Ухвала суду № 100194224, 01.10.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 583/3306/17

Провадження № 2/588/13/21

У Х В А Л А

01 жовтня 2021 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Огієнка О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Лободи Т.С.,

представника позивача Божко Л.В. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Борики О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 про відвід судді Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О. у цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення з квартири,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Тростянецького районного суду Сумської області перебуває зазначена цивільна справа, яка була передана за розпорядженням голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області для розгляду у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О.

Ухвалою суду від 20.08.2020 вказану справу суддя прийняв до свого провадження та призначив підготовче судове засідання.

У підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявив відвід судді із тих підстав, що процесуальні дії, які вчиняються суддею Тростянецького районного суду Сумської області Огієнком О.О. по підготовці до розгляду незаконної порушено та досі існуючої цивільної справи №583/3306/17 викликають у нього сумнів у об`єктивності та небезсторонності судді. Також ОСОБА_2 вказав, що всупереч вимогам ЦПК України суддя Огієнко О.О. намагається здійснити судовий розгляд одразу двох позовних заяв одного позивача від 27.11.2017 та від 02.05.2018, підписаних різними представниками. На думку відповідача, прийнявши до свого розгляду справу №583/3306/17 суддя Огієнко О.О. повинен був вирішити питання законності існування даної справи у зв`язку із невиконанням позивачем ухвали судді Охтирського міськрайонного суду Ільченко В.М. від 27.04.2018 про залишення без руху справи за позовом від 27.11.2017. ОСОБА_2 вважає, що намагаючись розглядати дану справу суддя Огієнко О.О. умисно вчиняє істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підсудності та підвідомчості. Також на думку відповідача суддя Огієнко О.О. повинен заявити самовідвід, оскільки брав участь у вирішенні справи №583/4418/20 та №583/524/18, що у відповідача викликає сумнів у об`єктивності та неупередженості судді. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що суддя Охтирського міськрайонного суду Соколова Н.О. давно вийшла з лікарняного, а тому є підстави для передачі справи на розгляд Охтирського міськрайонного суду за встановленою підсудністю, однак суддя не приймає відповідної ухвали, що також на думку відповідача свідчить про особисту зацікавленість судді у розгляді справи, яка не підсудна Тростянецькому районному суду. Також ОСОБА_2 зазначив, що суддя Огієнко О.О. не скористався жодним із обов`язків суду, передбачених у п.1, 4, 6, 7 ч.4 ст.185 ЦПК України та навмисно не повертає позивачу позовну заяву, яка на його думку, не містить доказів про закріплення спірної квартири за позивачем на праві господарського відання чи оперативного управління. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що суддя Огієнко О.О. відмовив йому у витребуванні доказів не навівши мотивів, чим порушує рівність учасників процесу та верховенство права. Також відповідач зазначив, що відмовляючи 26.08.2021 ОСОБА_3 у задоволенні заяви про відвід суддя Огієнко О.О., у своєму рішенні (ухвалі) взагалі не наводить частини аргументів, якими ця заява обґрунтована та мотивів їх неприйняття або відхилення. На думку відповідача, те, що суддя Огієнко О.О. виніс відповідачці та її представнику попередження за подання заяви про відвід судді є додатковим свідченням небезсторонності та необ`єктивності судді. Також у відповідача викликає сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді те, що суддя повідомив, що всі докази, які подаються сторонами будуть досліджуватися під час розгляду справи по суті у судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що суддя Огієнко О.О. намагається вирішити даний публічно-правовий спір у порядку передбаченому цивільним процесуальним кодексом, тобто з порушенням не тільки територіальної підсудності, але й підвідомчості спору.

Представник позивача у підготовчому засіданні заперечила проти задоволення відводу у зв`язку із відсутністю підстав для відводу судді передбачених цивільним процесуальним кодексом України.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Борика О.О. підготовчому засіданні щодо заявленого відводу поклався на розсуд суду.

Заслухавши позицію учасників справи, дослідивши додані до заяви матеріали, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Проте право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.

Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

За правилами ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У даній справі заява про відвід судді Огієнка О.О. надійшла до суду в день підготовчого засідання, тому питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу.

Відповідно до положень статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 38 ЦПК України секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

При вирішенні справи «Білуха проти України»(заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини у пункті 52 свого рішення від 9 листопада 2006 року щодо об`єктивного критерію зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Заява ОСОБА_2 про відвід судді фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями судді та неприйняття суддею процесуальних рішень, які на думку відповідача суддя мав прийняти,що не може бути підставою для відводу судді згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України. Також вказана заява про відвід не містить жодної обґрунтованої підстави, яка б свідчила про упередженість чи безсторонність суддіТростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О. Доводи ОСОБА_2 про особисту зацікавленість судді у розгляді справи у зв`язку з тим, що суддя не передає справу на розгляд Охтирського міськрайонного суду після виходу з лікарняного судді вказаного суду Соколової Н.О. не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, а фактично є лише суб`єктивним припущенням про зацікавленість судді. Також не відповідають дійсності доводи ОСОБА_2 про те, що суддя відмовив йому у витребуванні доказів не навівши мотивів, оскільки відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суддя послався на те, що витребовувані докази не стосуються предмета доказування у спорі про виселення.

Що стосується доводів ОСОБА_2 про те, що суддя відмовляючи 26.08.2021 ОСОБА_3 у задоволенні заяви про відвід, у своєму рішенні (ухвалі) взагалі не наводить частини аргументів, якими ця заява обґрунтована та мотивів їх неприйняття або відхилення, слід зазначити таке.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі «Олюджіч проти Хорватії»).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України»).

Зі змісту ухвали від 26.08.2021, вбачається, що в ній зазначені мотиви, з яких суд виходив, відмовляючи у задоволенні заяви про відвід судді, отже вказана ухвала є вмотивованою.

З підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді та суб`єктивним припущенням про зацікавленість суддівідповідач ОСОБА_2 вже заявляв відвід та ухвалою суду від 20.05.2021 йому було відмовлено у задоволенні відводу.

Відтак, суд вважає подану ОСОБА_2 заяву такою, що є завідомо безпідставною та спрямована на перешкоджання розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України закріплено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про недопустимість зловживання процесуальними правами та відповідальність за такі дії й заходи процесуального примусу, передбачені ст.144-148 ЦПК України, які можуть бути застосовані в таких випадках.

Керуючись ст. 36, 40, 144-148, 260, 261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О. відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про недопустимість зловживання процесуальними правами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає.

Повна ухвала суду складена 06.10.2021.

Суддя О. О. Огієнко