Рішення № 100185961, 07.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року справа № 580/5870/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 №0073273-2403-2301.

Ухвалою суду від 17.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07.10.2021 замінено первинного відповідача – Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на його правонаступника – Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663), утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що придбане ним нежитлове приміщення в АДРЕСА_2 було ним реконструйовано та введено в експлуатацію як цілісний майновий комплекс по переробці зернових і відноситься до будівель промисловості, які відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування нежитлової нерухомості.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належить позивачу, не підпадають під дію пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області є правомірним та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 664,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке включає: цілісний майновий комплекс по переробці зернових, ІІА, 529,1 кв.м.; вимощення, І; димохідна труба, ІІ; пожарна ємність, ІІІ; бункер, а,а; склад, 1В, 135,0 кв.м.; сарай, В; вбиральня, Г.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 05.08.2010 позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 1292,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке включає: нежитлове приміщення, А-1, загальна площа 1292,4 кв.м.; сторожка, В1, загальна площа 3,2 кв.м.; огорожа, 1.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16.03.2012 №ЧК14312039936 належні позивачу нежитлові приміщення за своїм функціональним призначенням використовуються як зернопереробний комплекс та склад для зернових, тобто використовуються у харчовій промисловості.

Згідно договору найму від 04.01.2020, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Корнікс”, позивач передає останньому у найм будівлі та споруди з вбудованим обладнанням площею 664 м. кв., нежитлове приміщення-склад для зберігання продукції площею 1200 м. кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного договору був складений акт приймання-передачі від 04.01.2020, згідно якого позивач передає, а товариство з обмеженою відповідальністю “Корнікс” приймає: зернопереробний комплекс площею 664 м. кв. з вбудованим та прибудованим обладнанням за адресою: АДРЕСА_2 .; приміщення-склад для зернових площею 1292,4 м. кв. з вбудованим та прибудованим обладнанням за адресою: АДРЕСА_2 ; комплексну електричну трансформаторну підстанцію; автомобільні ваги; земельну ділянку площею 0,3542 га.

Відповідач 19.03.2021 прийняв податкове повідомлення-рішення №0073273-2403-2301, яким визначив позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2020 рік, у сумі 21605 грн. 36 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Підпункт “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Як свідчить Національний класифікатор України ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В Добувна промисловість та розроблення кар`єрів, С Переробна промисловість, О Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та Р Будівництво.

Тобто, в цілях застосування норм пп. 266.2.2 Податкового кодексу України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.

Водночас, термін промислове підприємство охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв`язку (стаття 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08 липня 1964 року № 121).

Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості”, який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 – “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості”, 1251.2 – “Будівлі підприємств чорної металургії”, 1251.3 – “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості”, 1251.4 – “Будівлі підприємств легкої промисловості”, 1251.5 – “Будівлі підприємств харчової промисловості”, 1251.6 – “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості”, 1251.7 – “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості”, 1251.8 – “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості”, 1251.9 – “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне”.

Отже, будівлі харчової промисловості віднесені об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Судом встановлено, що належні позивачу нежитлові приміщення за своїм функціональним призначенням використовуються як зернопереробний комплекс та склад для зернових.

Отже, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що такі складові вказаних нежитлових приміщень та комплексу, що належать позивачу - мають ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень пп. “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Слід зазначити, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

А обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнення від оподаткування за критерієм “будівлі промисловості” лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб) по суб`єктному складу не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1,1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник “зокрема” вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з- поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим, конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета “будівлі промисловості”, оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

Застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення, дозволяє дійти до висновків, що обираючи за вихідне поняття “промисловість”, у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється, що, до речі, в частині належності цих об`єктів саме до будівель промисловості було встановлено судом), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Факт їх використанням за цільовим призначенням саме як об`єктів промисловості встановлений судом і не заперечувався відповідачем.

Зокрема, договору найму від 04.01.2020, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Корнікс”, позивач передає останньому у найм будівлі та споруди з вбудованим обладнанням площею 664 м. кв., нежитлове приміщення-склад для зберігання продукції площею 1200 м. кв., розташовані за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, пров. Леніна, буд. 10 б та 10 а. Відповідно до вказаного договору був складений акт приймання-передачі від 04.01.2020, згідно якого позивач передає, а товариство з обмеженою відповідальністю “Корнікс” приймає: зернопереробний комплекс площею 664 м. кв. з вбудованим та прибудованим обладнанням за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, пров. Леніна, буд. 10-б.; приміщення-склад для зернових площею 1292,4 м. кв. з вбудованим та прибудованим обладнанням за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, пров. Леніна, буд. 10-а; комплексну електричну трансформаторну підстанцію; автомобільні ваги; земельну ділянку площею 0,3542 га.

Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт “є” пп. 266.2.2 п. 266,2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

І саме такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, підлягає застосуванню, оскільки він випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Отже, застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Вказані правові висновку відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 31 січня 2018 року у справі 822/2624/16 та від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, покладення обов`язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно промислового призначення суперечить підпункту “є” 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.03.2021 №0073273-2403-2301.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш