Рішення № 100207304, 05.10.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/282/21

Провадження № 2/159/415/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. за правилами спрощеного позовного провадження (усного) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», про визнання договору недійсним в порядку захисту прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

16.01.21 р. позивач подав до суду вказану вище позовну заяву, що надійшла до суду 18.01.21 р.. Позивач просить в порядку захисту прав споживачів визнати недійсним договір № 3553275346 (далі – оспорюваний договір), укладений між сторонами. Позов обгрунтований тим, що 16.11.18 р. між сторонами був укладений оспорюваний договір, за яким ним було отримано кредит на суму 16 250 грн. Вважає, що кредитний договір є недійсним, так як 16.11.18 р. між сторонами було укладено договір займу № 3553275346. При укладенні цього кредитного договору було порушено його права як споживача, передбачені Законами України: «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних». Так йому не було надано інформацію про суть наданих відповідачем фінпослуг, що передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тому немає письмового підтвердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. У порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», його підпис про ознайомлення з інформацією, що передбачено вище вказаними законами, відсутній, а тому відповідач не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед та під час укладання договору про надання споживчого кредиту. У порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи з додатку до кредитного договору та договору, передбачено суму компенсації, що становить майже 100 %, що вважає несправедливою умовою та вбачає підстави для визнання недійсним п. 4.3 договору. У порушення ч. 1 ст. 61 Конституції України у договорі за одне й те ж порушення щодо його зобов`язань по погашенню суми кредиту та/або сплати процентів, передбачено сплату пені двічі. У порушення вимог абз. абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», відповідачем не повідомлено йому про умови та строки обробки його персональних даних. Покликаючись на ст. ст. 1 046, 1 047, ч. 1 ст. 1 046, ч. 1 ст. 1 054 ЦК України, преамбулу, п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. ч. 1, 3 ст. 5, ч. 2 ст. 7, ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», судову практику, зазначає, що кредит ним було взято для особистих потреб; оспорюваний договір не містить ознак кредитного. Просить позов задовольнити.

За ухвалою суду від 25.02.19 р. було відкрито провадження у справі.

Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідачем отримано під розпис 05.02.21 р..

Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, однак, 16.02.21 р. відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника, у якій зазначено, що право грошової вимоги за оспорюваним договором до позивача у розглядуваній справі передано (відступлено) 16.12.20 р. ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»».

З врахуванням того, що відповідач заперечує проти того, що є належним відповідачем за розглядуваним позовом, за ухвалою суду від 22.02.21 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» як особу, якій на даний час належить право вимоги за оспорюваним договором.

Також ухвалою суду від 22.02.21 р. вирішено питання забезпечення доказів. Забезпечувані докази надано суду третьою особою у справі.

Копію ухвали суду та копію позовної заяви третьою особою отримано під розпис 08.03.21 р..

18.03.21 р. до суду подано та 19.03.21 р. надійшло до суду пояснення третьої особи на позовну заяву, обґрунтоване тим, що вона позов вважає безпідставним. Покликаючись на ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1 046 ЦК України, зазначає, що позивач 16.11.18 р. підписав заяву про приєднання до умов отримання кредитів та ін. послуг від відповідача у справі на отримання кредиту та паспорт кредиту. У такій своїй заяві позивач добровільно зазначив, що він погоджується з тим, що підписаний ним паспорт кредиту № 3 275 346 від 16.11.18 р. містить умови укладеного ним кредитного договору і така заява разом з паспортом кредиту та умовами його отримання складають кредитний договір між сторонами; він ознайомлений з кредитним договором до його укладення та погоджується з усіма його умовами, з отриманням роздруківки яких із сайту відповідача також погодився; повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 4 ст. 6, ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ін.. Покликаючись на ст. 207, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, ч. 9 ст. 15, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 68 Конституції України, зазначає, що від послуг кредитодавця позивач не відмовився та користався ними. Сплата пені передбачена п. 7 Заяви позивача від 16.11.18 р. на отримання кредиту лише за прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором, а не безумовно, однак, не у розмірі та не за тих умов, що вказано позивачем у позовній заяві і не містить ознак несправедливості умов і підстав для визнання її недійсною не вбачає. Покликаючись на ст. ст. 526, 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, 1 048, 1 054, 1 056 ЦК України, п. п. 3, 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що сторони оспорюваного договору домовились про сплату відсотків за договором, що є платою за користування кредитними коштами, що відображено і у п. 5 заяви від 16.11.18 р. на отримання кредиту, а тому не складає подвійної відповідальності, про що стверджує позивач. Покликаючись на ст. 203 ЦК України, зазначає, що доводи позивача про несправедливість та незаконність умов кредитного договору є безпідставними. Покликаючись на п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1. п. 6 ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 5, ч. ч. 2, 3 ст. 34, ч. 1 ст. 53 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене Розпорядженням Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.03 р. № 41, зазначає, що відповідає є юридичною особою та отримав свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії IК № 55, видане 19.03.09 р. Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України; з приводу надання відповідачеві ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, у т. ч. на умовах фінансового кредиту як фінансовій установі 26.01.17 р. Нацкомісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фін послуг видано Розпорядження № 163. Покликаючись на судову практику, ч. 1 ст. 215, ч. ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, ст. 132 – 2 Конституції України, просить у задоволенні позову відмовити, поновивши строк на подання її пояснень, що пропущений з поважних причин – вихідні та святкові дні та стислий термін їх подання; предмет спору.

Суд вважає, що є підстави за продовження строку на подання пояснення.

Копію пояснення третьої особи на позовну заяву сторонам третьою особою надіслано у встановленому законом порядку.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив. Попередньо подав до суду заяву з проханням справу розглядати у його відсутності.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи, не з`явились, хоча кожен із цих учасників належно повідомлений. Про причини їх неявки суду не повідомлено. Попередньо вони подали до суду заяви з проханням справу розглядати у відсутності їх представників.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, дослідивши докази, що зібрані у справі, проаналізувавши доводи учасників справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають до задоволення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до заяви позивача приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ПФГ»», заяви позивача № 3553275346 від 16.11.18 р. на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ПФГ»», паспорта кредиту від ТОВ «ФК «ПФГ»», копії яких надані суду третьою особою у справі, між сторонами укладено договір, згідно з яким позивачеві відповідачем надано кредит в сумі 16 250 грн на будь - які законні цілі безготівковим шляхом, протягом трьох банківських днів від дня укладення договору без забезпечення на строк 24 міс. на умовах, погоджених сторонами у вказаних вище документах. Відповідно до оспорюваного договору, відповідач зобов`язався надати позивачеві як позичальнику грошові кошти у розмірах та на умовах, обумовлених цим договором, а позивач як позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати проценту ставку за користування кредитом. Відповідно до паспорта кредиту, визначено дату останнього платежу по поверненню кредиту - 30.11.20 р..

Відповідно до копій: заяви про приєднання до умов отримання кредитів, заяви на отримання кредиту, паспорта кредиту, що надані у розпорядження суду третьою особою у справі, у розпорядженні якої на даний час перебувають оригінали документів за кредитним договором, позивач письмово підтвердив те, що він ознайомився з умовами отримання кредиту, погоджується з ними та приймає їх саме як умови кредитного договору; погоджується з усіма умовами договору; зобов`язується належно виконувати умови кредитного договору.

Тому суд вважає встановленим, що позивач звертався із вказаною вище заявою на отримання кредиту і про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг до відповідача. Така заява містить персональні дані позивача, що співпадають з даними, вказаними ним самим у своїй позовній заяві. У такій заяві вказані умови кредитування, а саме: вартість щомісячного проценту від суми кредиту, річні проценти від суми боргу за договором, інші платежі зокрема. При цьому позивач письмово надав відповідачеві згоду на обробку своїх персональних даних.

Паспорт кредиту містить графік платежів. У графіку також міститься підпис позивача.

Як слідує з копії договору відступлення прав вимоги № 20 201 216 від 16.12.20 р., копії витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»» як додатка № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20 201 216 від 16.12.20 р., ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» як новий кредитор уклали вказаний вище договір відступлення прав вимоги за оспорюваним договором, боржником (позичальником) за яким значиться позивач.

Відповідно до копії довідки № 6358312 – SG від 26.12.20 р., виданої відповідачем, ним надано позивачеві кредит на суму 16 250 грн, за яким за станом на 16.12.20 р. позивач частково виконував умови кредитного договору по погашенню боргу та поверненню кредиту, однак, загальна сума несплаченого боргу склала 26 373 грн, 47 коп., у т. ч. – 18 248 грн, 47 коп. – сума несплаченого боргу; 8 125 грн – сума пені та неустойки.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушення.

Як правило власник порушеного права може скористатись не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У ст. 20 ЦК України вказано, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначено у ст. ст. 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що на офіційному сайті відповідача в мережі Інтернет розміщено Умови для фізичних осіб щодо надання послуг, що є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ст. 1 054 ЦК України, за кредитним договором банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі ст. 1 048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що оспорюваний правочин укладено з порушеннями його прав як споживача, що гарантовані чинним законодавством.

Так Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у його редакції, чинній за станом на 16.11.18 р. (дата укладання оспорюваного договору) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у її редакції, чинній за станом на 16.11.18 р., фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:

1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;

2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість;

3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги;

4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги;

5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги;

6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів;

7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Однак доводи позивача у тій їх частині, що при укладенні оспорюваного договору відповідачем як надавачем фінансових послуг не було надано йому інформація про суть надаваних фінансових послуг і тому він не був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору, спростовуються проаналізованими вище судом даними копій: заяви позивача про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ПФГ»», заяви позивача № 3553275346 від 16.11.18 р. на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ПФГ»», паспорта кредиту від ТОВ «ФК «ПФГ»», згідно з якими позивачеві відповідачем надано необхідну інформацію про послугу та умови кредитування.

Суд вважає безпідставним та безпредметним покликання позивача на положення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як редакція цієї статті за станом на дату укладення оспорюваного договору містить лише одну частину такого змісту:

«Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування.".

Відповідно до змісту п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у її редакції, чинні на дату укладення оспорюваного договору, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до умов оспорюваного кредитного договору, що слідує з копії паспорта кредиту, щомісячні проценти встановлені в розмірі 2, 75 від суми кредиту та реальна річна процентна ставка складає 53, 61 %.

Однак суд враховує, що такий розмір процентної ставки зумовлюється фактом неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, на час укладення оспорюваного договору сторін задовольняли його умови, та вказана вище обставина може бути підставою для визнання недійсною саме такої умови договору, а не оспорюваного договору в цілому.

За умовами спорюваного кредитного договору сторони узгодили розмір пені, що стягується на користь кредитодавця при виникненні заборгованості по сплаті з боку позичальника.

Згідно із ст. ст. 549, 551 ЦК України, неустойка (пеня), що являє собою грошову суму, що встановлена договором, підлягає передачі боржником кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання, може бути зменшений судом, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, що мають істотне значення.

При цьому суд враховує, що на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України слід брати до уваги, що пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тобто, це є штрафна санкція за неналежне виконання умов договору, що передбачена окремою нормою ЦК України.

Природа ж такої умови оспорюваного договору як збільшення відсоткової ставки, на думку суду, інша, так як при її узгодженні сторони не враховували положення ст. 549 ЦК України і не ґрунтувались саме на цій нормі права.

Тому доводи позивача у тій їх частині, що пеня та умова про збільшення відсоткової ставки складають подвійну його цивільно – правову відповідальність за неналежне виконання умов договору, суд вважає непереконливими та такими, що не підтверджені у встановленому законом порядку.

Суд вважає безпідставними також доводи позивача про порушення відповідачем умов абз. абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», у її редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, так як за положеннями п. п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 цього Закону «Права суб`єкта персональних даних», ними передбачено права суб`єкта персональних даних на, зокрема, пред`явлення вмотивованої вимоги володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; відкликати згоду на обробку персональних даних, якими позивач, як вбачається з матеріалів справи, не користався, перекладаючи обов`язок коригування умов та строків обробки його персональних даних суто на іншу сторону оспорюваного договору.

Так із змісту п. 2 заяви про приєднання до умов отримання кредиту від 16.11.18 р., слідує, що позивач своїм підписом у такій заяві засвідчив свою згоду на обробку відповідачем та його контрагентами всіх його персональних даних без зазначення будь - яких обмежень.

Тому суд відкидає як безпідставні вказані вище доводи позивача, наведені ним на обґрунтування своїх позовних вимог, та вважає, що вони не можуть слугувати підставою для визнання недійсним виконуваного сторонами протягом тривалого часу кредитного договору в цілому з усіма, узгодженими при його укладенні умовами.

Тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263 – 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 20, 202 – 204, 215, 610, 549, 551, 526, 525, 530, 626 – 629, ч. 1 ст. 634, ч. 1 ст. 638, ст. ст. 1 048, 1 049, 1 054, 1 055 ЦК України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у його редакції, чинній за станом на 16.11.18 р., ч. 2 ст. 11, п. 5 ч. 3 ст. 18, ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у його редакції, чинній за станом на 16.11.18 р., суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Петлюри, 30, код ЄРДПОУ 32494741;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Петлюри, 30, код ЄРДПОУ 35625014;

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 - й поверх.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 08.10.21 р..