Рішення № 100186816, 07.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року м. Київ № 640/16849/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доТериторіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві провизнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії,-О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ТУ ДСА в м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, яка полягає у нездійсненні судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунку та виплати за період здійснення ним правосуддя, а саме: перерахунку щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу - 70 % за період з 25.02.2020 року по 28.05.2020 року (до моменту відрахування зі штату суду у відставку); перерахунку вихідної допомоги у зв`язку з відставкою; перерахунку компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року по 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів; перерахунку компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2019 року по 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів; перерахунку компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів - відповідно до наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 №79-ОС.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві (Бульвар Лесі Українки, 26 (п`ятий поверх), м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 26268059) здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунки за період здійснення ним правосуддя, а саме: перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу -70 % за період з 25.02.2020 року по 28.05.2020 року (до моменту відрахування зі штату суду у відставку); перерахунок вихідної допомоги у зв`язку з відставкою; перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року по 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів; перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2019 року по 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів; перерахунок компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів - відповідно до наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 року №79-ОС та зобов`язати здійснити виплату усіх донарахованих сум грошових коштів.

Крім того, в прохальній частині позову позивач на підставі ч.1 ст. 382 КАС України просить зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній №640/16849/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

30.07.2021 до суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить в позові відмовити у їх задоволенні, вказуючи на відсутність правових підстав для визнання бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, яка полягає у нездійсненні судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунку та виплат за вказаний період.

20.08.2021, 26.08.2021 до суду позивачем надано відповідь на відзив Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, в якому позивач заперечує проти відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

07.09.2021 до суду надійшли заперечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в яких відповідач повторно вказує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є суддею у відставці, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2020 року № 1464/0/15-20 звільнений з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Зі штату суду позивача відраховано відповідно до наказу голови суду Чередніченко Н.П. від 28.05.2020 року №30-ос.

Пунктами 2-5 зазначеного наказу було передбачено здійснити нарахування та виплату судді ОСОБА_1 : 1) компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року по 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів та за період роботи з 07.04.2020 року по 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів; 2) компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів; 3) нарахувати та виплатити вихідну допомогу судді у зв`язку із відставкою розмірі 3-х місячних суддівських винагород.

На підставі даного наказу Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в місті Києві були здійснені відповідні нарахування та виплата грошових коштів, як борг за підприємством на червень 2020 року. При цьому, розрахунки платежів були здійснені з урахуванням доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 60%, що відповідачем не заперечується.

Щомісячна доплата до посадового окладу у розмірі 60% була встановлена судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з 27.02.2017 року, як такому, стаж роботи якого становить більше 25 років, відповідно до наказу в.о. голови даного суду від 29.05.2017 року № 42-ОС.

У подальшому позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою від 08.04.2021 року про здійснення зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю до стажу роботи на посаді судді на підставі ч.2 ст.137 Закону № 1402, встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років у належному розмірі із врахуванням зазначеного стажу, включення його до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України.

Листом від 15.04.2021 року №01-16/14 6/2021 Голосіївський районний суд міста Києва повідомив позивача про звернення 13.04.2021 року до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Державної судової адміністрації України, для отримання роз`яснень щодо порядку здійснення зарахування стажу та перерахунку доплати до посадового окладу судді у відставці ОСОБА_1 після відрахування його зі штату суду.

Державною судовою адміністрацією України на адресу Голосіївського районного суду міста Києва надана відповідь листом від 05.05.2021 року №10-9054/21 «Щодо розгляду листа від 13.04.2021 року №06-29/15», у якому, серед іншого, зазначено про можливість здійснення перерахунку стажу та доплати до посадового окладу судді у відставці на підставі відповідного наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Територіальним управлінням ДСА України в м. Києві з урахуванням вимог законодавства.

13.05.2021 позивачем отримана копія наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 року за №79-ОС «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років та здійснення перерахунку суддівської винагороди судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ».

Даним наказом судом виправлена помилка в обчисленні стажу роботи позивача на посаді судді та в доплаті до посадового окладу за вислугу років під час здійснення ним правосуддя.

Зокрема, пунктом 1 наказу передбачено судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 здійснити перерахунок стажу роботи на посаді судді відповідно до Закону України №2509-VIII від 12.07.2018 року, яким доповнено ч.2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 від 02.06.2016 року, та зарахувати стаж (досвід) роботи за юридичною спеціальністю 2 роки, який давав йому право, як працюючому на той час судді, на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років.

Пунктом 2 наказу передбачено встановити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з 25.02.2020 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, стаж роботи якого становить більше 30 років.

Пунктом 3 наказу передбачено здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунок надбавки до посадового окладу з 25.02.2020 року по 28.05.2020 року (до моменту відрахування зі штату суду відставку).

