Рішення № 100186826, 07.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 жовтня 2021 року справа №640/23204/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доГоловного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту- відповідач, ГУ Нацполіції) про1) визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання - «старший лейтенант поліції»; 2) зобов`язання відповідача присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання - «старший лейтенант поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року; 3) зобов`язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року; 4) зобов`язання відповідача виплатити різницю між нарахованим ОСОБА_2 грошовим забезпеченням з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплаченим грошовим забезпеченням з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «рядовий поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року; 5) зобов`язання відповідача внести зміни до послужного списку ОСОБА_1 стосовно присвоєння спеціального звання «старший лейтенант поліції», видати завірений витяг з послужного списку особової справи та інші документи, необхідні для переоформлення пенсії В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність дій відповідача щодо не присвоєння позивачу спеціального звання «старший лейтенант поліції», які призвели до значного не донарахування грошового забезпечення та вплинуть на розмір пенсійного забезпечення в сторону значного зменшення.

Ухвалою від 20 травня 2020 року у справі №640/23204/19, яку залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 серпня 2020 року, Окружний адміністративний суд міста Києва залишив без розгляду позов ОСОБА_1 .

Постановою від 18 березня 2021 року Верховий Суд скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, справу №640/23204/19 направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою від 30 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв адміністративну справу до провадження та залишив без руху позовну заяву у справі №640/23204/19.

Ухвалою від 31 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, відкрив провадження в адміністративній справі №640/23204/19 та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства та про відсутність підстав для присвоєння позивачу спеціального звання з 04 листопада 2017 року, оскільки курси первинної професійної підготовки позивач пройшов 31 січня 2018 року, тобто саме з цієї дати виникли підстави для звернення із поданням про присвоєння спеціального звання середнього складу.

У відповіді на відзив позивач додатково обґрунтував позовні вимоги, зазначивши про безпідставність посилань відповідача на те, що первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоюються головою Національної поліції України, оскільки звання «старший лейтенант поліції присвоєно ОСОБА_1 відповідно до розділу ХІ «Перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ відповідно до наказу ГУ МВС у м. Києві від 26 липня 2008 року №714.

Наказом ГУ МВС у м. Києві від 10 липня 2012 року №433о/с за направленням Державної комісії з розподілу молодих спеціалістів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» Національної академії внутрішніх справ, лейтенант міліції ОСОБА_1 призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції 1-го територіального відділу міліції Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві у званні лейтенанта міліції.

Відповідно до наказу ГУ Нацполіції від 07 листопада 2015 року №8о/с, згідно з пунктами 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «старший лейтенант міліції», призначено старшим інспектором відділу поліції №1 Солом`янського управління поліції, присвоївши йому спеціальне звання «старший лейтенант поліції».

Згідно з наказом ГУ Нацполіції від 17 травня 2016 року №454о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи кримінальної поліції Солом`янського управління поліції, звільнивши його з посади старшого інспектора відділу поліції №1 Солом`янського управління поліції.

11 серпня 2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням, наказом від 08 серпня 2016 року №689о/с.

Наказом ГУ Нацполіції від 04 листопада 2017 року №1111о/с, ОСОБА_1 прийнято на службу в поліції за конкурсом та призначено дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Солом`янського управління поліції, присвоївши спеціальне знання «рядовий поліції».

Відповідно до наказу ГУ Нацполіції від 30 серпня 2019 року №958о/с рядового поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби у поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапорта від 22 серпня 2018 року та свідоцтва про хворобу №1298/у, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» 08 серпня 2019 року.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи вчинені вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію». Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 80 Закону України «Про Національну поліцію» установлюються такі спеціальні звання середнього складу поліцейських: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції.

Частиною восьмою статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що громадянам, які були звільнені зі служби в поліції, під час повторного прийняття на службу присвоюється спеціальне звання поліції, яке вони мали на момент звільнення.

Відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань: майор міліції - майор поліції.

Як встановлено судом вище, наказом ГУ Нацполіції від 07 листопада 2015 року №8о/с, ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «старший лейтенант міліції», призначено старшим інспектором відділу поліції №1 Солом`янського управління поліції, присвоївши йому спеціальне звання «старший лейтенант поліції».

Таким чином, на момент первісного звільнення з поліції, позивачу присвоєно спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а тому на нього розповсюджуються вимоги частини восьмої статті 81 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2016 року №177 затверджено Порядок присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань (далі - Порядок №177), який визначає умови присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, перелік необхідних для цього документів та строки їх подання.

Для присвоєння спеціального звання «полковник поліції», а також первинних спеціальних звань середнього складу поліції, чергових спеціальних звань, за сукупністю строків перебування в спеціальному званні, у порядку переатестування, зарахування на службу в поліції до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України надсилається подання про присвоєння спеціального звання поліції (пункт 1 розділу ІІ Порядку №177).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те що передумовою для присвоєння спеціального звання позивачу є закінчення курсів первинної професійної підготовки, відповідно до положень Порядку №177, оскільки у цьому випадку, позивач не є особою вперше прийнятою на службу чи особою, якій присвоюється чергове спеціальне звання, у свою чергу, частиною восьмою статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» чітко передбачено присвоєння спеціального звання, яке особа мала на момент звільнення, під час повторного прийняття на службу.

При цьому, позивач пройшов курси підвищення кваліфікації, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 30 листопада 2018 року №7709.

Враховуючи, що ОСОБА_1 мав спеціальне звання «старший лейтенант поліції» на момент звільнення зі служби в поліції, суд приходить до висновку, що після прийняття на службу в поліцію за конкурсом, мало бути присвоєне спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а не «рядовий поліції», а тому такі дії відповідача є протиправними, що є підставою для зобов`язання ГУ Нацполіції присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання «старший лейтенант поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року, та внести зміни до послужного списку позивача стосовно присвоєння спеціального звання «старший лейтенант поліції».

Також, враховуючи протиправність дій відповідача, щодо не присвоєння позивачу спеціальне звання «старший лейтенант поліції» з моменту прийняття на службу в поліцію, задоволенню підлягають позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплатити різницю між нарахованим грошовим забезпеченням за окладом поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплаченим грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «рядовий поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання видати завірений витяг з послужного списку особової справи та інші документи, необхідні для переоформлення пенсії, задоволенню не підлягають як передчасні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі не довели правомірність звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

В частині питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить із таких міркувань.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду такі документи:

- копію ордеру від 11 листопада 2019 року серія АА №074868;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19 липня 2012 року №246;

- договору про надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року №25/11.19;

- акта приймання-передачі правових послуг від 30 червня 2021 року №39;

- квитанцій про оплату.

Зазначені докази підтверджують, що позивач поніс документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 801,50 грн.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає про відсутність підстав сумніватися у співмірності понесених витрат, а відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність не заперечує.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 801,50 грн.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв`язку з тим, що дане рішення вимагає від відповідача вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача строк для подання звіту про виконання даного рішення в один місяць з дня набрання ним законної сили.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «старший лейтенант поліції».

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання «старший лейтенант поліції» з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року.

5. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві виплатити різницю між нарахованим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплаченим грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «рядовий поліції» з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року.

6. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві внести зміни до послужного списку ОСОБА_1 стосовно присвоєння спеціального звання «старший лейтенант поліції».

7. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 801,50 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот одна гривня п`ятдесят копійок).

9. Встановити Головному управлінню Національної поліції у місті Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної для подання звіту про виконання рішення.

10. Попередити Головне управління Національної поліції у місті Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Національної поліції України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; ідентифікаційний код 40108583).

Суддя В.А. Кузьменко