Вирок № 100193856, 06.10.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2937/21

06 жовтня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ушакової К.М.

за участю секретаря судового засідання Біленко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250150000924 від 10.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноша Черкаської області, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 14.02.2007 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу 750 грн.;

2) 27.06.2007 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, остаточно визначено до відбування 4 роки позбавлення волі та штраф 750 грн. На підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим терміном 2 роки. 20.05.2009 постановою Золотоніського міськрайонного суду скасовано звільнення та направлено в місця позбавлення волі терміном на 4 роки. 20.05.2013 звільнений по відбуттю строку покарання;

3) 28.08.2014 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на підставі ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05.12.2014 вирок скасовано. 08.04.2015 Золотоніським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25.06.2015 вирок скасовано. 10.09.2015 Золотоніським міськрайонним судом на підставі ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді - 1 рік 7 місяців 25 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна, запобіжний захід судом не застосовано у зв`язку із відбуттям призначеного покарання в частині позбавлення волі;

4) 20.11.2019 вироком Черкаського районного суду Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 09.11.2020 близько 18 год. 54 хв. умисно, таємно, шляхом ривка дверей, всупереч волі власника, за відсутністю визначених законом підстав, проник до приміщення салону краси « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та яке належить ОСОБА_2 , де знаходився до моменту виявлення останньою.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України: незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, що порушує недоторканність житла громадян.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акта прокурором долучено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав письмову заяву, складену в присутності захисника Зеленого Ю.В. щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Крім того, в заяві ОСОБА_1 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироці суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_1 , складену в присутності захисника Зеленого Ю.В., щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, що порушує недоторканність житла громадян, є доведеною «поза розумним сумнівом».

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У рішенні «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку вчинив кримінальне правопорушення, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тому суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, у межах санкції відповідної статті КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, суд враховує, що відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) при застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного покарання за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків, менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий, виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду та остаточно призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

Виходячи з положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд також не вбачає з огляду на це.

Саме така міра покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення підсудного та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 381-382, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 20.11.2019 у вигляді 2 років позбавлення волі та з урахуванням положень п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили та фактичного затримання ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: К.М. Ушакова