Рішення № 100205239, 07.10.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/3050/21

Провадження № 2-а/337/45/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - ШиріноїС.А.

за участю секретаря - БиковоїС.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 30.05.2021 відносно позивача інспектором 1 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Дондовою Юлією Федорівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 4281411, відповідно до якої позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., зокрема за те, що він, керуючи транспортним засобом «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 30.05.2021 о 12:13 по вулиці Краснова, 12 у місті Одеса не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» , не пред`явив посвідчення водія, страховий поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху.

Вважає, що обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності, а постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Зазначає, що 30.05.2021 він рухався на транспортному засобі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 30.05.2021 о 12:13 по вулиці Краснова, 12 у місті Одеса, де був зупинений працівниками патрульної поліції УПП в Одеській області за не виконання вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах».На вимогу поліцейського пред`явив водійське посвідчення, яке зафіксоване у електронному сервісі «ДІЯ».Після чого звернувся за правовою допомогою до адвоката, який виїхав на місце складання постанови, але поліцейський не відреагував на цей факт.

Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектор суттєво порушив його права, передбачені ст.268 КУпАП та порушив порядок розгляду справи.

Позивач винним себе не визнає, та вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому провадження в цій справі про адміністративне правопорушення за вказаним фактом відносно нього підлягає закриттю.Просить стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 прийнято до провадження суду та призначено судове засідання.

26.08.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з DVD-диском з відеозаписом подій від 30.05.2021 року, в якому представник відповідача- Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Некришев Є.А.повністю заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що порушення позивачем ПДР України підтверджується відеозаписами з автомобільного відео- реєстратора та нагрудного відео- реєстратора поліцейського. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача-адвокат Фельський С.Л. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити .

Представник відповідача Некришев Є.А. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

А тому справа у відповідності до ч. 3ст. 268 КАС України розглянута за відсутності сторін по справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 4ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася сторона, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення обґрунтованого адміністративного позову з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4281411 від 30.05.2021,складеною інспектором УПП в Одеській області лейтенантом поліції Дондовою Юлією Федорівною, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 30.05.2021 о 12:13 по вулиці Краснова, 12 у місті Одеса не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», не пред`явив посвідчення водія, страховий поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 даної Інструкції постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, статтею 126 КУпАП.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ВолковД.В. був позбавлений права на отримання правової допомоги, збір і надання доказів.

Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення позивача.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

На думку суду, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 2.4а. Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, суд дійшов висновку, що позивач дотримався п.2.4 Правил дорожнього руху, а саме на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, ним у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 23 жовтня 2019 року пред`явлено на смартфоні Е-посвідчення водія. Відповідачем не спростовано, що позивач пред`явив для ознайомлення інспектору поліції посвідчення водія відповідної категорії, скориставшись мобільним додатком Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія» та не подано жодного доказу того, що на момент пред`явлення позивачем посвідчення водія в електронному вигляді він не був зареєстрованим у мобільному додатку «Дія».

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України №956 від 23.10.2019 Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу затверджено Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу визначає процедуру замовлення, формування, пред`явлення та перевірки електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Під термінами електронне посвідчення водія (далі - е-посвідчення) та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.

Частиною 3 зазначеного Порядку визначено, що особа, яка в установленому законодавством порядку отримала посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має право замовити е-посвідчення та е-свідоцтво. Для замовлення е-посвідчення та/або е-свідоцтва така особа повинна завантажити на смартфон мобільний додаток Єдиного державного веб-порталу електронних послуг Дія та пройти електронну ідентифікацію.

Згідно з ч. 4 Порядку Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Дія, на підставі відомостей про видані особі посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що містяться в єдиній інформаційній системі МВС.

Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються автоматично за наявності в єдиній інформаційній системі МВС усіх відомостей, зазначених у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в тому числі відцифрованого образу обличчя особи для формування е-посвідчення. Колісному е-посвідченню та е-свідоцтву присвоюється унікальний електронний ідентифікатор (QR-код) для доступу до відомостей єдиної інформаційної системи МВС, на підставі яких формувалися е-посвідчення та е-свідоцтво .

Частиною 6 та 7 Порядку визначено, що Е-посвідчення та е-свідоцтво пред`являються власником транспортного засобу на смартфоні без додаткового пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, а також документа, що посвідчує особу.

Поліцейський проводить перевірку достовірності пред`явлених особою е-посвідчення та е-свідоцтва за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.

Зазначена вище постанова набрала чинності 29 листопада 2019 року та опублікована в газеті «Урядовому кур`єр» № 230 від 29 листопада 2019 року.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху, а саме на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, ним у відповідності до постанови КМУ № 956 від 23.10.2019 року пред`явлено на смартфоні Е-посвідчення водія.

Із дослідженого судом DVD-диску, який наданий відповідачем до відзиву на позов вбачається ,що позивач пред`явив поліцейському посвідчення водія в додатку «Дія» та зазначив про зареєстрований страховий поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, наявність якого мав можливість перевірити через електронну систему поліцейський ,але це не було здійснено останнім.

Вказане не свідчить про те, що позивачем не пред`явлено для ознайомлення інспектору поліції посвідчення водія відповідної категорії, із використанням мобільного додатку Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія».

Крім того, відповідачем не подано жодного доказу того, що на момент пред`явлення позивачем посвідчення водія в електронному вигляді він не був зареєстрованим у мобільному додатку «Дія».

Отже, правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови інспектора 1 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Дондовою Ю.Ф. серії ЕАН № 4281411 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та такими, що підлягають задоволенню.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів (ст. 280 КУпАП).

За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. , ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.

Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення від 30.05.2021 серії ЕАН №4281411 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Одеській області входить до складу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який діє на правах самостійної юридичної особи, то саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем при звернені до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454 гривні та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується рахунком про надані послуг від 03.06.2021 року за договором про надання правової допомоги від 02 червня 2021 року та квитанцією №б\н від 03.06. 2021 року про їх оплату.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 139, 246 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН №4281411 про накладення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3 ,код. ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454(чотириста п`ятдесят чотири) грн.00 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000(одна тисяча ) грн. 00 коп.,а всього 1454( одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) грн.00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2021 року.

Суддя : С.А.Ширіна 07.10.2021