Рішення № 10019873, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/4912.03.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревард"

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудмонтаж"

Про          стягнення 14 516, 37 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Пастушенко О.Д. –предст. (дов. № 1/09-юр від 01.12.2009 р.),

Сергієнко Ю.П. –директор (протокол № 1 від 14.11.2006 р.)

Від відповідача          не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ревард" (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудмонтаж" (далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 14 516,37 грн. (11 575 грн. –основний борг, 1 398,12 грн. – пеня, 339, 45 грн. – 3% річних, 1 203,80 грн. –збитки від інфляції) через неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов’язань по оплаті за надані послуги, а також про стягнення з відповідача судових витрат, в т. ч. адвокатські послуги у розмірі 725,82 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/49 та призначено розгляд справи на 12.02.2010 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представник в судове засідання 12.02.2010 р. не з'явився, натомість 09.02.2010 р. від відповідача отримано Клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із тим, що відповідач не має можливості направити представника для розгляду справи у судове засідання 12.02.2010 р.

Ухвалою суду від 12.02.2010 р. відкладено розгляд справи на 12.03.2010 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/49.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2009 р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах від 15.01.2010 р. та від 12.02.2010 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.03.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 15.09.2008 р. по 31.10.2008 р. позивач надавав відповідачу послуги спеціальної техніки, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт на загальну суму 91900,00 грн., а саме, № ОУ-А000883 від 31.10.2008 р. на суму 2275,00 грн., № ОУ-А000894 від 31.10.2008 р. на суму 825,00 грн., № ОУ-А000804 від 20.10.2008 р. на суму 6800,00 грн., № ОУ-А000803 від 20.10.2008 р. на суму 23500,00 грн., № ОУ-А000720 від 30.09.2008 р. на суму 23500,00 грн., № ОУ-А000721 від 30.09.2008 р. на суму 6500,00 грн., № ОУ-А000719 від 24.09.2008 р. на суму 16500,00 грн., № ОУ-А000718 від 18.09.2008 р. на суму 12000,00 грн.

Відповідач оплатив борг частково.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 11575,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 1 398,12 грн. –пені, 339, 45 грн. –3% річних, 1 203,80 грн. –збитки від інфляції та витрат на послуги адвоката у розмірі 725,82 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом надання позивачем відповідачу послуг спеціальної техніки, що відображають акти здачі-прийняття робіт, було укладено Договір надання послуг, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу послуги, а відповідач зобов'язався прийняти послуги та оплатити їх вартість.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем грошових коштів у розмірі 11575,00 грн. не сплачено.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1398,12 грн. то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

В той же час ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 339,45 грн., збитків від інфляції –1203,80 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 339,45 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1203,80 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про покладення витрат на послуги адвоката на відповідача, слід зазначити наступне.

Розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також п. 11 Листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р., № 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" господарський суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову, приходить до висновку про покладення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 725,82 грн. на відповідача.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то витрати пов’язані з оплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудмонтаж»(01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе 1, Код ЄДРПОУ 33636815, п/р 2600320473 у ВАТ «Український професійний банк», МФО 300205 а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард»(03124, м Київ, вул. М. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 34770204, р/р 26000010000410 в ЗАТ «Кредит Європа Банк, МФО 380366) 11575 (одинадцять тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 13 коп. – основного боргу, 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 45 коп. - 3% річних, 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 80 коп. - збитків від інфляції, 725 (сімсот двадцять п’ять) грн. 82 коп. –витрат на послуги адвоката, 138 (сто тридцять вісім) грн. 44 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко