Ухвала суду № 100207105, 29.09.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/28780/21

Провадження № 1-кс/947/13241/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Нечитайло Є.О., за участю прокурора Чорного А.Г., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А., яке погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Чорним А.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12021160000001192 від 08.09.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка, Софіївського району, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який проходить військову службу на посаді начальника сховища взводу забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини А2802, раніше не судимого,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку вересня 2021 року, точна дата та час слідством не встановлено, у ОСОБА_1 , з метою незаконного збагачення, виник протиправний умисел на незаконний збут бойових припасів та вибухових пристроїв, які він, при невстановлених слідством обставинах, без передбаченого законом дозволу, придбав та зберігав у невизначеному місці.

З метою реалізації свого протиправного плану, ОСОБА_1 на початку вересня 2021 року, точна дата та час слідством не встановлені, розпочав поширювати інформацію через знайомих про те, що він може незаконно збути бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої у різній кількості.

Так, ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_1 пропозицію на придбання у останнього бойових припасів, а саме осколкових ручних гранат

Ф-1, усвідомлюючи суспільну небезпечність дій ОСОБА_3 , прийняв рішення про повідомлення правоохоронним органам про цей факт та, у подальшому, вирішив сприяти у розкриті вказаного правопорушення в ролі оперативного закупника.

В подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні наміри, 10.09.2021 приблизно о 17 год. 00 хв., в ході телефонної розмови у Інтернет-месенджері «Телеграм», повідомив ОСОБА_2 , про те, що він може продати йому гранати Ф-1 у кількості 10 одиниць на загальну суму 4000 гривень, які після отримання переказу грошових коштів, з використанням заходів конспірації, він залишить у визначеному ним місці та, в подальшому, надасть координати місця схову.

Отримавши від ОСОБА_2 , якому була відведена роль оперативного закупника, згоду на придбання 10 одиниць гранат Ф-1 ОСОБА_1 надіслав номер банківської карти «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 для перерахування грошових коштів.

В подальшому, 10.09.2021 приблизно 17 год. 50 хв., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , отримавши грошовий переказ та впевнившись в намірах покупця придбати бойові припаси, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дії проти громадської безпеки, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді створення сприятливих умов для вчинення злочинів із використанням бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу та, маючи намір на незаконний збут бойових припасів, в лісосмузі за координатами: 333°ПнЗх 47°0’51’’Пн 31° 59’34’’Зх Миколаївська область, м. Миколаїв, залишив мішок білого кольору, в якому знаходились металева банка циліндричної форми, темно-зеленого кольору, на верхній частині міститься напис «вскрывать только здесь», на нижній частині міститься напис «П-25» на боковій частині міститься напис «УЗРГМ для Ф-1, РГД-42 386-П-25-70 10 шт.», після чого у Інтернет-месенджері «Телеграм» відправив ОСОБА_2 зазначені координати та фотознімок місцевості, де він сховав вищевказані речі.

В подальшому, 11.09.2021 приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи за вказаними ОСОБА_1 координатами, встановив місце схову та забрав мішок білого кольору, який ОСОБА_2 , в присутності двох понятих добровільно видав співробітникам УСБУ в Одеській області, в якому знаходились металева банка циліндричної форми, темно зеленого кольору, на верхній частині міститься напис «вскрывать только здесь», на нижній частині міститься напис «П-25» на боковій частині міститься напис «УЗРГМ для Ф-1, РГД-42 386-П-25-70 10 шт.» та 10 предметів, схожих на корпуси гранат Ф-1 з транспортувальними пробками, які йому збув ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що предмети, які знаходились у металевій банці є уніфікованими запалами ручної гранати УЗРГМ (відносяться до бойових припасів); 10 предметів схожих на гранати Ф-1 є корпусами осколкової ручної гранати Ф-1 (відносяться до вибухової речовини в металевому корпусі). Зазначені вище предмети безперешкодно з`єднуються між собою та становлять десять гранат Ф-1 – вибухові пристрої дистанційної дії, промислового виробництва, військового призначення та відносяться до бойових припасів. Уніфіковані запали ручної гранати УЗРГМ (10 одиниць), корпуси осколкової ручної гранати Ф-1 (10 одиниць) – придатні до використання за цільовим призначенням та до здійснення вибуху.

Крім того, ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні наміри, маючи на меті налагодити систематичний канал збуту бойових припасів та вибухових пристроїв, 26.09.2021 в ході телефонної розмови у Інтернет-месенджері «Телеграм», повідомив ОСОБА_2 , який виконував роль оперативного закупника, про те, що він може продати йому: 5 одиниць РПГ-22 (реактивна протитанкова граната) та 10 одиниць РГД-5 (ручна граната дистанційна) на загальну суму 26700 гривень, які після отримання переказу грошових коштів, з використанням заходів конспірації, він залишить у визначеному ним місці та в подальшому надасть координати місця схову.

Отримавши від ОСОБА_2 , якому була відведена роль оперативного закупника, згоду на придбання 10 одиниць гранат РГД-5 та ручної гранати РПГ-22 в кількості 5 одиниць, ОСОБА_1 надіслав номер банківської карти «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 для перерахування грошових коштів.

В подальшому, 27.09.2021 приблизно 10 год. 20 хв., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , отримавши грошовий переказ та впевнившись в намірах покупця придбати бойові припаси та вибухові пристрої, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дії проти громадської безпеки, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді створення сприятливих умов для вчинення злочинів із використанням бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу та маючи намір на незаконний збут бойових припасів, в лісосмузі за координатами 274°ПнЗх 47°0’51’’Пн 31° 59’34’’Зх Миколаївська область, м. Миколаїв, залишив мішок білого кольору, в якому знаходились картонні згортки та металева банка з боєприпасами та вибуховими пристроями, після чого у Інтернет-месенджері «Телеграм» відправив ОСОБА_2 зазначені координати та фотознімок місцевості, де він сховав вищевказані речі.

В подальшому, 27.09.2021 приблизно о 10 год. 46 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи за вказаними ОСОБА_1 координатами, встановив місце схову та забрав мішок білого кольору, в якому знаходилось 5 одиниць РПГ-22 (реактивна протитанкова граната), 5 одиниць РГД-5 та 10 одиниць УЗГМ, які ОСОБА_2 , в присутності двох понятих добровільно видав співробітникам УСБУ в Одеській області.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України,а саме:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як встановлено, що у підозрюваного може бути умисел переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як органом досудового розслідування не всі речові докази вилучені;

3) підозрюваний ОСОБА_1 побоюючись покарання у виді позбавлення волі може незаконно впливати на свідків;

4) вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Підозрюваний не заперечував щодо клопотання слідчого.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Так, 28.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, особу підозрюваного, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч.1 ст.263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від трьох до семи років, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 є військовослужбовцем, маючи доступ на територію військової частини може знищити, спотворити речі та документи, які не були вилучені органом досудового розслідування. Крім того, знаючи особу свідків, може незаконно впливати на їх покази, задля уникнення покарання.

Однак, жодними належними доказами не доведено існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, так, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик стороною обвинувачення не доведений, так як підозрюваний раніше не судимий та притягається до кримінальної відповідальності вперше.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А., яке погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Чорним А.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою №12021160000001192 від 08.09.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, строком на 60 діб.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду а кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну за винятком паспорта громадянина України;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання особи, а саме 27.09.2021 року та діє до 25.11.2021 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.