Рішення № 10019757, 14.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/9014.04.10 За позовом                    Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві До                              Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру

Про                              стягнення 1391,82 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Переходько В. О. –представник (дов. № 12/14-3005/Нз від 17.06.2009 р.)

Від відповідача                    Осауленко Н.В. –представник (дов.№106 від 22.02.2010р.)

Обставини справи:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру (далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 1391,82 грн. (1391,82 грн. –основний борг) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №139-Д об/2007/Гол Ц на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони.

Ухвалою суду від 15.02.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/90 та призначено розгляд справи на 19.03.2010 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 19.03.2010 р. не направив.

Ухвалою суду від 19.03.10р розгляд справи відкладено на 14.04.10р.

13.04.2010 р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що заборгованість ним була частково сплачена та становить 859,82 грн.

В судовому засіданні 14.04.2010р позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 859,82 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.04.10 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2009 р. між сторонами укладено договір №139-Д об/2007/Гол Ц (далі –Договір).

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов’язався здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об’єктах відповідача, а відповідач в свою чергу зобов’язався здійснювати оплату послуг позивача.

Згідно п. 3.1 Договорів розрахунок вартості послуг здійснюється згідно з Протоколом погодження договірної ціни.

Сторонами узгоджено вартість послуг позивача у Протоколі погодження договірної ціни послуг охорони (Додаток№4) до Договору.

Відповідно до п.3.3. Договору відповідач здійснює оплату послуг позивача не пізніше 20 числа місяця, в якому надаються послуги

Позивачем належним чином виконувались умови Договору та надавались послуги, обумовлені ним.

Відповідачем неналежним чином виконані умови Договору. Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 859,82 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 859,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 35, код 01993865, р/р 35422002001248 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул.. Студентська, 9, код 08596920, р/р 2600508004827 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 82 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                              Л.В.Прокопенко