Пунктом 4 наказу передбачено здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю 2 роки до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді відставці органами Пенсійного фонду України.

Пунктом 5 наказу передбачено здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунок вихідної допомоги у зв`язку з відставкою.

Пунктом 6 наказу передбачено здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів.

Пунктом 7 наказу передбачено здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2020 року 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів.

Пунктом 8 наказу передбачено здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунок компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів.

Як наслідок, з метою відновлення порушених прав в позасудовому порядку позивач звернувся із заявою від 31.05.2021 року до ТУ ДСА України в місті Києві щодо здійснення перерахунку та виплати грошових коштів на виконання пунктів 3, 5, 6, 7, 8 наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 року за № 79-ОС.

Листом ТУ ДСА України в місті Києві від 03.06.2021 року №1-2132/21 за підписом заступника начальника Управління Чумак Н.А. позивача повідомлено про повернення до суду даного наказу без виконання. Конкретні причини відмови від виконання наказу в листі не зазначені. Лише міститься посилання на відповідні роз`яснення Державної судової адміністрації України у листі від 20.05.2021 року № 10-9805/21.

При цьому, як вже зазначалось, в Листі ДСА від 20.05.2021 №10-9805/21 зазначено про відкликання власного листа від 05.05.2021 №10-9054/21 та про можливість перерахунку стажу суддям у відставці лише на підставі рішення суду.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі також - Закон №1402).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402 встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 135 вказаного Закону обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

У рішенні від 08.04.2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що оскільки наказом Голосіївського районного суду міста Києва №79-ОС від 13.05.2021, який є чинним і не скасованим, підтверджено право позивача на отримання щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 70% з 25.02.2020 відповідно до ст.135 Закону №1402, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для не вчинення дій з метою відновлення порушених прав позивача в цій частині.

Доводи відповідача про те, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік є слушними, однак вони не нівелюють висновки суду про необхідність застосування спеціального Закону №1402-VIII при перерахунку і виплаті належних позивачу коштів у формі щомісячної доплати за вислугу років, як наслідок, перерахунку надбавки до посадового окладу з 25.02.2020 по 28.05.2020, тощо.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Згідно статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків не дозволив виконати наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 13.05.2021 №79-ОС.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що не здійснивши нарахування та виплату позивачу коштів на виконання наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 13.05.2021 №79-ос, відповідач порушив гарантоване Конституцією України право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, тим самим вчинив протиправну бездіяльність, внаслідок чого позовні вимоги слід вважати обґрунтованими.

Як наслідок, для повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунки за період здійснення ним правосуддя, а саме: перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу 70 % за період з 25.02.2020 року по 28.05.2020 року (до моменту відрахування зі штату суду у відставку); перерахунок вихідної допомоги у зв`язку з відставкою; перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року по 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів; перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2019 року по 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів; перерахунок компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів - відповідно до наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 року №79-ОС та зобов`язати здійснити виплату усіх донарахованих сум грошових коштів.

Посилання відповідача в наданому відзиві та запереченнях на ряд інших підстав для відмови позивачу у виконанні наказу Голосіївського районного суду міста Києва №79-ос, які (підстави) не були зазначені в листі ТУ ДСА України в місті Києві від 03.06.2021 року №1-2132/21, судом відхиляються, з урахуванням наступного.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17 висловлена наступна правова позиція: «Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Однією з вимог, яка ставиться процесуальним законом до рішення будь-якого суб`єкта владних повноважень, є його (рішення) обґрунтованість (п.3 ч.2 ст.2 КАСУ).

Оскільки відповідачем у листі від 03.06.2021 року №1-2132/21 не вказано законодавчо визначених підстав (норм права) для відмови позивачу у задоволенні його заяви, приймаючи до уваги те, що відзив відповідача містить більш широке тлумачення підстав для відмови у реалізації наказу Голосіївського районного суду міста Києві №79-ос, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача, викладені у відзиві слід відхилити, як такі, що не були покладені в основу листа ТУ ДСА №1-2132/21.

При цьому, посилання відповідача в листі №1-2132/21 на лист ДСА від 20.05.2021 №10-9805/21 є недоречними, адже в останньому вказано, що листи ДСА не є нормативно-правовими актами, мають індивідуальний характер і не встановлюють нових правових норм.

Таким чином, відмовляючи позивачу в перерахунку коштів з посиланням на лист ДСА відповідач діяв всупереч ч.2 ст.19 Конституції України.

Щодо суб`єктного складу учасників справи, судом враховується те, що відповідно до частини першої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17.01.2019 року № 141/0/15-19, ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

Отже, ДСА України є розпорядником вищого рівня і безпосередньо не здійснює розрахунок та виплату коштів суддям, у той же час як розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату коштів позивачу, у даному конкретному випадку є ТУ ДСА.

Так, відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 10 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Згідно абзацу 7 пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24 грудня 2012 року (далі також - Порядок № 1407), мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.

У відповідності до Порядку № 1407, розпорядники нижчого рівня поділяються на бюджетні установи, що мають власну мережу, та на бюджетні установи, що не мають мережі.

Отже, місцеві суди включені до реєстру розпорядників бюджетних коштів як бюджетна установа, що не має власної мережі, а функції розпорядника бюджетних коштів щодо всіх місцевих судів та територіальних управлінь ДСА здійснює безпосередньо ДСА України.

У зв`язку з наведеним вище висновується, що склад учасників справи визначений правильно.

Посилання відповідача у наданих запереченнях на ряд рішень Верховного Суду, судом відхиляються, оскільки такі рішення стосуються стягнення недоплаченої суми суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020, а отже предмет позовів, що перебували на розгляді ВС по відношенню до даного позову є різним.

Відповідно до рішень Європейський суд з прав людини «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних актах національного законодавства, яким у даному випадку є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зубко та інші проти України» від 26.04.2006 року висновується, що заявниками у справі було четверо суддів, які стверджували, що держава була відповідальна за невиплату їм заборгованості з заробітної плати і надбавок за вислугу років та компенсації за затримку їх виплати.

Європейський суд погодився з тим, що неможливість для заявника домогтися виконання рішення на його чи її користь становить втручання у право на мирне володінням майном, як вказано у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу. На думку Суду, труднощі, на які посилається Уряд, безумовно зачіпають законні публічні інтереси, але не складають справедливої рівноваги між державними інтересами та інтересами тих заявників, які, крім того, несли відповідальність за виконання важливих публічних функцій в частині здійснення правосуддя. Суд вирішив, таким чином, що становище заявників, особливо їх статус незалежних судових посадовців, вимагає, щоб державні органи виконали рішення і виділили необхідні кошти з цією метою без затримки. Зокрема, на думку Суду, неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою забезпечення їх здатності виконувати свої професійні функції незалежно і неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на їх рішення і поведінку (див. п. 43 вище). У зв`язку з цим Суд посилався на відповідні правові інструменти Ради Європи, такі як Рекомендації Комітету Міністрів щодо «Незалежності, дієвості та ролі суддів» та Європейську Хартію «Про статус суддів», які наголошують на важливості цих факторів. Таким чином, Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначив, що майно судді має особливий статус та будь-яке неправомірне втручання у право судді на своєчасну виплату винагороди національними органами порушує їх право на мирне володіння майном передбачене Конвенцією.

Враховуючи наведене, суд не може прийняти аргументи відносно того, що не було проведено бюджетне фінансування як такі, що мають правове підґрунтя та виправдовують невиплату коштів в реалізацію наказу Голосіївського районного суду міста Києва №79-ОС.

Крім іншого та в контексті останнього слід додати, що до справи не надано звернень відносно необхідності забезпечення належного фінансування.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки судом не вирішувалось безпосереднє питання щодо стягнення коштів, тому правові підстави для застосування вказаної норми відсутні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що регулюють спірні правовідносини між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Суд також погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, оскільки лист-відмова відповідача від 03.06.2021 №1-2132/21, як встановлено вище, ґрунтується не на нормах права, в на листі ДСА України від 20.05.2021 №10-9805/01, яким відкликано власний лист ДСА від 05.05.20121 №10-9054/21, а отже існує ймовірність того, що відповідач діятиме поза межами, визначеними ч.2 ст.19 Конституції України, внаслідок чого суд вважає за правильне проконтролювати виконання відповідачем даного рішення після набрання ним законної сили.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві (адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 26268059) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, яка полягає у нездійсненні судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перерахунку та виплати за період здійснення ним правосуддя, а саме: перерахунку щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу - 70 % за період з 25.02.2020 року по 28.05.2020 року (до моменту відрахування зі штату суду у відставку); перерахунку вихідної допомоги у зв`язку з відставкою; перерахунку компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року по 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів; перерахунку компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2019 року по 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів; перерахунку компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів - відповідно до наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 №79-ОС.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві (Бульвар Лесі Українки, 26 (п`ятий поверх), м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 26268059) здійснити судді у відставці Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунки за період здійснення ним правосуддя, а саме: перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу -70 % за період з 25.02.2020 року по 28.05.2020 року (до моменту відрахування зі штату суду у відставку); перерахунок вихідної допомоги у зв`язку з відставкою; перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2018 року по 06.04.2019 року у кількості 5 робочих днів; перерахунок компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 07.04.2019 року по 28.05.2020 року у кількості 3 робочих днів; перерахунок компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за 2015 рік у кількості 15 календарних днів - відповідно до наказу голови Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П. від 13.05.2021 року №79-ОС та зобов`язати здійснити виплату усіх донарахованих сум грошових коштів.

4. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві подати у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов