Ухвала суду № 100201994, 06.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 жовтня 2021 року м. Київ № 320/11383/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Романюка Івана Миколайовича в інтересах , ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

.

до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області звернувся адвокат Романюк І.М. з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду клопотання Т№507/07/21-Р від 22.07.2021 ОСОБА_1 стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:028:0040 площею 0,1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і (присадибної ділянки) за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Василькова та зобов`язати відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті зазначене клопотання стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності територіальної громади м. Василькова.

Ухвалою суду від 22.09.2021 подана заява була залишена без руху із наданням завникові десятиденного строку з дня одержання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому: обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини, зокрема, але не виключно підстави звернення з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва саме до Васильківської міської ради з урахуванням місця режстрації позивача у Києві; надання суду доказів, якими підтверджено, що обрана позивачем земельна ділянка перебуває, згідно зонування території м. Васильків, у межах, в яких дозволено здійснення будівництва і обслуговування жилого будинку; надання копії Генерального плану м. Васильків та Плану зонування території м. Васильків; обґрунтування порушених прав та інтересів позивача протиправною, на думку останнього, бездіяльністю Васильківською міською радою із розкриттям змісту порушених прав в рамках порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України; надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1816,00 грн. за обидві вимоги немайнового характеру.

01.10.2021, на адресу суду надійшли письмові пояснення адвоката Романюка І.М. у яких він, з посиланням на рішення Верховного Суду від 21 березня 2018 у справі №2-3901/08-Ю, стверджує про відстуність обов`язку позивача оплачувати судовий збір у даній справі.

Дослідивши пояснення адвоката та приєднану до пояснень копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 , суд констатує невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та зазначає таке:

в силу вимог ч. 3 ст. 161 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 132 цього Кодексу передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються законом. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908 грн.

Згідно з частиною 3 статті 6 закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі подання позову, в якому обєднані кілька вимог немайнового характеру, оплаті підлягає кожна вимога окремо.

Позивач вказав, що має статус учасника бойових дій, а тому вважає, що звільнений від сплат судового збору.

Натомість, суд зазначає, що п.13 ч.1 ст.5 вищезгаданого Закону, право на звільнення від сплати судового збору надано учасникам бойових дій виключно у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, тобто прав як учасника бойових дій.

Позивач звернувся в порядку оскарження бездіяльності відповідача щодо нерозгляду його клопотання про безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної і комунальної власності (п. б ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України). Таке право надано кожному громадянинові України, незалежно від його статусу, тому позивач звернувся не в порядку захисту свого права згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а в загальному порядку і, на нього пільги учасника бойових дій, не розповсюджується.

Представник позивача в обгрунтування своєї позиції щодо несплати збору послався на практику Верховного Суду у справі №2-3901/08 ц, від якої Верховний Суд у складі Великої Палати відступив. Так, правова позиція закріплена Великою палатою Верховного Суду у справі №9901/70/20 (ухвала від 06.05.2020 (11-128заі20) зводитьсядо твердження про обов`язок сплати судового збору учасником бойових дій, у разі, якщо спір не стосується порушення їхніх прав як учасників бойових дій (ухвала від 06.05.2020 №9901/70/20 (11-128заі20) та ухвала Великої Палати ВС від 13 квітня 2020 справа N 9901/70/20, провадження N 11-128заі20.

В ухвалі зазначено, що "...відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Отже, Законом N 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими ОСОБА_1 звернувся у цій справі.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу оскарження ухвали Вищої ради правосуддя про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді, яка не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті",- підкреслив Верховний Суд.

У даному випадку серед пільг, які передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими звернувся у цій справі ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.6 КАСУ при вирішенні справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а на підставі ч.5 ст.7 КАСУ інших правил міжнародних договорів ніж ті, які визначені національним законодавством.

Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією.

Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції).

Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями". Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа проти Іспанії” Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Щодо невиконання позивачем вимог ухвали суду в іншій частині, суд зауважує таке:

прагнення до максимально можливої свободи без обмежень є передумовою анархії та хаосу. Держава для виконання своїх функцій можливою мірою через свої органи регулює суспільні відносини. Європейський ідеал моделі держави, це коли між державою і особистістю встановлюються відносини партнерства і співробітництва; держава використовує різні канали для взаємодії з особистістю, громадянами, захищає їхні права; у праві втілюється воля народу; змінюється співвідношення між державою і законом: формула "закон є інструмент державної влади" стає формулою "держава є інструментом закону"; кожен індивід поважає закон і прагне діяти в його рамках.

Для досягнення такого результату кожний учасник справи, в першу чергу, має виконувати покладені на нього обовязки, незалежно від того, яку природу вони мають. На учасника справи ст.44 КАСУ покладено обовязок вчиняти дії, встановлені законом та судом, виявляти повагу до суду тощо.

У даному випадку право на доступ до правосуддя було поставлено в залежність від особистої волі та рішення заявника, який не виконав покладені на нього обовязки.

За приписами ч.4 ст. 169 КАСУ, позовна зяава повертається позивачеві, якщо ним не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву адвоката Романюка Івана Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Васильківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 34627780, м. Васильків, вул. Соборна, 56) про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії , - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.