Рішення № 100191678, 02.09.2021, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/528/21

Провадження 2/732/297/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючої судді Лиманської М.В.,

в присутності секретарів Пінчук С.М., Швачко О.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до агропромислового кооперативу „Старосільский” (місцезнаходження: 15124, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Старосілля, вул. Леніна, 26 ) про розірвання договору оренди землі, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до АПК „Старосільський”, в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,9189 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0143 від 11.07.2013 року, укладений між ним та відповідачем. Також позивач просить стягнути з АПК „Старосільський” на його користь судові витрати в розмірі сплаченого судового збору, а саме 908 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч умов договору, укладеного між сторонами, відповідачем виплата орендної плати за 2013-2020 роки проводилась без урахування п.п.11,12 договору, тобто без застосування індексів інфляції. Порушення носило систематичний характер. В силу статтей 316,317, 319 ЦК України позивач, як власник земельної ділянки, обрав захист своїх прав шляхом розірвання договору за рішенням суду, як це передбачено ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали і позов просили задовольнити, а договір оренди землі розірвати. Позивач пояснив, що орендну плату отримував у грошовій та натуральній формі за розцінками, встановленими відповідачем. Спеціальними знаннями сам не володіє, однак з консультації юриста йому відомо, що суми сплаченої орендної плати були занижені. Представник позивача звертав увагу суду на те, що документи про видачу позивачу сільгосппродукції в рахунок орендної плати не містять підписів позивача, тому не можуть свідчити про факт передачі продукції.

У судовому засіданні представник відповідача у позові просив відмовити. Вказав, що відповідач розраховувався з позивачем навіть раніше до визначеної у договорі дати, а в останні роки у сумі більше ніж, 3 % від поточної нормативно-грошової вартості. Такі дії відповідача свідчать про сумлінне виконання своїх обов`язків за договором оренди землі. Крім того, відповідно до статі 257 ЦК України встановлена позовна давність у три роки, тому позивач, стверджуючи про порушення обов`язків відповідача за 2013-2016 роки, пропустив строк позовної давності.

Після оголошеної судом перерви учасники справи в судове засідання не з`явилися, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В силу ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, допитавши в судовому засіданні свідка, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Письмовими доказами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір оренди від 11.07.2013 року земельної ділянки (рілля) загальною площею 4,9189 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0143, строком на 15 років. (а.с.5)

За змістом врегульованих умов у розділі «орендна плата» п.10,11,12 сторонами встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі, яка здійснюється у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі - 1 раз на рік до кінця першого за звітним роком місяця, натуральна та відробіткова - протягом року в міру потреби та можливостей в їх наданні. Повний розрахунок по орендній платі проводиться не пізніше як 1-го березня наступного за звітним роком.

З поданих стороною відповідача документів (а.с.95-112) вбачається, що орендна плата виплачувалась як у грошовій, так і у натуральній формі. При цьому натуральна форма не оформлялась актами приймання, а грошовий вираз, вказаний у накладних внутрішньо-господарського призначення є меншим від сум, належних до виплати за умовами п.10,11.12 Договору.

Крім того, подані відповідачем до справи товарні накладні (загальна сума за якими складає 9997,25 грн) не містять підписів особи, яка прийняла товарні цінності. (а.с. 95, 101, 104, 108, 111-112). Вказане ставить під сумнів достовірність та допустимість цих доказів.

Колективні відомості про отримання сільгосппродукції, які подані стороною відповідача, не містять ціни цієї продукції та вартості. (а.с.96-100,102-103,105-107, 109-110). В оглянутих в судовому засіданні оригіналах колективних відомостей відсутні дати видачі продукції та період, за який відбувалася оплата. У копіях колективних відомостей, доданих до справи, наявні записи, які відсутні на оригіналах.

Судом встановлено, що нормативно грошова вартість орендованої земельної ділянки за вказані роки є наступною: 2013 рік - 75463,66 грн, 2014 рік- 75463,66 грн, 2015 рік - 113101,19 грн, 2016 рік - 113101,19 грн 2017 рік - 113101,19 грн, 2018 рік - 113101,19 грн, 2019 рік – 78243,43 грн, 2020 рік – 78243,43 грн. Водночас індекси інфляції за вказаний період були затверджені у розмірах: 2013 рік - 100,5 %, 2014 рік - 124,9 %, 2015 рік - 143,3 %, 2016 рік 112,4 %, 2017 рік - 113,7 %, 2018 рік - 109,8%, 2019 рік - 104, 1 %, 2020 рік - 105,0 % (а.с.64)

Сукупність письмових доказів справи свідчить про те орендна плата за 2013-2018 роки сплачувалась неналежним чином, залишалась недоплаченою, відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача.

Факт наявності заборгованості з виплати орендної плати за 2015-2017 роки визнаний відповідачем у довідці-розрахунку від 13.07.2021 року (а.с.64)

Свідок ОСОБА_4 (головний бухгалтер АПК «Старосільське») в судовому засіданні показала, що в АПК «Старосільське» до 2018 року нараховувалась орендна плата у розмірі 3-х % нормативно-грошової оцінки землі, індекс інфляції ураховувався. Також пояснила, що, починаючи з 2018 року, директор наказав сплачувати всім орендодавцям орендну плату у більшому розмірі, ніж визначено договором. Свідок також показала, що умови договору у встановленому законом порядку не змінювались, договори не переукладались. Сума, визначена до сплати, була врегульована односторонньо директором АПК «Старосільське».

Виходячи з принципу диспозитивності у цивільному процесі, позивач має самостійно вирішувати, чи поєднати, чи заявити окремо вимоги про стягнення недоплаченої суми орендної плати, або не заявляти таких вимог.

Стягнення суми недоплаченої орендної плати не є предметом цього позову.

У відповідності до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 та 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавлялась того на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір орени може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими Законами України. Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

При цьому неважливо, чи несплата орендної плати була в повному обсязі або частково.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 153/262/17 (провадження № 61-41932 сво18).

У пункті 12 договору від 11.07.2013 року сторони узгодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, однак у 2013-2017 роках орендна плата систематично сплачувалась з порушенням умов договору, відбулась систематична недоплата.

При цьому, розв`язуючи клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності, судом, перш за все враховується, що ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Тому, відповідач, сплативши орендну плату за 2018 - 2020 роки у більшому, ніж передбачено договором оренди розмірі, без внесення відповідних змін до договору, фактично спрямував надлишок на покриття свого обов`язку виплатити недоплату за попередні роки.

31 липня 2020 р. у справі № 479/1073/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду однозначно вказав, що акт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Таким чином, за встановлених обставин позов слід задовольнити, а договір оренди достроково розірвати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст.10-13, 76-81, 83,89, 259, 263, 265, 268, 272, 352, 354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до агропромислового кооперативу „Старосільский” (місцезнаходження: 15124, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Старосілля, вул. Леніна, 26) про розірвання договору оренди землі – задовольнити повністю.

Розірвати договір від 11.07.2013 року оренди земельної ділянки, загальною площею 4,9189 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0143, укладений між ОСОБА_1 та АПК „Старосільський”.

Стягнути з АПК "Старосільський" на користь ОСОБА_1 908 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції або безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 06.09.2021 року.

Суддя Лиманська М.В.