Рішення № 100186471, 05.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Київ № 640/10401/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дільничного офіцера поліції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві молодшого лейтенанта поліції Онуфрієва Ігора Сергійовича

третя особа Головне управління Національної поліції у місті Києві

про визнання дій неправомірними та скасування термінового заборонного припису

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до дільничного офіцера поліції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві молодшого лейтенанта Онуфрієва Ігора Сергійовича, третя особа - Головне управління Національної поліції в місті Києві, в якому просить: визнати неправомірними дії дільничного офіцера поліції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві молодшого лейтенанта поліції Онуфрієва Ігоря Сергійовича щодо складання термінового заборонного припису серії АА № 008983 від 12 квітня 2020 року та скасувати терміновий заборонний припис серії АА № 008983 від 12 квітня 2020 року; стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок державних асигнувань Головного управління Національної поліції в м. Києві (01601, вул. Володимирська, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108583).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний припис винесено з істотним порушенням чинного законодавства та наголошує на відсутності факту домашнього насильства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позов від відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва станом на час розгляду справи не надійшов.

Третя особа у письмових поясненнях заперечувала проти задоволення позову з огляду на те, що при складанні оскаржуваного термінового заборонного припису серії АА № 008983 від 12 квітня 2020 року відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

12 квітня 2020 року Дільничним офіцером Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві молодшим лейтенантом Онуфрієвим Ігорем Сергійовичем складено терміновий заборонний припис АА № 005789 стосовно кривдника ОСОБА_1 , яким заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою собою строком на 10 діб з 16.00 годин 12 квітня 2020 року.

Не погодившись із вищезазначеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Так, стаття 10 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" відносить до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству зокрема: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до колл-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків.

Із змісту частин 1, 2, 5 статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" вбачається, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (частина 11 статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Так, для реалізації цього положення Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №654 "Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника" (далі Порядок №654).

Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №654 передбачено, що під час винесення припису в ньому зазначаються: у рядку "тип, назва населеного пункту" - тип, назва населеного пункту;

у рядку "посада, найменування уповноваженого підрозділу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові працівника, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника" - посада працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, найменування уповноваженого підрозділу поліції, у якому він служить, звання, прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень); у рядку "згідно зі статтею 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи виніс цей терміновий заборонний припис стосовно" - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка вчинила домашнє насильство (повністю, без скорочень), стать, дата народження, громадянство, місце проживання, місце реєстрації, номер контактного телефону, місце роботи (навчання), посада; у рядку "особу встановлено" - назва документа, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила домашнє насильство (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і назва органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)); у рядку "чи притягався(лася) до адміністративної або кримінальної відповідальності" - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (впродовж року) або кримінальної відповідальності; у рядку "у зв`язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства" - форма (и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення; у рядку "стосовно постраждалої особи" - прізвище, ім`я та по батькові постраждалої особи (повністю, без скорочень) із підкресленням ступеня її спорідненості з кривдником відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; у рядку "заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника" - захід чи заходи, передбачені частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; у рядку "Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком" - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису; у рядку "Особі, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, роз`яснено положення статті 173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов`язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції України за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду" - підпис, прізвище та ініціали особи, якій винесено припис; у рядку "Підпис працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника" - підпис, прізвище, ім`я та по батькові працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс припис; у рядку "Підпис постраждалої особи (її представника) про отримання копії термінового заборонного припису стосовно кривдника та надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних" - підпис, прізвище, ім`я та по батькові постраждалої особи (її представника); у рядку "Підпис кривдника про отримання термінового заборонного припису стосовно кривдника отримано" - підпис, прізвище, ім`я та по батькові кривдника; у рядку "Кривдник від підпису відмовився в присутності" - підписи, прізвища, імена та по батькові працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). Щодо доводів позивача, що у рядку «особу встановлено» оскаржуваного термінового заборонного припису замість реквізитів документу, що посвідчує особу вказано АРМОР, суд зазначає, що АРМОР це інтегрована інформаційно-пошукова система Міністерства внутрішніх справ України, яка об`єднує 19 інформаційних підсистем.

З огляду на викладене, суд не вбачає в даному випадку порушення норм 10 розділу ІІ Порядку №654.

Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначено Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за № 333/33304 (далі - Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам. Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно пункту 6 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства дві відповіді «Так» на запитання з № 1 - 6 та на будь-яку кількість запитань з №7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки. Відповідь «Так» на одне запитання з № 1 - 6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7 - 27 або жодної відповіді на запитання з № 1 - 6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки. Відповідь «Так» на одне запитання з № 1 - 6 та на не більше ніж шість запитань з № 7 - 27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки. Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді / Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Пункт 7 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства встановлює, що залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що оцінку ризиків надає безпосередньо поліцейський, керуючись власним переконанням з урахуванням з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для особи.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний припис АА № 008983 від 12 квітня 2020 року винесено за результатами проведеної оцінки ризиків за наслідком опитування постраждалої особи та отримання від неї відповідей на 27 запитань, зокрема отримання відповідей «так» на питання № 13, 25, що в силу пункту 6 розділу ІІ Порядку оцінки ризиків вчинення домашнього насильства свідчить про наявність низького рівня небезпеки.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача із цим позовом до суду та відповідно на час розгляду справи судом, строк дії такого термінового заборонного припису сплинув і тому підстави для скасування даного припису відсутні, оскільки він фактично втратив свою чинність.

У контексті з викладеним суд зазначає, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження наявності порушеного права позивача спірним приписом та діями працівника поліції по складанню такого припису станом на час звернення до суду із даним позовом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спірні правовідносини, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, судом не встановлено протиправності прийнятого відповідачем припису, а враховуючи, що на час розгляду справи по суті заборонний припис вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх доказів, якими підтверджується протиправність оскаржуваного припису, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко