Рішення № 100198863, 07.10.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №487/6583/20

Провадження № 2/521/2815/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенко М.В.,

при секретарі – Корнієнко Л.В.,

за участю представника відповідача – Полякова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся представник Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 30.01.2013 року у розмірі 22744,32 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 31.01.2013 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, проте, у встановлений Умовами та Правилами надання банківських послуг строк кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 14.09.2020 року дорівнює 22744,32 гривні, т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту – 22744,32 грн. Оскільки відповідачка у добровільному порядку заборгованість не сплачує, представник позивача вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі за позовом.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 року справу передано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 р., справу було передано на розгляд судді Мурзенко М.В.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 15.03.2021 року справа була прийнята до провадження судді Мурзенко М.В., та призначено справу до судового розгляду на 15.04.2021 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 31.08.2021 року (протокольною) вирішено питання щодо витребування доказів, а саме: витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» належним чином засвідчену довідку про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «КБ «Приват Банк» за кредитним договором № б/н від 30.01.2013 року станом на дату виконання ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Надіслав до суду заяву, у якій вказав, що станом на 07.09.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору, що є підставою для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Також, просили стягнути сплачений судовий збір.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд доходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором після відкриття провадження по справі, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 31.01.2013 року відповідач звернувся до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Як зазначається позивачем у зв`язку із тим, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, станом на 14.09.2020 року заборгованість дорівнює 22744,32 гривні, т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту – 22744,32 грн.

Однак, як вбачається з заяви від 07.09.2021 року наданої представником АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 станом на 07.09.2021 року немає заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».

Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оцінивши встановлені в судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, у зв`язку із чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07.10.2021 року.

Головуючий: