Рішення № 100186282, 07.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 734/2067/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Козелецької селищної ради, в якому просив:

- надати правову оцінку діям депутатів Козелецької селищної ради при прийнятті рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Козелецької селищної ради в частині розгляду Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства позивачу;

- зобов`язати Козелецьку селищну раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства позивачу в межах с. Новики Козелецької ОТГ згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки доданих до заяви поданої до Козелецької ОТГ.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.07.2021 дана адміністративна справа передана на розгляд Чернігівському окружному адміністративному суду у зв`язку з територіальною підсудністю. Суд ухвалою від 10.08.2021 прийняв справу до свого провадження та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що жодних підстав для відмови у задоволенні заяви у депутатів Козелецької селищної ради під час голосування не було.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність. Таким чином, рішенням, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу, не порушено прав та інтересів позивача, оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лиш наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

14.06.2021 позивачем подано заяву до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності в межах населеного пункту с.Новики на території Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області. До заяви позивачем додано схему розміщення земельної ділянки та копії паспорта і ідентифікаційного коду.

На десятій сесії восьмого скликання Козелецької селищної ради, яка відбулась 30.06.2021, було розглянуто проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . За результатами поіменного голосування депутатів селищної ради зазначене рішення не прийнято.

Вважаючи такі дій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини 7 статті 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Абзацом 3 частини 7 статті 118 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №826/18649/15.

Абзацом 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Чинне законодавство не ставить в залежність факт повідомлення про виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від наявності підтвердження отримання такого повідомлення, оскільки законодавством встановлено лише обов`язок заявника повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Враховуючи те, що відповідачем протягом місячного терміну не прийнято жодного рішення по заяві позивача про виділення спірної земельної ділянки у розмірі 2,0 га, яка розташована на території Козелецької селищної ради, він на підставі абзацу 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України може скористатися своїм правом замовити розробку проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку, про що письмово повідомити відповідача, долучивши до повідомлення договір на розроблення проекту землеустрою.

У адміністративній справі №452/2587/18 (постанова від 11.10.2020) Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: «……….Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Суд, також відзначає, що ЗК України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді неприйняття рішення та ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №818/1010/17.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не порушено прав та інтересів позивача, оскільки за своєю правовою природою рішення відповідача щодо не надання дозволу, не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лиш наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом……».

Крім того, у постанові від 22.10.2020 у справі №823/105/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі № П/811/137/18.

А отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, а тому допустив протиправну бездіяльність стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Таким чином, в ході розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо отримання спірної земельної ділянки у власність, за поданою позивачем заявою вмотивованого рішення про відмову у наданні відповідного дозволу відповідачем не прийнято, і такого рішення матеріали справи не містять.

А отже, у спірних правовідносинах права позивача захищені на законодавчому рівні. Тобто у зв`язку з бездіяльністю відповідача позивач набув право на самостійне замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності в межах населеного пункту с.Новики на території Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, передбаченими абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді неприйняття рішення та ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідачем не порушено прав та інтересів позивача, оскільки така бездіяльність не породжує виникнення у особи права власності на таку ділянку.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Козелецька селищна рада (вул.Ф.Сидорука, 9, смт.Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 04412419).

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк