Рішення № 10018856, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/16601.06.10 За позовомПриватного підприємства «Парком» доПриватного будівельного підприємства «Еталон-2В»

простягнення 58355,91 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Парубоча Н.В. –представник за довіреністю вих. № 115 від 21.04.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне підприємство «Парком»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного будівельного підприємства «Еталон-2В»про стягнення 58355,00 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 71 від 06.06.2007 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт не виконав. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 26035,91 грн., збитки від інфляції у розмірі 31210,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1110,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.04.2010 року.

          Представники сторін у судове засідання 26.04.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 06.04.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року відкладено розгляд справи на 18.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 26.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 26.04.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.04.2010 року судом встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: 04025, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року з метою запобігання порушенню процесуальної рівності сторін і повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання за місцем його державної реєстрації відкладено розгляд справи на 01.06.2010 року.

          Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 18.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 18.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          06.06.2007 року між Приватним будівельним підприємством «Еталон-2В»(надалі –відповідач) та Приватним підприємством «Парком» (надалі –позивач) укладено договір № 71 субпідряду на виконання робіт з влаштування телефонної каналізації та радіофідеру на будівництві дитячого садка № 17 А в ІІІ мкр. житлового масиву Позняки (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався виконати за дорученням відповідача своїми силами та засобами, на власний ризик, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк роботи з влаштування телефонної каналізації та радіофідеру на будівництві дитячого садка № 17 А в ІІІ мкр. житлового масиву Позняки й здати їх відповідачу разом з виконавчою документацією, а відповідач відповідно до пункту 1.2 договору зобов’язався надати позивачу необхідні будівельні матеріали, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи та повністю сплатити їх вартість.

          Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що договірна ціна згідно з додатком № 1 орієнтовно складає 38350,80 грн., у тому числі матеріали –15854,40 грн., та буде уточнюватись відповідно до фактично виконаних обсягів робіт згідно з узгодженою проектно-кошторисною документацією.

          На виконання умов договору позивач фактично виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 26432,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 8-07 за серпень 2008 року та відповідною довідкою про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Відповідно до пункту 3.9 договору позивач зобов’язався оплатити відповідачу послуги генпідряду у розмірі 1,5 % від вартості виконаних робіт.

          Згідно з наданим суду актом № *-00000230 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.08.2008 року вартість наданих за договором послуг генпідряду склала 396,49 грн.

          Враховуючи зазначене, в рахунок оплати виконаних робіт відповідач зобов’язаний був здійснити на користь позивача переказ 26035,91 грн.

          Пунктом 3.7 договору сторони передбачили, що відповідач здійснює щомісячні проміжні платежі пропорційно фактично виконаним обсягам робіт згідно з представленими позивачем документами не пізніше 15-ти банківських днів з моменту двостороннього підписання акту типової форми КБ-2в та довідки типової форми КБ-3 за відповідний період шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в межах 90 % вартості робіт.

          Кінцевий розрахунок за договором відповідач зобов’язався здійснити після приймання об’єкта держкомісією (пункт 3.7 договору).

          Надані суду акт типової форми КБ-2в та довідка типової форми КБ-3 не містять дати їх підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що вказані документи були підписані сторонами в останній робочий день звітного місяця, тобто, 29.08.2008 року.

          З огляду на вказане, 90 % від вартості робіт, що складає 23432,32 грн., відповідач зобов’язаний був перерахувати на користь позивача у термін до 19.09.2008 року.

          Акти приймання в експлуатацію обумовлених договором об’єктів датовані 03.11.2008 року (наявні в матеріалах справи).

          Однак, з огляду на те, що конкретного строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо здійснення кінцевого розрахунку сторони не визначили, до виконання даного зобов’язання суд застосовує положення частини 2 статті 530 ЦК України.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Оскільки наведеною нормою не обумовлено, в який спосіб та в якій формі повинна пред’являтися вимога, суд вважає, що позовна заява, копію якої позивач згідно з вимогами частини 1 статті 56 ГПК України надіслав відповідачу, є вимогою в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України.

          Згідно з доданими до позовної заяви фіскальним чеком № 9061 та описом вкладення у поштове відправлення, остання була надіслана на адресу відповідача 11.03.2010 року.

          Враховуючи зазначене, остаточно розрахуватися за виконані роботи, у розмірі 10 % від їх вартості, що складає 2603,59 грн., відповідач зобов’язаний був у термін до 18.03.2010 року.

          Зобов’язання з оплати робіт відповідач не виконав.

          Беручи до уваги наведене, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 26035,91 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 26035,91 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 31210,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1110,00 грн. за період з 01.09.2008 року по 31.01.2010 року.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Судом встановлено, що у термін до 19.09.2008 року відповідач зобов’язаний був здійснити на користь позивача платіж у розмірі 23432,32 грн. та у термін до 18.03.2010 року –платіж у розмірі 2603,59 грн.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 20.09.2008 року та 19.03.2010 року відповідно.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, нарахування судом збитків від інфляції та 3 % річних можливе виключно в межах позовних вимог, тобто, в межах періоду, заявленого позивачем (по 31.01.2010 року).

          Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що прострочення внесення платежу у розмірі 2603,59 грн. має місце з 19.03.2010 року, підстави для обчислення індексів інфляції та 3 % річних від даної суми відсутні.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення внесення платежу у розмірі 23432,32 грн. складає:

          23432,32 грн. * 120,5 % (101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %) –23432,32 грн. = 4803,63 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 4803,63 грн.

          Розмір 3 % річних за прострочення внесення платежу у розмірі 23432,32 грн. за перерахунком суду складає:

          23432,32 грн. * 3 % * 103 (з 20.09.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 197,83 грн.

          23432,32 грн. * 3 % * 396 (з 01.01.2009 року по 31.01.2010 року) / 365 = 762,67 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір 3 % річних складає 960,50 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного будівельного підприємства «Еталон-2В»(04025, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 31486326) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Парком»(03146, м. Київ, вул. Жмеринська, 36, к. 306; ідентифікаційний код 24369879) основну заборгованість у розмірі 26035 (двадцять шість тисяч тридцять п’ять) грн. 91 коп., збитки від інфляції у розмірі 4803 (чотири тисячі вісімсот три) грн. 63 коп., 3 % річних у розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 50 коп., 318 (триста вісімнадцять) грн. 00 коп. державного мита та 128 (сто двадцять вісім) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –10.06.2010 року.