Ухвала суду № 100202339, 27.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9777/21

Провадження № 2/369/4847/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вініченка М.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвоката Вініченка М.В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить: встановити зустрічі матері, ОСОБА_1 , зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин протягом однієї години у кабінеті психолога ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності будь-яких інших осіб; зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити явку дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин у кабінет психолога ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , для зустрічей з матір`ю - ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що відповідач таємно змінив місце проживання дітей, школу, фактично повністю усунув позивача від участі у вихованні та забезпеченні дітей, налаштовує дітей проти матері, заборонив спілкування зі старшим сином ОСОБА_3 . Дії відповідача направлені на посилення психологічного тиску на дітей та на позивача, на повний розрив родинних зв`язків між матір`ю та дітьми.

Враховуючи викладене, у разі позитивного вирішення позовних вимог, виконання рішення може стати ускладненим через небажання дітей проживати разом з позивачем, а такі дії є досить ймовірними, адже батько впливає на дітей, навіюючи їм неіснуючі обставини. Таким чином, позивачу необхідно налагодити емоційний контакт з дітьми, єдиним способом якого є проведення зустрічей з дітьми в присутності кваліфікованого психолога. Це може усунути загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Заявник вважає, що встановлення зустрічей дітей та матері з кваліфікованим професійним психологом ОСОБА_5 , яка є практичним психологом у закладах освіти, кандидатом психологічних наук зі спеціальності педагогічна та вікова психологія, доцентом кафедри психології, безперечно будуть сприяти відновленню та налагодженню стосунків між ними, це відповідатиме законним інтересам, як позивача, так і дітей, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю, ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Суд, на підставі досліджених матеріалів, доходить висновку, що зустрічі матері з дітьми в кабінеті та в присутності кваліфікованого професійного психолога безперечно будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача із синами і ця обставина відповідатиме законним інтересам як матері, так і дітей, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Відновлення відносин та емоційного контакту дітей з їх матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з матір`ю.

Зобов`язання відповідача забезпечити явку дітей до кабінету практикуючого психолога не є втручанням в приватне і сімейне життя відповідача.

Аналогічна позиція міститься у постанові ВС від 04.04.2018 у справі № 344/16653/16-ц.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Зустріч матері з дітьми в кабінеті та в присутності кваліфікованого професійного психолога є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для останнього.

Враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд вважає недоцільним у даному випадку застосовувати зустрічне забезпечення.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вініченка М.В. про забезпечення позову – задовольнити.

В порядку забезпечення позову:

- встановити зустрічі матері, ОСОБА_1 , зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин протягом однієї години у кабінеті психолога ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності будь-яких інших осіб;

- зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити явку дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин у кабінет психолога ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , для зустрічей з матір`ю - ОСОБА_1 .

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук