершити процедуру приватизації і одержати правовстановлюючого документу на вказане майно, то успадковане право позивачів підлягає захисту в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.373,1216,1218,1223,1225,1270,1296,1297 ЦК України, ст.ст.25, 79-1, 125, 152, 158 ЗК України, керуючись ст.ст.12,13,19,76-81,89, 95,263-265,354, 356 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 право на завершення приватизації у порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1636 га, належної померлому ОСОБА_3 , що складає ѕ частини від загальною площі та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право на завершення приватизації у порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1636 га, належної померлому ОСОБА_3 , що складає ј частини від загальною площі та розташована за адресою: АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Дубас