Рішення № 10019104, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/66310.06.10           Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Таур»про стягнення 87 792,73 грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Таур»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер»про визнання недійсними частин пунктів 2.2, 2.5 договору № КР-04/08 від 26.02.2008р., за участю представників позивача за первісним позовом –Случака О.О., дов. №1 від 15.09.2009р., відповідача за первісним позовом –Тишкевича С.В.,дов №215 від 27.05.2010р.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 68454,00 грн. заборгованості, 10652,57 грн. пені, 7324,58 грн. інфляційної складової боргу, 1361,58 грн. 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати отриманого обладнання та виконаних робіт за договором № КР-04/08 від 26.02.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.12.2009 року.

11.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»звернулося із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер»про визнання недійсним частин пунктів 2.2., 2.5 договору № КР-04/08 від 26.02.2008 року.

Ухвалою суду від 16.12.2009 року прийнято зазначений зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Через канцелярію суду 16.12.2009 року представник відповідача за первісним позов надав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 16.12.2009 року оголошувалася перерва на 27.01.2010 року.

У судовому засіданні 27.01.2010 року представник відповідача за зустрічним позовом надав відзив на зустрічний позов, яким проти зустрічного позову заперечив та просив суд в зустрічному позові відмовити.

У судовому засіданні 27.01.2010 року оголошувалася перерва на 04.02.2010 року.

Через канцелярію суду 02.02.2010 року представник позивача за первісним позовом надав суду заяву про зміну та уточнення позовних вимог за первісним позовом, в якій відмовився від позовної вимоги в частині стягнення пені та просив стягнути з відповідача за первісним позовом 68454,00 грн. заборгованості, 9994,28 грн. інфляційної складової боргу та 2059,25 грн. 3% річних, а загалом 80507,53 грн.

У судових засіданнях 04.02.2010 року та 24.03.2010 року оголошувалися перерви відповідно на 24.03.2010 року та 21.04.2010 року.

30.03.2010 року через канцелярію суду представник позивача за первісним позовом надав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 21.04.2010 року оголошувалася перерва на 29.04.2010 року.

Через канцелярію суду 23.04.2010 року представник позивача за первісним позовом надав суду письмові пояснення по справі і заяву про зміну та уточнення позовних вимог за первісним позовом, де просив стягнути з відповідача за первісним позовом 68454,00 грн. заборгованості, 13622,35 грн. інфляційної складової боргу, 2796,30 грн. 3% річних, а загалом 84872,65 грн.

У судовому засіданні 20.05.2010 року оголошувалася перерва для виготовлення повного тексту рішення на 10.06.2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін за первісним позовом, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шиндлер»(підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»укладено договір № КР-04/08, за умовами якого підрядник зобов’язується виготовити, поставити і передати у власність замовника, на умовах і у визначений договором строк 6 (шість ) ескалаторів (обладнання), що зазначені в таблиці №1 на умовах DDP (Правил Інкотермс 2000р., які застосовуються відповідно до законодавства України) на об’єкт замовника, який знаходиться за адресою: м,. Суми, проспект ім. Лушпи, 4/1 (об’єкт), а замовник зобов’язаний прийняти поставлене обладнання і оплатити за нього вказану в договорі грошову суму (п. 1.1.1 договору).

Пунктом 1.1.2 договору передбачено, що підрядник зобов’язується своїми силами і засобами за завданням замовника виконати монтажні, пуско-налагоджувальні роботи по установці обладнання (роботи) на об’єкті замовника в строки визначені договором, у відповідності до технічної документації, яка є проектно-технічним завданням, а замовник зобов’язується передати підряднику технічну документацію стосовно будівництва об’єкта, затвердити проектно-технічне завдання, забезпечити доступ робітників підрядника на об’єкт, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2 договору загальна ціна договору (сума договору) складає 2103572,59 грн. в тому числі ПДВ 20% - 350595,43 грн. Вартість окремих складових суми договору наведена в таблиці №1.

Ціна першої частини предмета договору (вартість обладнання) становить 1873892,59 грн., в тому числі ПДВ 20% –312315,43 грн., яка розрахована по курсу НБУ 7,365930 грн. за 1€ станом на 14.02.2008 р., що є еквівалентом 254400,00 Євро, при цьому окремі платежі за даним пунктом договору корегуються відповідно до курсу НБУ грн./Євро на дату здійснення оплати.

Ціна другої частини предмета договору (вартість монтажу та пуско-налагоджувальних робіт) становить 229680,00 грн., в тому числі ПДВ 20% –38280,00 грн.

Згідно п. 2.5 договору датою здійснення платежу є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до п. 3.1 договору строк початку і закінчення поставки обладнання і виконання робіт та/або їх конкретного виду (етапу), визначається сторонами в графіках поставки та монтажу обладнання, які вказані в додатках №№1 та 2 до договору, які є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом отримав обладнання на загальну суму 1933356,75 грн., що підтверджується видатковою накладною №29 від 02.06.2008 року та довіреністю НБК № 666433 від 26.05.2008 року та здійснив монтаж обладнання на загальну суму 183294,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) за жовтень 2008 року та довідкою про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) за жовтень 2008 року.

Загальна вартість поставленого обладнання та виконаних позивачем за первісним позовом робіт становить 2116650,75 грн.

Проте, відповідач за первісним позовом поставлене обладнання та виконані позивачем за первісним позовом роботи оплатив частково, сплативши останньому 2048196,75 грн., з яких 1933356,75 грн. за поставлене обладнання, та 114840,00 грн. за монтаж обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями № 3151 від 18.09.2008р. на суму 114840,00 грн. (призначення платежу: сплата за монтаж ескалаторів згідно договору № КР-04/08 від 26.02.2008р.), № 2066 від 09.06.2008 року на суму 34142,45 грн. (призначення платежу: доплата за ескалатори згідно договору № КР-04/08 від 26.02.2008р.), № 2017 від 04.06.2008 року на суму 962268,00 грн. (призначення платежу: сплата за ескалатор, згідно рахунку № 230 від 02.06.2008р.), № 977 від 29.02.2008 року на суму 936946,30 грн. (призначення платежу: сплата за ескалатор, згідно рахунку №86 від 27.02.2008р) і має заборгованість перед позивачем у сумі 68454,00 грн.

09.12.2009 року позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом лист за №05-09/12 з вимогою перерахувати борг.

У відповідь на лист від 09.12.2009 року №05-09/12 позивач за первісним позовом отримав лист №41 від 03.02.2009р., яким відповідач за первісним позовом повідомив про відсутність можливості розрахуватися з позивачем за первісним позовом.

Доказів сплати відповідачем за первісним позовом зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов’язання з виготовлення й поставки обладнання та з виконання монтажних, пуско-налагоджувальних робіт по установці обладнання , а відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого обладнання та виконаних робіт і має перед позивачем за первісним позовом заборгованість у сумі 68454,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом боргу в сумі 68454,00 грн. у зв’язку з невиконанням належним чином зобов’язань з оплати обладнання та виконаних робіт за спірним договором є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, первісний позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 13622,35 грн. та 3 % річних в розмірі 2796,30 грн., які нараховано позивачем за первісним позовом відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого обладнання та виконаних робіт за даним договором на підставі ст.625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Предметом зустрічної позовної заяви є вимоги про визнання недійсними з дати укладення договору № КР-04/08 від 26.02.2008р. частин пунктів 2.2 та 2.5 договору у зв’язку із встановленням ціни на обладнання в іноземній валюті, що на думку позивача за зустрічним позовом порушує вимоги встановлені чинним законодавством України. (ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524 ЦКУ України, ст. ст. 179, 189,198 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, якщо у зобов’язанні грошовий еквівалент визначено в іноземній валюті, то сума підлягає сплаті у гривнях і розраховується за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Сторони п.2 договору визначили ціну договору в національній валюті, проте, в грошовому еквіваленті, що визначений в Євро.

П. 2.4. передбачено, що всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України.

Позивач за зустрічним позовом взяті на себе грошові зобов’язання за спірним договором здійснював у грошовій одиниці України –гривні, що підтверджується платіжними дорученнями № 3151 від 18.09.2008р. на суму 114840,00 грн., № 2066 від 09.06.2008 року на суму 34142,45 грн., № 2017 від 04.06.2008 року на суму 962268,00 грн., № 977 від 29.02.2008 року на суму 936946,30 грн.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсними частин пунктів 2.2, 2.5 спірного договору.

Отже, судом не встановлено за заявленими вимогами тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

За таких обставин, правові підстави для задоволення зустрічного позову про визнання недійсними частин пунктів 2.2, 2.5 договору № КР-04/08 від 26.02.2008р. відсутні, у зв’язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Державне мито у сумі 848,72 грн. за первісним позовом та витрати позивача за первісним позовом на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом. Державне мито у сумі 85 грн. за зустрічним позовом та витрати позивача за зустрічним позовом на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Первісний позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»(01001, м. Київ, вул. Софійська, 2, кв. 11, код 34966817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код 32852667) 68 454 (шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 13622 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 35 коп. інфляційної складової боргу, 2796 (дві тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 30 коп. 3% річних, 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 72 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У зустрічному позові відмовити.

          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           С.Чебикіна