Рішення № 100197597, 06.10.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.10.2021

Справа № 937/8025/21

2/937/3621/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«06» жовтня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 22000 від 16.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» заборгованості у розмірі 12 370,00 грн.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до приватного виконавця Котули А.М. було направлено заяву № 641202 від 23.06.2021 року про примусове виконання рішення, в якій відповідач просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. У серпні 2021 року позивач отримала постанову від приватного виконавця Котули А.М. про відкриття виконавчого провадження № 65995881 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з позивача 12 370,00 гривень. У виконавчому написі зазначено, що строк платежу за договором позики № 201102-29356-1 від 02.11.2020 року настав, стягнення заборгованості проводилось за період з 02.12.2020 року по 11.06.2021 року. Загальна заборгованість складає 12 370,00 гривень. 09.07.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову № 65995881 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зазначену постанову направлено до місця роботи позивача, а саме Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області. Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат», нотаріус не мав підстав на вчинення зазначеного виконавчого напису, у зв`язку із чим позивач звертається до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 06.10.2021 року на 09.30 годину не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» в судове засідання, призначене на 06.10.2021 року на 09.30 годину не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 20.09.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та розгляд справи проводити за його відсутності. При цьому зазначив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника. Зазначені документи містяться в матеріалах справи приватного нотаріуса Данич О.Ф. є достатніми та у повній мірі відповідають порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Листа ВССУ. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем взагалі не спростовано розрахунок заборгованості та суму боргу за виконавчим написом, доказів часткової або повної сплати заборгованості не надано так як і не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., в судове засідання, призначене на 06.10.2021 року на 09.30 годин не з`явилася, з невідомої суду причини, про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. в судове засідання, призначене на 06.10.2021 року на 09.30 годину не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України з урахуванням заяв позивача та представника відповідача про слухання справи за їх відсутності та у зв`язку із неявкою третіх осіб, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.11.2020 року між ТОВ «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 201102-29356-1 на підставі якого позичальнику біло надано кредит у розмірі 2 000,00 гривень /а.с.15-18/.

16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис № 22000 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінінсова компанія «РІАЛЬТО», заборгованості за кредитним договором № 201102-29356-1 від 02.11.2020 року у розмірі 12 370,00 гривень /а.с.19/.

На підставі заяви ТОВ «Фінінсова компанія «РІАЛЬТО» про примусове виконання рішення, 07.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 22000 виданого 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінінсова компанія «РІАЛЬТО» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 12 370,00 гривень /а.с.20,21/.

Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, приватним виконавцем Котулою А.М. було звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 /а.с.22-23/.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного:

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), який містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 2 цього Переліку передбачено стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Так, ухвалою суду від 26.08.2021 року було витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. копії документів на підставі яких нею було вчинено виконавчий напис № 22000 від 16.06.2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінінсова компанія «РІАЛЬТО» в розмірі 12 370,00 грн.

Проте, на адресу суду вказані документи так і не надійшли.

Від відповідача надійшов лише відзив на позовну заяву.

З аналізу документів, доданих до відзиву, вбачається, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено.

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Постановою Великою Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмолено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, незважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 16.06.2021 року, тобто після набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 законної сили, а отже на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та не чинним.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому стягнення не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису.

В даному випадку, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір також не було посвідчено нотаріально, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 1 362 грн., що складається із судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви, у розмірі 908,00 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 3, 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 133, 141, 247, 263, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 22000 від 16 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» заборгованості в розмірі 12 370 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 43492595.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Софіївська, 8.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 49 прим. А3.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна